Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА ЇХ РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Аналіз фінансових ресурсів підприємства та джерела їх формування
1.2.Фонди грошових засобів як один із складових елементів фінансових ресурсів
1.3.Вплив податкової політики на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИКА ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «Полтавський дослідний механічний завод»
2.1 Оцінка фінансового стану підприємства
Аналіз і оцінка стану ліквідності підприємства
Аналіз і оцінка стану ділової активності підприємства
2.4 Аналіз і оцінка процесів формування й розподілу прибутку підприємства
2.5 Аналіз і оцінка рентабельності підприємства
ВИСНОВКИ...............................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................
ДОДАТКИ..................................................................................................................
Вступ
За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу національного доходу як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.
Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.
Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Таким чином, у теперішній час існує необхідність ретельного дослідження та аналізу питань, пов'язаних з проблемою підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.
Серед найбільш вагомих робіт з питань теорії та практики фінансових ресурсів підприємства можна назвати праці Родіонової В.М., Борщевського П.П., Закоморного С.М., Сайфуліна Р.С..
Метою курсової роботи є дослідження проблеми використання фінансових ресурсів на підприємстві та надання практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності їх використання, а також проведення аналізу фінансового стану підприємства.
Завданнями курсової роботи є:
вивчення фінансових ресурсів підприємства їх ролі та значення в діяльності підприємства;
дослідження впливу податкової політики на забезпечення підприємства
обіговими коштами;
оцінка фінансового стану підприємства;
розрахунок і аналіз аналітичних коефіцієнтів фінансової діяльності підприємства;
вивчення факторів впливу на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства;
розробка моделі оптимізації структури фінансових ресурсів підприємства.
Розділ 1. Фінансові ресурси підприємства їх роль та значення в діяльності підприємства
Аналіз фінансових ресурсів підприємства та джерела їх формування
Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб’єктів. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, у результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують доходи й накопичення, розподіляють їх, формують відповідні фонди грошових коштів.
Структурна перебудова народного господарства країни передбачає першочерговий розвиток фінансово-кредитної системи, спрямований на забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів окремих підприємств. Організація фінансової роботи підприємства безпосередньо впливає на оборотність фінансів та, відповідно, на кінцеві фінансові результати. Актуальність вивчення завдання фінансування підприємства викликана ще й відсутністю централізованого ресурсного забезпечення.
Для розв'язання проблем формування й використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова стратегія держави щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб'єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв'язанні основних соціально-економічних проблем у країні. Економічно обґрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшенню дохідності підприємств.
Отже, функціонування ринкової економічної системи в Україні можливе за умови зростання ефективності використання фінансових ресурсів. У сучасних умовах фінанси підприємств є складовою фінансової системи держави. Проте це порівняно самостійна й особлива сфера фінансових відносин, яка має свою специфіку і принципи функціонування. Фінанси виступають самостійним об'єктом товарного обігу.
Фінансову діяльність підприємств можна відобразити такими складовими: ресурси — витрати — доходи фінансовий результат. За цією схемою окремі підприємства вступають у взаємопов'язані відносини з іншими суб'єктами господарської діяльності з метою виконання соціально-економічних функцій та отримання кінцевого фінансового результату. Функціонування підприємства передбачає використання й відтворення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Використовувані ресурси, формуючи ресурсний потенціал окремого підприємства, є часткою ресурсного потенціалу народного господарства в цілому чи окремих його галузей. Отже, ресурсне забезпечення окремих підприємств залежить від ресурсного насичення у країні в цілому.
Ресурси підприємств можна визначити як комплексну характеристику запасів і розподілити в розрізі окремих матеріальних елементів, враховуючи безпосередню їх участь у процесі суспільного виробництва чи обігу.
Економічна категорія "ресурси" має ряд основних особливостей:
1) потреба в ресурсах пов'язана з процесом суспільного виробництва та створенням споживчої вартості;
2) структура ресурсів динамічна й залежить передусім від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин;
3) використання будь-якого виду ресурсів передбачає їх вартісне відтворення, отже, важливим є процес переходу ресурсів із матеріально - уречевленої форми у вартісну або фінансову.
Відповідно до цих особливостей для ефективного функціонування підприємства важливо визначити оптимальну потребу в ресурсах, особливо фінансових, та забезпечити структуру джерел її формування і використання.
Отже, фінансові ресурси підприємств – це власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку.
Фінансові ресурси підприємства - це кошти, що перебувають в розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань. Фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок внутрішніх (статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток) і зовнішніх (отримані кредити; пайові й інші внески; кошти, мобілізовані на фінансовому ринку) джерел.
Складовими фінансових ресурсів підприємств є:
статутний фонд (капітал);
додатково вкладений капітал;
резервний капітал;
централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;.
