- •1.Місце цивільного права в системі галузей права.
- •2. Предмет і метод цивільного права
- •2. Джерела цивільного права
- •3. Визначення і система цивільного права.
- •4. Юридичне значення Постанов Пленуму Верховного Суду України та судової практики.
- •5. Аналогія права і аналогія закону.
- •6.Загальна характеристика цивільного законодавства.
- •7. Ієрархічна структура цивільного законодавства.
- •8. Дія цивільного законодавства у просторі та за колом осіб.
- •9.Дія цивільного законодавства у часі.
- •10. Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- •11. Види цивільно-правових відносин.
- •12. Елементи цивільно-правових відносин.
- •13. Поняття цивільної правоздатності і дієздатності фізичних осіб.
- •14. Поняття та види цивільної дієздатності фізичних осіб.
- •15.Види цивільної дієздатності фізичної особи.
- •18. Оголошення фізичної особи померлою.
- •19. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •20. Поняття і ознаки юридичної особи.
- •21. Види юридичних осіб.
- •22. Порядок виникнення юридичної особи.
- •23. Порядок припинення юридичної особи.
- •24. Субєкти цивільних правовідносин.
- •25. Обєкти цивільних правовідносин
- •1) Залежно від оборотоздатності:
- •2) Залежно від можливості переміщення у просторі:
- •26. Поняття та види господарських товариств.
- •27. Класифікація речей як об’єктів цивільного права.
- •Поняття та види об’єктів цивільного права.
- •29. Поняття і види правочинів Стаття 202. Поняття та види правочинів
- •30. Умови дійсності правочинів.
- •31. Сторони в правочині
- •32. Вимоги щодо форми правочинів Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
- •Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
- •33. Єдність волі та волевиявлення субєктів як умова дійсності правочину.
- •34. Правові наслідки недійсності правочинів. Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
- •35. Нікчемні та оспорювані правочини.
- •36. Фіктивні і удавані правочини. Стаття 234. Правові наслідки фіктивного правочину
- •Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину
- •37. Поняття та види представництва. Стаття 237. Поняття та підстави представництва
- •38. Представництво за довіреністю. Стаття 244. Представництво за довіреністю
- •39. Поняття, види та форма довіреності. Стаття 244. Представництво за довіреністю
- •Поняття та види цивільно-правових строків. Строки та терміни. Стаття 251. Поняття строку та терміну
- •Стаття 252. Визначення строку та терміну
- •Види цивільно-правових строків (термінів)
- •41. Поняття та види позовної давності. Стаття 256. Поняття позовної давності
- •Стаття 257. Загальна позовна давність
- •Стаття 258. Спеціальна позовна давність
- •Зупинення та переривання перебігу строків позовної давності. Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності
- •Стаття 264. Переривання перебігу позовної давності
- •43. Поняття власності і права власності. Стаття 316. Поняття права власності
- •44. Зміст права власності. Стаття 317. Зміст права власності
- •45. Форми власності.
- •Стаття 325. Право приватної власності
- •Стаття 326. Право державної власності
- •Стаття 327. Право комунальної власності
- •46. Способи набуття і припинення права власності. Стаття 328. Підстави набуття права власності
- •Стаття 346. Підстави припинення права власності
- •47. Загальна характеристика права державної власності.
- •49. Загальна характеристика права комунальної власності. Стаття 326. Право державної власності
- •Стаття 327. Право комунальної власності
- •Характеристика об’єктів державної та комунальної власності Суб'єктом права державної власності є держава, а суб'єктами права комунальної власності - територіальні громади села, селища, міста
- •48. Загальна характеристика права приватної власності. Стаття 325. Право приватної власності
- •50. Поняття та види спільної власності. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •51. Право спільної часткової власності Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •52. Право спільної сумісної власності. Стаття 368. Право спільної сумісної власності
- •53. Загальна характеристика права сумісної власності подружжя. Лекція!
- •54. Речові права на чуже майно – поняття та види.
- •55. Право володіння чужим майном. Стаття 397. Суб'єкти права володіння чужим майном
- •56. Сервітути – поняття, підстави встановлення та зміст. Стаття 401. Поняття користування чужим майном
- •57. Емфітевзис – поняття, підстави виникнення, строк. Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •Стаття 408. Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •58. Суперфіцій – поняття, підстави виникнення, права та обовязки сторін.
- •59. Поняття та загальна характеристика права інтелектуальної власності.
