3.2.Оцінка амортизаційної політики підприємства

В табл. 3.7 наведено аналіз напрямків використання амортизаційних відрахувань підприємства (на основі форми 5).

Таблиця 3.7

Аналіз напрямків використання амортизаційних відрахувань РПЧ-10

за 2009-2011 роки

Найменування показника	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
				2010-2009	2011-2010
Нараховано амортизаційних відрахувань за звітний рік, тис.грн.	26387	20683	21598	-5704	915
Використано за рік усього, тис.грн., в т.ч.	626	499	456	-127	-43
-придбання (виготовлення) та поліпшення необоротних активів, з них	302	499	253	197	-246
-основних засобів (машин та обладнання)	133	327	196	194	-131
-інших необоротних матеріальних активів	169	172	142	3	-30
-придбання (створення) нематеріальних активів	14	0	61	-14	61
-інші	310	0	0	-310	0
Відсоток використання амортизаційного фонду, %	2,4	2,4	2,1	0,0	-0,3

Сума нарахованої річної амортизації в 2010 році зменшується на 5704 тис.грн., а в 2011 році збільшується на 915 тис.грн. при тому, що методи нарахування амортизації не змінювалися.

Згідно з П(С)БО №7 метод нарахування амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід його використання. Обраний метод повинен сприяти прискоренню відновлення основних засобів, визначення реальної величини прибутку, найкращим чином враховувати усі фактори, що пов‘язані з об‘єктами основних засобів. На аналізованому підприємстві амортизацію об‘єктів основних засобів нараховують прямолінійним методом.

При використанні прямолінійного методу амортизована вартість об‘єкта основних засобів, списується рівними частинами протягом цього терміну його корисної експлуатації.

Річна сума амортизації визначається діленням амортизованої вартості на термін корисного використання об‘єкта:

А = Ва / Т, (3.4)

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

Ва – амортизована вартість об‘єкта, грн.;

Т – термін корисного використання об’єкта.

Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відзначити

його переваги у простоті розрахунків та рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації об‘єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об‘єкту із року в рік. Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки експлуатації знос машин знову зростає. Щодо морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування даного методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

На відміну від П(С)БО №7 Податковий кодекс зближає бухгалтерський і податковий облік, а податківці не заперечуватимуть проти застосування прямолінійного і виробничого методів. Що ж до методів амортизації зменшення залишкової вартості та кумулятивного, то з пп. 145.1.6 ПКУ випливає, що їх використання формально теж можливе. Проте краще дочекатися офіційних роз’яснень контролюючих органів. Основні засоби, що підлягають амортизації, згідно із кодексом поділено на 16 груп залежно від цільового призначення та виконуваних функцій.

Ефективність амортизаційної політики залежить від правильності визначення термінів експлуатації окремих активів, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації відповідно до умов його функціонування. Вважаємо, що амортизаційна політика підприємств повинна складатися із сукупності способів та методів управління процесами нарахування й використання амортизаційних відрахувань.

При цьому держава повинна здійснювати контроль за цільовим використанням сум нарахованої амортизації, тому що річні амортизаційні відрахування представляють собою досить вагоме джерело фінансових ресурсів як окремого підприємства, так і держави в цілому. Також державні органи повинні обов’язково проводити аналіз наслідків амортизаційної політики підприємств при формуванні державної амортизаційної політики для виявлення недоліків попередньої політики, а при находженні своєчасно і оперативно їх усувати.

З метою поліпшення ситуації у сфері амортизаційної політики необхідно відновити амортизаційний фонд (чи створити певний інвестиційний рахунок), який повинен мати цільове призначення – оновлення основних фондів; створити такі умови для підприємств, щоб вони були реально заінтересовані в оновленні основних фондів за рахунок коштів власних амортизаційних фондів; встановлювати норми амортизаційних відрахувань, виходячи з оптимальних строків корисного використання об’єктів основних фондів.

Оскільки підприємство має велику кількість основних фондів для аналізу амортизаційної політики основних фондів розглянемо, вибірково, частину основних фондів.

Аналіз проведення амортизаційної політики на підприємстві розкриємо в табл. 3.8. Дані для побудови табл. 3.8 взято з інвентарних карток виборної частини основних фондів підприємства та з аналітичних даних про бухгалтерський облік основних фондів.

