1. Внесок Українських вчених у розробку технології штучного осіменіння с/г тварин

О.В.Квасницький – автор оригінальних досліджень фізіологічних процесів розмноження свиней. У лабораторії фізіології, яку він очолював, була розробле на безліч методик, спеціальних пристроїв і приладів, що дало можливість глибоко вивчити фізіологію свині і на цій основі дати високоефективні рекомендації з підвищення їх продуктивності. Розробкою світового рівня є фракційний метод штучного осіменіння свиней, завпровадження якого академіку О.В.Квасницькому присуджена Державна премія УРСР (1974 р.). Фундаментальні дослідження і об’єктивні висновки академіка лягли в основу нових практичних методів відтворення поголів’я: трансплантація ембріонів, фракційний метод штучного осіменіння, інтенсивне використання свиноматок, раннє відлучення поросят.Розробки О.В.Квасницького стосуються не лише напряму штучного осіменіння свиней, але й інших видів тварин. Так, він запропонував прилад для внутрішньоматкового осіменіння корів, яке тепер почало застосовуватись і у свинарстві. Перший у світі автор, який одержав поросят за розробленим ним методом трансплантації ембріонів, Олексій Володимирович Квасницький виготовив мікроманіпулятор для роботи з ембріонами, а також конструював спеціальні пристосування, призначені для досліджень в ембріоінженерії.

2. Предмет курсу «технологія відтворення тварин»

Предметом курсу є штучне осіменіння с-г тварин різними методами, метою – допомога студентам освоїти анатомію, фізіологію статевої системи і нейрогуморальну регуляцію розмноження тварин. Найбільш раціональне використання племінних плідників в умовах племобєднань і підприємств

Заводів і тд. Організація пунктів штучного осіменіння, лабораторій по племінній роботі та відтворенню стад, пологових відділень, конторльі облік відтворення с-г тварин.

3. Історія розвитку штучного осіменіння

Перший період (від давніх часів до 1899р) відомо що ассірійці ще за 800 років до нашої ери, осіменили кобил спермою кращих жеребців, добуту із статевих органів парованих самок.

Л. Спалланцаіні у 1870р ввів у статеві органи суки сперму самця і через 62 доби одержав трьох нормальних цуценят, схожих на батьків. Цим було доведено можливість штучного осіменіння.

Другий період (1899-1927) Тісно пов'язаний із діяльністю І.І. Іванова, головною заслугою якого було наукове обґрунтування штучного осіменіння тварин як зоотехнічного методу, що дає можливість значно прискорити якісне поліпшення худоби. Вченим було розроблено техніку осіменіння кобил та запатентовано ряд інструментів для осіменіння, довів що сперму можна зберігати поза організмом.

Третій період (1928-1940) характеризується широкими впровадженнями у технології осіменіння у вівчарстві, конярстві і тд. Було розроблено і вдосконалено способи осіменіння всіх видів с/г тварин. Впроваджено спосіб короткочасного зберігання і транспортування сімені.

Четвертий період (1941-1954) у період війни розвиток штучного осіменіння різко зменшився, тому у післявоєнні роки почали впроваджувати станції штучного осіменіння, які укомплектовувались високоякісними плідниками, впроваджено тривале зберігання сперми при температурах -196 С

Пятий період (1955 - 1968) повний перехід до нових організаційних форм, створення державних станцій осіменіння. І штучне осіменіння стало основним методом відтворення поголів’я худоби.

Шостий період (1969 - зараз) впровадження у тривале зберігання (методи) у рідкому азоті, а також розробка типів заморожування. Набуває широкого значення метод трансплантації ембріонів, як ефективний метод створення високопродуктивних стад.