нерозподілений прибуток;
амортизаційні відрахування;
забезпечення поточних витрат і платежів;
кредити банків;
відстрочені податкові зобов'язання;
кредиторська заборгованість усіх видів.
Фінансові ресурси підприємств класифікують за основними ознаками:
за джерелами формування;
за етапами формування;
за використанням;
за формою реалізації.
Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства і залучені з різних джерел. Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний фонд (капітал). Він показує розмір основних і оборотних коштів, інвестованих у процес виробництва. Надалі фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок власних джерел: прибутку та амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна; різноманітні цільові надходження; виторг від вибуття оборотних коштів.
1. За рахунок власних фінансових ресурсів:
доходи;
валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності;
прибуток від іншої операційної діяльності;
прибуток від фінансових операцій;
прибуток від додаткової діяльності і надзвичайних ситуацій;
надходження;
амортизаційні відрахування;
цільові надходження;
cтійкі пасиви;
цільові внески членів трудового колективу;
інші види надходжень (спонсорська допомога).
2. Шляхом мобілізації на фінансовому ринку:
надходження коштів від емісії акцій, облігацій і інших видів цінних паперів;
кредитні інвестиції.
3. У порядку розподілу коштів:
фінансові ресурси, отримані від галузевих структур, концернів і асоціацій;
страхові відрахування;
бюджетні субсидії.
Класифікацію фінансових ресурсів за джерелами формування подано на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Класифікація фінансових ресурсів за джерелами формування
Однією з найважливіших задач фінансової служби підприємств є пошук ефективних джерел формування фінансових ресурсів, оптимізація їх структури та напрямів інвестування.
Для основної частки суб'єктів господарської діяльності постає проблема формування сприятливого інвестиційного клімату чи пошуку внутрішніх джерел самофінансування. До джерел власного інвестування можна віднести частину прибутку підприємства, амортизаційний фонд, резервні фонди. Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це проявляється у формуванні, перш за все, статутного капіталу при створенні підприємств, а в процесі їхньої діяльності – відповідних джерел грошових коштів
Важливим джерелом формування фінансових ресурсів є прибуток підприємства. Використовуючи його, підприємство може погасити свої бюджетні, кредитні та інші фінансові зобов'язання.
Отже, прибуток має створювати умови для самофінансування поточної діяльності, інвестування розширеного відтворення підприємств. Отримання прибутку окремими суб'єктами господарювання свідчить про позитивні макроекономічні тенденції до зростання валового внутрішнього продукту, доходів державного бюджету.
Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це проявляється у формуванні, перш за все, статутного капіталу при створенні підприємств, а в процесі їхньої діяльності – відповідних джерел грошових коштів.
Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. При створенні підприємств вони залежать від форми власності , на основі якої створюється підприємство. Так , при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищестоящих органів управління , коштів інших аналогічних підприємств при їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо . Усі ці внески (кошти) є статутним (первинним) капіталом і акумулюються в статутному фонді створеного підприємства. Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його грошових коштів формуються основні фонди й оборотні активи підприємства.
Основними джерелами формування фінансових ресурсів, підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — пайові та інші внески, засоби, мобілізовані на фінансовому та кредитному ринках.
Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок власних джерел фінансових ресурсів: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів. Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новостворенрго підприємства. На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви. Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій". Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє. Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів. До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств та йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства. Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви. Методика визначення власних оборотних коштів підприємства не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу. З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви.
Оскільки підприємство відповідає за своїми зобов 'язаннями лише власними коштами, розмір власного капіталу значною мірою визначає можливості підприємства щодо залучення коштів на визначений строк за певну плату, тобто впливає на можливості забезпечити зростання підприємства за рахунок залучених коштів.
Залучені кошти, або зобов'язання — це переважно кошти, залучені підприємством на визначений строк за визначену плату, наприклад банківські кредити, емітовані підприємством облігації, інші позики тощо. Платою за користування такими коштами є процент.
Деяка частина зобов'язань підприємства є коштами, які протягом певного строку перебувають у розпорядженні підприємства з різних причин і за них не сплачується процент. Прикладами таких зобов'язань можуть бути кредиторська заборгованість за заробітною платою, перед бюджетом, іншими господарюючими суб'єктами. В багатьох випадках наявність значного обсягу таких коштів впродовж тривалого періоду свідчить про неплатоспроможність підприємства та проблеми в управлінні грошовими коштами.
Поняття боргового капіталу, як правило, ототожнюють з частиною фінансових ресурсів, які залучені на деякий період за певну плату з метою використання у фінансово-господарській діяльності для отримання прибутку. Як правило, до складу боргового капіталу не включаються поточні (до одного року) зобов'язання підприємства, які виникають у процесі його функціонування і не потребують сплати процентів.
Весь капітал підприємства є сумою власного та боргового капіталу і визначається тією частиною фінансових ресурсів, яка спеціально сформована й призначена для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку. Фінансові ресурси є капіталом у грошовій формі, а активи відображують капітал у його речовій (матеріальній або нематеріальній) формі.
