- •Еволюція розвитку теорії управління
- •2. Функція планування. Стратегічне планування
- •3. Групи та їх класифікація. Причини виникнення груп
- •4. Ролі менеджерів за Мінцбергом
- •5. Процес контролю в менеджменті
- •6. Поняття комунікацій та комунікаційного процесу. Бар’єри комунікацій
- •7. Зовнішнє середовище м-ту, макро- і мікрорівень
- •8. Методи розробки і ухвалення управлінських рішень
- •9. Особливості американської та японської моделей мен-ту
- •10. Розробка та ухвалення ур в умовах визначеності, невизначеності та ризику
- •11. Процес прийняття ур
- •12. Змістовні теорії мотивації
- •П’ятирівнева ієрархія потреб Маслоу
- •Теорія «жвз» Клейтона Альдерфера
- •Теорія трьох потреб Девіда МакКлеланда
- •Двохфакторна теорія Фредеріка Герцберга
- •13 Процесуальні теорії мотивації
- •Теорія справедливості с.Адамса
- •Модель Портера – Лоулера
- •14. Основні класи оргструктур. Принципи формування адаптивних та бюрократичних структур
- •15 Типи адаптивних структур, їх особливості, переваги та недоліки
- •16 Стреси, фактори, що їх викликають і шляхи усунення
- •17 Поняття оргструктури і фактори, що її визначають
- •18 Наукові підходи до менеджменту
- •19 Делегування, відповідальність і повноваження. Матриця Ейзенхауера
- •Матриця Ейзенхауера
- •20 Закони управління та закони організації
- •21 Характеристика внутрішнього середовища організації і його компонентів
- •Методи управління
- •23 Природа конфлікту, його складові та види конфлікт, причини конфліктів
- •24 Підходи в менеджменті
- •25 Організація як об’єкт управління. Класифікація організацій
- •26 Прийняття управлінських рішень. Класифікація ур
- •27 Стратегії концентрованого та інтегрованого росту. Їх підстратегії
- •28 Стратегії диверсифікації та скорочення. Їх під стратегії
- •29 Різновиди та способи ухвалення ур. Їх переваги та недоліки
25 Організація як об’єкт управління. Класифікація організацій
За визначенням Честера Бернарда: “Організація - група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”.
Всі організації мають загальні для них характеристики:
1) всі організації використовують чотири види ресурсів:
людські ресурси; фінансові ресурси; фізичні (сировина, матеріали тощо); інформ. ресурси.
2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища.
3) всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Вертикальний поділ праці - відокремлення діяльності із координації дій від самих дій, що координуються.
4) всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.
Класифікація організацій:
За способом і метою утворення організації поділяють:
Формальні організації – групи працівників, діяльність яких свідомо планується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети. Такими організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри, тощо.
Неформальні організації – це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів.
За кількістю цілей виділяють прості організації ( мають одну ціль) і складні організації (ставлять перед собою комплекс взаємопов’язаних цілей), яких в економіці переважно більшість.
За величиною виокремлюють великі, середні та дрібні організації. У великих організаціях працюють тисячі працівників, у середніх – сотні, а в дрібних – десятки.
26 Прийняття управлінських рішень. Класифікація ур
Ухвалення управлінського рішення — це вибір однієї з кількох можливих альтернатив1. Тобто, це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них. Відсутність вибору ускладнює процес ухвалення рішення. Ця ситуація передбачає, що рішення вже ухвалив хтось інший або втрутилися непідвладні сили.
Результатом обраного рішення повинна бути якась дія. Дві умови ухвалення рішення — визначення проблеми і вибір рішення.
Ухвалення рішень потребує витрат ресурсів. Це — виконавча фаза ухвалення рішення. Процес ухвалення рішень передбачає якусь визначену ціль чи мету діяльності — розв'язання проблеми, створення нового рівня виконання чи запобігання певній ситуації .
Управлінські рішення можна класифікувати насамперед на програмовані та непрограмовані рішення.
Порівняльний аналіз програмованих і непрограмованих рішень
Характеристики
|
Програмовані рішення |
Непрограмовані рішення |
Тип рішення |
Добре структуроване |
Погано структуроване |
Частота застосування
|
Части повторюване і шаблонне |
Нове і незвичне
|
Цілі |
Чіткі, конкретні |
Невизначені |
Інформація
|
Легкодоступна та достовірна |
Отримати складно, невідомі джерела |
Наслідки |
Незначні |
Важливі |
Організаційний рівень |
Низькі рівні |
Високі та середні рівні |
Час для розв'язання |
Короткий |
Відносно довгий |
Основа для розв'язання
|
Правила вирішення, . набір процедур |
Оцінка і творчість
|
Управлінські рішення можна систематизувати за ознаками:
1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:
загальні (прямо чи опосередковано стосуються усієї організації);
часткові (торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних відділів та служб, локальних проблем).
2. За тривалістю дії:
перспективні, стратегічні (їх наслідки виявляються згодом, у майбутньому);
поточні, оперативні (спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації).
3. За рівнем прийняття (залежно від рівня управління – вищого. середнього чи технічного).
4. За характером розв'язуваних завдань (програмовані, непрограмовані та компроміси).
5. За способом прийняття:
одноособові;
колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів);
колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості голосів).
6. За способом обгрунтування:
інтуїтивні, засновані на відчутті того, що вибір правильний.
засновані на суб'єктивних судженнях (сприймається на віру як аксіома, думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста).
раціональне вирішення проблеми.