44.Наведіть план проведення робіт при випюбуванні продуктивних пластів в колонні.

Для випробування об’єкта в свердловину через ротор з допомогою колони бурильних труб опускають компоновку, в склад якої входять. циркуляційний клапан, запірний клапан, пластовипробовувач, яс, безпечний замок, пакер, фільтр, опорний башмак, спеціальні перевідники для розміщення глибинних манометрів і термометрів.

Фільтр призначений для пропуску рідини з пласта в пластовипробовувач в період випробування і для затримування порівняно великих частинок гірської породи пласта.

Пакер призначений для герметичного розмежування об’єкта, що підлягає випробуванню, від решти частини свердловин.

Яс - це гідравлічний інструмент, з допомогою якого створюють додаткову ударну силу для полегшення звільнення нижніх вузлів пластовипробовувача у випадку їх прихоплювання.

Пластовипробовувач - це основний вузол комплекту випробуваних інструментів. У його склад входить: а) вирівнювальний клапан; б)головний або випускний клапан; в)гальмівна камера з поршнем, г)штуцер. .

До спуску пластовипробовувача в свердловину необхідно виконати перший мінімум підготовчих робіт: провести кавернометрію відкритого ствола свердловини, стандартний каротаж для уточнення положення обєкта випробування, профілеметрію довжиною 30-50 м.

Результати випробування суттєво залежить від величини депресії. Якщо поклад газовий, то величину депресії доцільно вибрати так , щоб попередити випадання в приствольній зоні гідратів конденсату. При випробуванні нафтових покладів необхідно, щоб тиск в підпакерній зоні був не менший відтиску насичення нафти газом і в колекторі не виділялись бульбашки газу.

Тиск реєструють глибинними манометрами. Після закінчення випробування бурильні труби розтягують, і знімають стискуюче навантаження з компоновки пластовипробовувача.

Результати випробування суттєво залежить від якості підготовки свердловини, компоновки пластовипробовувача і бурильних труб, а також організації і технології самого процесу.

45. Р03крийте суть, методи ita завдання електричного каротажу.

Електричні методи дослідження розрізів свердловин грунтуються на вивченні електричних властивостей гірських порід, до яких належать питомий електричний опір або електропровідність, абсолютна діелектрична проникність, природна електрохімічна активність. При цьому виділяють методи: уявного опору, метод потенціалів самочинної поляризації;опору заземлення потенціалів викликаної поляризації, індукційні.

МЕТОДИ УЯВНОГО ОПОРУ. До них належать стандартний електрокаротаж, бокове каротажне зондування, метод мікрозондів, пластова нахилометрія , резистивиметрія.

Питомий опір залежить від опору породотвірних мінералів і товщини пласта, напроти якого знаходиться зонд, опору бурового розчину, діаметера цієї зони, а також від взаємного розташування електродів зонда і відстані між ними.

При стандартному електрокаротажі зміну уявною опору з глибиною досліджують з допомогою стандартних градієнт-зонда A2.OMO.5N і потенціал-зонда АО.5М6.ОN.Цей метод застосовують дія розчленування розрізів, оцінки літології, виділення опорних горизонтів та нафто- і газоносних об’єктів. Мікрокаротаж (МК,або мікрокаротажне зондування МКЗ),полягає у детальному вивченні уявного опору присвердловинної зони пласта за допомогою зондів дуже малої довжини у необсадженій свердловині.Дія дослідження застосовують зонди з відстаню між електродами до 5 см. Метод дає змогу вивчати розрізи представлені пластами малої товщини, що забезпечується малими розмірами зондів і щільним притисненням ізольованої пластини з електродами до стінки свердловини. Метод резистивиметрії (РЕЗ) застосовують для визначення питомого електричного опору бурового розчину під час буріння, експлуатації та випробування свердловин з метою кількісної інтерпретації даних електрокаротажжу, визначення мінералізації пластових вод за допомогою методів соматичної поляризації, встановлення місць припливів і швидкості фільтрації підземних вод, виділення інтервалів поглинання бурового розчину в свердловині, місць руйнування обсадних колон та ін.

МЕТОД ПОТЕНЦІАЛІВ САМАТИЧНОЇ ПОЛЯРИЗАЦІЇ(ПС).Цей метод використовують для визначення характеристик гірських порід за даними вимірювань потенціалів електричних полів що виникають в них самочинно внаслідок електрохімічної активності порід.

МЕТОДИ ОПОРУ ЗАЗЕМЛЕННЯ. Ці методи грунтуються на наявній різниці питомих електричних опорів гірських порід. Існує кілька модифікацій методу, найпоширеніші серед них боковий каротаж, мікрокаротаж і дивергентний каротаж.

Боковий каротаж(БК) проводять з використанням три-,семи-, і девятиелектродного зонда з автоматичним фокусуванням струму. Боковий каротаж доцільно використовувати в процесі буріння на високомінералізованому буровому розчині з питомим опором до 0,1-0,5 Ом.м.За результатами досліджень здійснюють детальне розчленування розрізу за уявним опором порід, вивчення літології, пористості і проникності порід.

БОКОВИЙ МІКЮКАРОТАЖ(БМК) проводять із застосуванням двох-,три- і

чотириелектродних мікроустановок. Результати досліджень використовують

для уточнення меж і товщин пластів, визначення літології розрізів і виділення колекторів. Цей метод дає змогу оцінити пористість, глинистість і

нафтогазонасиченість колекторів.

ДИВЕРГЕНТНИЙ КАРОТАЖ(ДК) грунтується на вивченні

електропровідності гірських порід.

МЕТОДИ ПОТЕНЦІАЛІВ ВИКЛИКАНОЇ ПОЛЯРИЗЛЦІЇ(ВП)За цими

методами визначають штучні вторинні стаціонарні електричні поля.

ІНДУКЦІЙНІ МЕТОДИ. Індукційний каротаж грунтується на вивченні

вторинного електромагнітного поля середовища, створеного джерелом

електричного свердловинного приладу.

На основі даних ІК здійснюється розчленування розрізу свердловин за

питомим електричним опором порід, виділення водо- і нафтоносних горизонтів.