4.Валютний курс. Фактори які впливають на валютний курс

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або "ціна" грошової одиниці однієї кр-ни, що визначена в грош. одиниці іншої кр-ни. Установлення курсу називається котируванням валют. Вал. курс відбиває взаємодію сфер національної та світової економік. Якщо основні хар-ки кожної валюти формуються у межах нац. госп-в, то їх кількісне порівняння відбувається у зовн-ек. операціях. Вал. курс порівнює нац. вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу вимірювати ефективність зовн-ек. операцій. Вартісною основою вал. курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютн. курс. Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливанням ділової активності, політ. та військово-політ. обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами. Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на динаміку вал. курсу впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої нац. грош. одиниці у валютній ієрархії.

Це такі чинники:

1) зростання нац. доходу;

2) темпи інфляції - чим вищі темпи інф. в кр-ні, тим нижчий курс її валюти;

3) стан платіжного балансу - активний платіжний баланс сприяє підвищенню нац. валюти, пасивний - навпаки;

4) різниця процентних ставок у країнах - високі % ставки стимулює приплив іноземних капіталів, пониження - навпаки;

5) діяльність вал. ринків та спекулятивні вал. операції;

6) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнар. розрах-х;

7) ступінь довіри до валюти на нац. та світовому ринках;

8) валютна пол-ка;

9) ступінь розвитку фондового ринку.

5.Види та типи інфляції

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту та пропозиції; процес переповнення каналів грошового обігу, виражений у знеціненні грошей, зростанні цін на товари і послуги і зниженні реального життєвого рівня населення.

Інфляція - це процес переповнення каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці і зростання товарних цін. При визначенні інфляції - цього складного, багатофакторного процесу, слід виходити з того, що вона проявляє себе в грошовій сфері, а її коріння (витоки) випливають з порушення економічного життя держави, кризового стану економіки. Тому інфляція - це порушення вимоги закону грошового обігу, результатом якого є надлишковий випуск грошей в обіг, який призводить до загального підвищення цін і знецінення грошей. У разі якщо товарна маса перевищує грошову, економіці властива дефляція.

Типи інфляції

Як вже зазначалося, інфляція - це зниження купівельної спроможності грошей, що виявляється в першу чергу через відносний швидке зростання цін. Існує два основних типи інфляції: прихована і відкрита. В основі обох типів лежить порушення рівноваги між вартістю всієї маси товарів і послуг у протистоїть їй грошовою масою.

1. Прихована інфляція існує як правило, в неринковій економіці, у якій ціни і заробітна плата контролюється і визначаються державою. Вона проявляється через товарний дефіцит, через погіршення якості товарів, що випускаються. Товарний дефіцит призводив до того що гроші переставали виконувати свої функції, так для того щоб купити деякі товари, недостатньо було мати гроші, потрібні ще спеціальні талони.

2. Відкрита інфляція проявляється головним чином через зростання цін на товари і послуги. Паперові гроші знецінюються, виникає надлишкова грошова маса, не забезпечена відповідною кількістю товарів і послуг.

У той же час не можна будь-яке зростання цін розглядати як інфляцію. Навпаки, підвищення цін може бути не інфляційним і відбуватися під впливом інших причин.

У залежності від темпів зростання показників інфляції розрізняють наступні види інфляції.

1. Повзуча інфляція-темп зростання цін - 10% на рік. Це помірне зростання цін, який не робить істотного негативного впливу на економічне життя. Заощадження залишаються прибутковими (процентний дохід вище за інфляцію), ризики при здійсненні інвестицій майже не зростають, рівень життя знижується незначно.

Цей вид інфляції характерний для країн з розвиненою ринковою економікою.

2. Галопуюча інфляція-темп зростання цін-до 300-500% на рік місячні темпи зростання вимірюються в двозначних числах. Така інфляція робить негативний вплив на економіку: заощадження стають збитковими (% за вкладами нижче темпів інфляції), довгострокові інвестиції стають занадто ризикованими, рівень життя населення значно скорочується.

Така інфляція характерна для країн зі слабкою економікою або країн з перехідною економікою.

3. Гіперінфляція - темп зростання більше 50% на місяць. У річному обчисленні більше десяти тисяч відсотків. Така інфляція діє руйнівно на економіку, знищуючи заощадження, інвестиційний механізм, виробництво в цілому. Споживачі намагаються позбутися від «гарячих грошей», перетворюючи їх у матеріальні цінності.

6. Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та %.

Якщо дві криві — попиту і пропозиції — накласти одну на другу, то одержимо завершену графічну модель грош. ринку. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії і визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки %, що відповідає цьому рівню.

Криві попиту (МГ) і пропозиції (М1) перетинаються в точці А, якій адекватні маса грошей в обороті на суму 20,0 млрд грн та ставка очікуваного доходу (номінал. %) на рівні 8%. Означає, що економічні суб’єкти в даній ситуації бажають мати у своєму розпорядженні грошей на суму 20,0 млрд грн, а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит і пропозицію. За цієї умови ставка % (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8%. Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, що дорівнює 20,0 млрд грн. і тримати його на руках, продавці зможуть розмістити наявний у них запас грошей за прийнятною ставкою %. Ні за якої іншої ставки процента подібна зрівноваженість попиту і пропозиції неможлива.

Припустимо, що удалося в цій ситуації встановити ставку % на рівні 6%, тобто нижчій від рівноважної. Реакцією на цю зміну буде зниження альтернативної вартості зберігання грошей і зростання попиту на гроші — точка попиту зміститься по кривій попиту вправо в положення А1 (точка пропозиції залишиться в попередньому положенні А). Збільшення попиту на гроші виявиться в посиленні вимог економічних суб’єктів до банків надати грошові позички. Але банки не зможуть задовольнити вимог, бо їх резерви залишилися незмінними. Окремі банки спробують закупити додаткові резерви на міжбанківському ринку, і між банками посилиться конкурентна боротьба за ресурси. Наслідком є зростання %-ї ставки поки не досягне рівноважного рівня. При наближені ставки до цього рівня буде зростати альтернативна вартість грошей і скорочуватися попит на гроші. Як тільки ставка досягне 8%, увесь додатковий попит на гроші зникне і всі показники займуть рівноважне положення(початкове).

Порушену рівновагу ринку можна було “заспокоїти” інакше — збільшенням пропозиції грошей до нового рівня попиту. Центральний банк повинен збільшити резерви комерц. банків, купивши у них відповідну масу цінних паперів чи збільшивши рефінансування. За рахунок додаткових резервів банки задовольнили додатковий попит на гроші, і рівновага відновилася. Але рівень став іншим — обсяг грошової маси зросте до 25,0 млрд грн, а ставка % знизиться до 6%. Проте така рівновага може мати негативні наслідки для реальної економіки - для товарних ринків, де значно зросте платоспроможний попит.

Порушення рівноваги на грошовому ринку може обумовлюватися також чинниками, які діють на боці пропозиції грошей та на боці попиту на гроші. У цих випадках рівновага може відновитися тільки на інших рівнях як процента, так і грошової маси.