Внаслідок використання такого методу нарахування амортизації підприємство дуже повільно формує амортизаційний фонд, необхідний для заміни старих основних фондів новими, які мають більшу продуктивність та більш високу технічну якість.

Проведення амортизаційної політики на підприємстві призвело до того, що при закінченні корисного строку експлуатації деяких одиниць основних фондів вони ще мають залишкову вартість більшу за встановлену ліквідаційну. Отже підприємство не має достатньої суми коштів для придбання нових аналогічних основних засобів.

Переваги альтернативного варіанта використання нарахування методу прискореного зменшення залишкової вартості в наступному:

– зменшувати податкові збитки (збільшувати оподатковуваний прибуток) можна на потрібні суми, застосовуючи різні поєднання норм амортвідрахувань до різних груп основних засобів;

– підприємство не втрачає суму амортизації назавжди, а має можливість перенести її на наступні податкові періоди;

– збільшується сукупна балансова вартість груп на початок наступного року, тому 10%-вий ремонтний ліміт наступного року стане більшим. Тобто буде можливість включити до складу податкових витрат більшу суму витрат на ремонт;

– зменшується ризик негативних наслідків у тому випадку, якщо законодавство заборонить переносити податкові збитки на наступний звітний рік.

Недолік альтернативного варіанта: період дії зменшеної амортизації - цілий рік, змінити норми амортизаційних відрахувань посеред року не можна і рішення треба приймати заздалегідь (у будь-якому разі, повідомити про прийняте рішення у ДПІ потрібно не пізніше першої декади травня того року, у якому норми будуть зменшені).

Тому є небезпека заплатити в результаті більше податку на прибуток, якщо до кінця року фінансово-економічний стан підприємства дуже покращиться.

Також в цьому підрозділі проведено факторний аналіз по економічній моделі:

А= , (3.5)

А – амортизація за рік;

Кзн – коефіцієнт зносу;

V – чистий дохід;

Ф – фондовіддача основних засобів.

В таблиці 3.9 наведені ці показники.

Таблиця 3.9

Показники, які використані у факторній моделі

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	Відхилення 2010-2009	Відхилення 2011-2010
1	2	3	4	5	6
Чистий дохід, тис.грн.	126543	128132	146397	1589	18265
Продовження таблиці 3.9
1	2	3	4	5	6
Коефіцієнт зносу	0,85939748	0,87385	0,85053	0,014453	-0,02332
Фондовіддача основних засобів, грн./грн.	0,1143	0,1152	0,1254	0,0009	0,0102
Середньорічна вартість основних засобів по первісній вартості, тис.грн.	1106737	1112504	1167005	5767	54501
Амортизація основних засобів, тис.грн.	951450	971946	992938	20496	20992

Досліджена модель є кратно-мультиплакативною. Інтегральний метод дає змогу отримати точніші результати впливу факторів порівняно з іншими методами, тому ми його використаємо.

В 2010 році порівняно з 2009 роком

=0,014453*126543/0,1143=16000 тис.грн.;

=0,87385*1589/0,1143=12148 тис.грн.;

=20496-16000-12148=-7652 тис.грн.

В 2011 році порівняно з 2010 роком

=-0,02332*146397/0,1152=-29635 тис.грн.;

=0,85053*18265/0,1152=134850 тис.грн.;

=20992+29635-134850=-84223 тис.грн.

Отже, амортизація зростає в 2010 році за рахунок впливу росту коефіцієнту зносу, збільшення чистих доходів, збільшення фондовіддачі впливає на зменшення амортизації на 7652 тис.грн. В 2011 році два фактори зменшуються амортизацію (це коефіцієнт зносу і фондовіддача), а збільшення чистого доходу – збільшує на 134850 тис.грн.

Таким чином, проведене дослідження в третьому розділі дипломної роботи показали, що в Моторвагонному депо зростає амортизаційний фонд на 20496 тис.грн. в 2010 році і на 20992 тис.грн. в 2011 році. Спостерігається рівень зносу основних засобів порядку 85-90%, що властиве для галузі залізничного транспорту. Позитивним є зменшення зношуваності, невелике оновлення (відсоток оновлення в 2011 році склав 8,3%), покращення ефективності використання основних засобів. Ці тенденції необхідно в подальшому зберегти і розробити відповідні заходи з покращення обліку амортизації основних засобів в депо.

РОЗДІЛ IV.

ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА