8. Жіночі образи в романі п.Мирного «Хіба ревуть воли…»

образ Христі – дружини Григорія, товариша Чипки. Сирота, наймичка, «весела, моторна й робоча дівчина, хоча й невелика красуля». Але ця «невелика красуля» так запала в серце Григорієві, що забув він свої мрії про багачку. Христя – гарна господарка, має ошатний будинок. Вона зрозуміла Чипку, зрозуміла, який він насправді. Його слова про правду схвилювали його душу, чесну й правдиву. Початку замислюватися над життям. Іноді не розуміє вона свого чоловіка за те, що він гріб усе під себе, що йому своя сорочка ближче до тіла. З людьми щира, добра, тому й Чипка хоче, щоб у нього в майбутній сім’ї були такі теплі відносини, як у Христі із Григорієм. І недарма «Христя почуває Чипку своїм жіночим серцем». Коли познайомилися з Галею, то полюбили один одного. «Однаково чули, що добре, що погано, і тому завжди обидві сходилися у своїх думках». Христя, як і Галя, важко переживає за долю Чипки, коли він стає злодієм, тому що це добра, чуйна людина. Я вважаю, якби в Григорія трапилося якесь нещастя, Христя все б зробила, щоб йому допомогти.

образ Мотрі Жуковни, потім Варениченко. Коли одружився з нею Варениченко, була вона бідною, некрасивою дівчиною. Бідність засіла в будинку Мотрі, що жила в сусідів удвох зі старою матір’ю. Тільки одруження й принесло полегшення. Виявилася Мотря й працьовитої, і господарської: «Як вступила Мотря у свій будинок, те немов знову на мир народилася». Чепурить його, прибирає; «чисто навкруги – любо глянути». Але недовгим було її щастя, тому що залишилася вона сама, так ще й «замужньої овдовілої». «Не судилося Мотрі щастя. Не випробувала вона його змалку; не бачила дівкою, жінкою; не сподівалася замужньою вдовою!» Снову бідність, і бідність «невилазная». А ще й син народився. Мотря в батрацтві, на чужих працює, щоб прокормити стару матір і сина. Важка робота передчасно згорбила Мотрю, убила в ній часточку тепла й любові, тому й б’є вона Чипку, і б’є так, що «синці по місяці не сходили». Але все-таки таки любила вона його, «як кожна мати своєї дитини».

Життя Оришки, матері Мотрі, пройшла, головним чином, при кріпосництві, у важкій бідності. Так же згорблена передчасно, переживає вона за дочку, онука, як може підтримує їх. Вона знає багато казок-приказок, своїм недалеким, селянським розумом доходить до правди життя. Розповідає Чипке й про зірки, і про всяких тварин. Дуже любить онука. Коли б’є його мати – завжди захищає, голубить. Часом здається, чи не взяв щось Панас Мирний з пушкінської Орисі Родіонівни, тому що навіть імена однакові, однаково близькі вони до природи, до своїх корінь, однаково люблять людей, тому що не любити гріх, треба всім прощати. Цьому Оришка й учить Чипку, але не вдається їй передати йому свою любов до життя, свою віру в краще. Чипка зовсім іншої. Дуже важкою втратою була для нього смерть бабки. Хоча й була вона « стара-стара, як молоко біла, як сухар суха», але вчила його добру, віддавала свою любов, була єдиної в усьому світі рідною близькою душею (мати завжди працювала). Була Оришка чесною, справедливою, безгрішною людиною все життя, тому й умерла легко, як заснула (не так, як Євдокія).