22. Прихід до влади в срср Сталіна…

Протягом травня 1922 р. — березня 1923 р. стан здоров'я радянського лідера, вождя більшовиків В. Ульянова (Леніна) значно погіршився. Він переніс три приступи, що призвели до втрати фізичної можливості повноцінно працювати. У зв'язку з хворобою його було повністю усунуто від політичної діяльності. Незважаючи на це, у моменти покращення стану здоров'я Ленін продиктував ряд статей та листів до своїх соратників — лідерів партії більшовиків. Він дав оцінку їхнім особистим якостям, вказавши на небезпеку суперництва між Сталіним і Троцьким для єдності та стабільності в партії. Він пропонував усунути Сталіна від партійного керівництва та реорганізувати державний і партійний апарат таким чином, щоб він забезпечував умови для колегіальних рішень. В останні роки життя Леніна турбувало також питання перспектив російської соціалістичної революції. Вказуючи на те, що революція відбулася в країні, де для неї ще не визріли економічні, соціальні та культурні передумови, Ленін говорив про необхідність здійснення культурної резолюції, яка б ліквідувала "напівазійське невігластво мас" і відкрила шлях до соціалістичного суспільства. В економічній політиці він наполягав на збереженні непу і розробив ідею створення суспільства "цивілізованих кооператорів". 21 січня 1924 р. Ленін помер. Його смерть стала приводом до посилення боротьби за владу та лідерство у партії, яка розгорнулась ще в останні роки його життя.Основними суперниками у цій боротьбі виступали Сталін і Троцький. Ще в 1923 р. у ВКП(б) оформилась "ліва опозиція" на чолі з Троцьким, яка різко критикувала бюрократизацію партійного апарату та спроби Сталіна зосередити всю повноту влади у своїх руках. Старі соратники Леніна, остерігаючись диктаторських амбіцій і прагнень Троцького узурпувати владу, недооцінили властолюбство самого Сталіна, підтримавши його у боротьбі з опозицією. Сталіну та його соратникам вдалося усунути Троцького від державних справ, обмежити вплив у партії, а в 1929 р. вислати з країни.На цьому боротьба за лідерство не завершилась. У 1925 р. оформилась "нова опозиція", яку очолили Каменев та Зінов'єв. Опозиція спиралась на підтримку Ленінградської партійної організації, виступала проти монополізації Сталіним права на тлумачення "ленінської спадщини", проти політики, яка провадилась у сільському господарстві. Сталін на цей час зосередив у своїх руках всі важелі партійного та державного управління, особливо у питанні підбору кадрів. Лідерів опозиції було усунуто від партійного та державного управління, а також керівництва Комінтерном.Останній виступ опозиції відбувся в 1921 р. — т. зв. "платформа 83". її основною вимогою стало виконання "політичного заповіту" Леніна. Але час було згаяно.1929 р. став роком остаточної перемоги Сталіна у боротьбі з ленінськими соратниками за владу. Він же започаткував утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. Причинами встановлення режиму особистої влади Сталіна в СРСР були: — відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних демократичних свобод; — низький рівень громадянської політичної культури населення СРСР; — зосередження політичної влади в руках однієї партії; — невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП(б), обмеженість його політичної культури; — внутрішня природа радянської влади, яка була диктатурою класу, що переросла у диктатуру партії і не заперечувала можливості диктатури однієї особи; — наявність чисельного бюрократичного апарату, добробут якого залежав від збереження командно-адміністративної системи. Основним методом встановлення та підтримки такого режиму був тотальний контроль над суспільством та постійний терор проти всіх його верств. Керівною і спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, яка своєю ідеологію визнавала марксизм-ленінізм. Резервом і помічником партії вважалась Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді — ВЛКСМ. їй було доручено керувати повсякд