Структуру ресурсів підприємства визначають співвідношення між власними та залученими коштами, а також між коротко- та довгостроковими зобов'язаннями. Одним із найважливіших показників структури капіталу є коефіцієнт фінансового левериджу, що визначається співвідношенням боргового та власного капіталу:
Кфл = Борговий капітал : Власний капітал.
Цей коефіцієнт відображує ризик структури капіталу, який зростає зі збільшенням частки боргового капіталу в загальному обсязі фінансових ресурсів. Ризик структури капіталу називають фінансовим ризиком у вузькому розумінні.
Структура фінансових ресурсів підприємства суттєво залежить від його галузевої належності, стану фінансового ринку тощо.
Україна має достатній інвестиційний потенціал і сприятливі умови для інвестування. Іноземні інвестори можуть розраховувати на 150—200 % рівень рентабельності фінансових вкладень. До регіонів, пріоритетних за інвестиційною привабливістю, належать Київська, Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Запорізька області й Автономна Республіка Крим. Потужним іноземним інвестором в Україні є Європейський банк реконструкції і розвитку. Всього за участю Євробанку в Україні реалізовано більше 46 інвестиційних проектів, на стадії підготовки перебуває ще 19, дев'ять із яких здійснюватимуться під гарантії українського уряду. За час співпраці з Україною близько 60 % кредитів ЄБРР було надано для фінансування приватного сектору економіки.
Проте залучення зовнішніх інвестицій та кредитів об'єктивно обмежене і пов'язане з низькою інвестиційною привабливістю України і з потребою подальшого обслуговування інвестиційного проекту. Одним із шляхів внутрішнього інвестування у даних умовах стали внутрішні позики на ринку державних боргових зобов'язань.
Структурна перебудова і ринкова трансформація народного господарства передбачають зростання нетрадиційних джерел інвестування (кошти від грошової приватизації, іноземні інвестиції, ресурси фондових ринків, заощадження населення).
Наявність доходів і валютних заощаджень населення свідчить про його інвестиційні можливості, які можна використати у процесі грошової приватизації підприємницьких об'єктів державної власності. Очевидною є необхідність розвитку посередницьких фінансових організацій, що зможуть ефективно використовувати заощадження населення в умовах інфляційних процесів. Відзначимо опосередкований шлях зростання інвестицій, оскільки збільшення доходів впливає на платоспроможний попит, що забезпечить стабілізацію виробництва й відповідну стійкість внутрішніх фінансових надходжень підприємств.
На розвиток підприємств негативно впливає кризова ситуація в країні, зокрема низька купівельна спроможність населення, неплатоспроможність основних виробничих підприємств, відсутність вільних обігових ресурсів, недосконале законодавство, недостатнє методичне й організаційне забезпечення санації та процесів державної підтримки підприємств. Більшість підприємств обирає стратегію виживання, використовуючи бартер, недогляди чинного законодавства, системи ціноутворення та контролю за підприємницькою діяльністю з боку адміністративних органів управління.
При оцінці ефективності формування і використання ресурсів важливо оцінити терміни та обсяги вкладених фінансових ресурсів отриманого прибутку. Процес вкладення капіталу передбачає його повернення шляхом прибуткової діяльності.
Питання врахування інфляції при оцінці ефективності інвестицій недостатньо розроблено як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі. Оскільки для економіки України характерні високі темпи інфляції, актуальним є те, що дисконтна ставка повинна враховувати рівень інфляції.
Слід зазначити, що в умовах нестабільної економіки практичне застосування методу статистичних випробувань для оцінки ризиків досить складне через брак достовірної статистичної інформації та неоднорідність.
Найсприятливішими є підходи, що ґрунтуються на аналізі чутливості проекту й експертних оцінок. Зокрема, за рекомендацією Організації Об'єднаних Націй із промислового розвитку в Україні при оцінці ефективності інвестиційних проектів рекомендовано використовувати саме аналіз їх чутливості.
Водночас в Україні затверджено "Методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій" від 23.02.98 р., запропоновану українським Агентством із питань запобігання банкрутству підприємств і організацій [ 1 ].
Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості — це показник, у якому відтворюються значення інших показників (понад 40), скоригованих у відповідності з їх вагомістю та іншими чинниками. Цей метод забезпечує розрахунок на базі розробленого програмного комплексу для персонального комп'ютера.
При оцінці ефективності формування фінансових ресурсів необхідно врахувати, що окупність фінансових вкладень у результаті отримання прибутку не може бути абсолютним критерієм ефекту в умовах інфляційних процесів. Доцільніше порівнювати розміри зниження поточних витрат підприємства й розміри інвестованих ресурсів, враховуючи вплив факторів на рівень окремих елементів чи статей витрат.