- •60. Поняття і зміст авторського права.
- •61. Суміжні права – поняття, обєкти та субєкти.
- •62. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування.
- •63. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.
- •64. Правові форми участі держави та територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •65. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення.
- •66. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
29. Поняття і види правочинів Стаття 202. Поняття та види правочинів
1.Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 2.Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). 3.Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. 4.Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. 5.До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. 1. Положення коментованої статті стосовно того, що правочин — це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, слід тлумачити поширювально у тому сенсі, що правочини можуть бути також підставою інших видозмін правовідносин. Наприклад, правочин може бути підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин. При цьому він може бути одночасно підставою припинення одних правовідносин і підставою виникнення або зміни інших правовідносин. Правочини відрізняються від інших юридичних фактів такими рисами: правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату. Це відрізняє їх від такого виду юридичних фактів, як події, котрі відбуваються та створюють правові наслідки незалежно від волі суб'єктів цивільного права (повінь, шторм, землетрус тощо); правочини завжди є діями фізичної або юридичної особи. Цим вони відрізняються від адміністративних актів (актів управління), які видають органи державної влади та управління і їхні службові особи (наказ, розпорядження тощо); правочини завжди є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин. Цим вони відрізняються від правопорушень або ж деліктів (завдання шкоди і т. п.), котрі тягнуть виникнення охоронних правовідносин, пов'язаних із відшкодуванням шкоди, стягненням штрафу і т. п.; воля у правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків. Це відрізняє їх від юридичних вчинків, де волевиявлення особи, як таке, не має юридичного значення, бо наслідки визначені безпосередньо у законі (знахідка скарбу тощо); правочини є діями, що опосередковують динаміку цивільних відносин між фізичними та юридичними особами. Цим вони відрізняються від такого виду юридичних фактів, як акти цивільного стану, котрі, по-перше, об'єднують і події, і дії; по-друге, нерозривно пов'язані з фізичною особою і не стосуються осіб юридичних; по-третє, служать передумовою виникнення у фізичної особи можливості бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків. Ст. 202 ЦК розрізняє односторонні правочини і договори (двосторонні та багатосторонні правочини). їхній взаємозв'язок визначається правовою аксіомою: «Кожний договір є правочином, але не кожен правочин є договором»). Одностороннім правочин визнається у разі, якщо для виникнення, припинення або іншої видозміни цивільних прав і обов'язків достатньо волевиявлення однієї сторони (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту). При цьому згадана «одна сторона» може бути представлена однією або кількома фізичними або юридичними особами. Двосторонній чи багатосторонній правочин є договором. Договір — це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (див. коментар до ст. 626 ЦК). Прикладом двостороннього правочину може бути договір купівлі-продажу, оренди, дарування та ін. Прикладом багатостороннього правочину (багатостороннього договору) є договір про спільну діяльність (див. коментар до ст. 1130 ЦК). При цьому на кожній стороні як двостороннього, так і багатостороннього правочину може виступати кілька осіб. 5. Класифікація правочинів можлива і за іншими критеріями. Зокрема, розрізняють: 1) правочини реальні та консенсуальні. Консенсуальним є правочин, у якому для настання правових наслідків досить досягнення сторонами угоди з усіх істотних умов. З цього моменту правочин вважається укладеним, і у його сторін виникають цивільні права і обов'язки. Таким договором є, наприклад, купівля-продаж. Для реального правочину необхідні і домовленість сторін, і передача речі. Прикладом реальної угоди є договір позики. Доки гроші не передані позичальнику, права і обов'язки у сторін цього договору не виникають; 2) правочини оплатні та безоплатні. У безоплатних правочинах обов'язок здійснити матеріальні витрати має тільки одна із сторін. Прикладом може бути договір дарування, в якому одна сторона безоплатно передає майно у власність іншій стороні. Оплатні правочини характеризує наявність зустрічного майнового еквівалента. Наприклад, у договорі купівлі-продажу одна сторона передає майно, але замість нього отримує його вартість; 3) правочини абстрактні та каузальні. Правочини, у яких вказані підстави їхнього укладення, називаються каузальними. До них належить більша частина договорів цивільного права. Абстрактними вважаються правочини, в яких не мають значення підстави їхнього здійснення. Прикладом абстрактного правочину є видача векселя (див. коментар до ст. 198 ЦК); 4) правочини строкові та безстрокові