Розділ і. Теоретичні аспекти зовнішнього маркетингового середовища та огляду кон`юнктури ринку продуктів харчування в теоретичних виданнях.

1.1. Огляд ринку продукції з курятини в Україні.

Важливим завданням економіки на сучасному етапі є призупинення спаду агропромислового виробництва, стабільне та безперебійне забезпечення населення продуктами харчування відповідно до рекомендованих норм, підвищення купівельної спроможності громадян та ін. Виконати ці завдання можна лише за умови формування цивілізованого ринку продовольства, невід’ємною складовою якого є ринок продукції птахівництва.

Виробництво продуктів харчування для населення – першочергове завдання агропромислового комплексу країни. Особливо це стосується м’яса і м’ясопродуктів, молока, риби, овочів. Для підтримання свого здоров’я людина не може харчуватися тільки продуктами рослинного походження, оскільки вони не мають достатньої кількості поживних речовин.

Вважається, що для підтримання нормальної життєдіяльності людині потрібно вживати за добу 100-150г білка, в тому числі 65-76г – тваринного

походження. Виходячи з цього, за рік людина має спожити 356 штук яєць,

80-85кг м’яса і м’ясопродуктів, у тому числі 16,4кг м’яса птиці.

Нині птахівництво є одним із головних виробників у світі відносно дешевих і біологічно повноцінних продуктів харчування для людини. Воно має ряд переваг порівняно з іншими продуктами тваринництва, а саме: скороспілість; нижчу у 2-5 разів порівняно з м’ясом свиней і великої рогатої худоби енергоємність, та витрати протеїну кормів на одиницю протеїну продукції. Птахівництво одна із найбільш механізованих і автоматизованих підгалузей сільського господарства, її продукція найбільш придатна для поліпшення якості харчування людей.

Ознайомлення зі світовою практикою ведення птахівництва необхідно для обґрунтованого визначення завдань подальшого розвитку цієї вельми важливої галузі для економіки нашої країни.

Птахівництво більшості країн світу перебуває в стадії потужного піднесення з ряду причин. Основною з них є здатність птиці до найвищої конверсії корму при її хорошій адаптації до промислових умов утримання, а також завдяки високим дієтичним властивостям продуктів птахівництва:

вміст білка при низьких калорійності і рівні холестерину. У світі все більше

стверджується думка про те, що птахівництво має найбільші потенційні

можливості для задоволення потреб зростаючого населення в раціональному

харчуванні. В зв’язку з цим уряди багатьох країн приймають програми щодо

підтримки і пріоритетного розвитку галузі.

Основна увага приділяється виробництву м’яса птиці, яке, за даними

Продовольчої і сільськогосподарської Організації Об’єднаних Націй (ФАО),

за останні сорок років збільшилося з 11,7 до 71,7 млн. т, або більше, ніж у

шість разів. При цьому доля птиці в загальному виробництві м’яса зросла з

14 до 29 %. У Північній Америці доля пташиного м’яса в загальному м’ясному балансі сягла 37 %, а в Азії вона становить усього 12 %; у середньому у розвинутих країнах ця цифра піднялася до 25, а в країнах, що

розвиваються до 20 %.

Експерти ФАО передбачають подальше зростання виробництва м’яса птиці. За їх прогнозами в 2015 році воно досягне 94-95 млн. т, із яких 53,4 млн. т буде вироблено в країнах, що розвиваються; це становить 57 % світового виробництва.

Із загальної кількості пташиного м’яса, що виробляється, до 86 % є куряче, і ця цифра залишається стабільною протягом останніх сорока років.

Доля м’яса бройлерів становить 72,9 % загального виробництва курячого

м’яса. За останні шість років щорічний приріст м’яса бройлерів є понад 1 млн. т. Найбільш високими темпами росте виробництво м’яса бройлерів у Мексиці, Таїланді, Аргентині, і особливо в США, де його виробництво за останні 5 років збільшилося до 2-х млн. т. (29 % світового приросту).

Реформування в технології, генетиці та механізації в світі супроводжувалося значними змінами в розміщенні виробництва продукції птахівництва, підвищення її концентрації та поглибленні спеціалізації при інтеграції технологічних ланок. Це стимулювало розвиток комбікормової промисловості, одного з найвагоміших важелів прискорення переходу до збалансованої годівлі птиці. Як наслідок, птахівництво перетворилося в найбільш ефективну галузь з мінімальними затратами на одиницю продукції

кормів і птиці. Сьогодні м’ясо птиці є найдешевшим, порівняно з яловичиною та свининою.

Попит на м’ясо птиці викликав потребу в збільшенні виробництва цієї продукції, що сприяло прогресу селекції в галузі птахівництва. Проявляється стійка тенденція до скорочення терміну відгодівлі та збільшення живої ваги бройлерів при забої, що дає змогу використовувати кожний пташник по 6-7 разів за рік.

Проблема розвитку птахівництва в Україні набула надзвичайно гострого характеру. Тривалий час внутрішній український ринок заповнювався імпортними продуктами птахівництва.

На сучасному етапі перед українськими виробниками продукції птахівництва поставлено завдання забезпечити зростання її виробництва на якісно нових засадах побудови цієї галузі та задовольнити відповідні потреби як внутрішнього, так і зовнішнього ринків. Вирішити цю проблему можна, значною мірою, за рахунок розвитку спеціалізованого м’ясного птахівництва до обсягів його споживання у країнах ЄС (тобто до 20-25 кг у розрахунку на одну особу, а в перспективі – до 35-40 кг). В той час як споживання м’яса птиці на 1 особу в Україні в 2009 році склало 15,7 кг, в 2010 році – 17,7 кг.

Переведення птахівництва в Україні у дев’яності роки минулого століття на промислову основу, будівництво індустріальних птахофабрик, сприяло тому, що галузь почала розвиватися прискореними темпами. Була створена мережа птахофабрик, яка більш-менш рівномірно розміщувалася в регіонах країни.

Нині в Україні діють такі високотехнічні підприємства по промисловому виробництву птиці як ЗАТ «Комплекс Агромарс», ВАТ «Миронівський хлібопродукт», ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський», ТОВ «Рубі Роз Агрікол КО., ЛТД», ТОВ «Курганський бройлер», ДП «Перемога Нова», ЗАТ «Миронівська птахофабрика», ЗАТ «Дружба Народів Нова», ЗАТ з ІІ «Оріль Лідер», ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», СТОВ ППЗ «Королівський», ВАТ «Птахофабрика «Київська», агрофірма «Бережанська птахофабрика», ВАТ «Птахофабрика «Україна». Практично всі птахівницькі

підприємства входять до «Асоціації птахівників України», а їх частка на ринку є досить високою.

Неухильне впровадження прогресивних технологій, нових кросів, використання сучасних підходів до годівлі птиці давали свої результати.

Поступово підвищувалась продуктивність м’ясної птиці, зменшувалися витрати кормів на одиницю продукції. Кращі бройлерні птахофабрики мали середньодобові прирости бройлерів до 30 г, здавали бройлерів на забій вагою 1500-1700г на 54 день; витрати корму на 1 кг приросту зменшилися до 2,7-3,0кг.

Загальноекономічна криза 1993-1998 рр. у країні призвела до зменшення виробництва птахівничої продукції, призупинення роботи багатьох підприємств. Насамперед постраждали племінні господарства, що втратили канали збуту своєї продукції. За ними почали скорочувати обсяги виробництва промислові спеціалізовані птахогосподарства.

У нових ринкових умовах кожне птахогосподарство самостійно почало шукати вихід із ситуації, що склалася. Наявність у західних країнах сучасних високопродуктивних кросів птиці, ресурсозберігаючого обладнання, повнораціонних комбікормів і сучасних ветеринарних препаратів спонукало керівників багатьох птахопідприємств самотужки вирішувати питання щодо їх закупівлі й використання. Кращі бройлерні господарства почали вирощувати бройлерів до 42-денного віку вагою 2,4-2,5кг із середньодобовими приростами 50-55 г, збереженістю поголів’я – 96-97%.

Щодо ситуації на продуктовому ринку, то за останні 10 років вона різко змінилася – відбулося скорочення реального попиту і пропозиції. При цьому темпи зниження попиту набагато перевищили пропозиції, ринок із дефіцитного став штучно перенасиченим. У країні зникли черги покупців, але виникли труднощі з продажем продукції. Зниження купівельної спроможності населення більш ніж у 3 рази спричинило спад виробництва,

а, відповідно, і споживання продуктів харчування, зокрема м’яса птиці.

На сучасному етапі перед птахівництвом стоїть завдання про необхідність забезпечення потреб внутрішнього ринку. Ця проблема має два аспекти: перший – купівельна спроможність населення, яка реально формує ринок, другий – забезпечення фізіологічних потреб організму людини. Для підвищення реального попиту населення на продукти харчування необхідно

підвищити рівень заробітної плати та пенсій і одночасно досягти такого рівня виробництва, який би забезпечував поступове зниження собівартості продукції та рівня роздрібних цін.

В Україні склалася ситуація, коли рівень цін, за якими господарства реалізовували продукцію птахівництва, не забезпечував відшкодування витрат на утримання і відгодівлю птиці. Зрозуміло, що збиткове виробництво за законами економічного розвитку існувати тривалий час не може.

Статистичні дані щодо виробництва м’яса в усіх категоріях господарств приведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1