5.4.4.1.Панелі із склопакетів.

Конструктивне рішення покриттів зі світлопрозорими панелями

а – стик склопакетів; б – спирання панелей на поздовжній борт; в – спирання панелей на торців борт; 1 – стіклопакет; 2 – сталева рама панелі; 3 – деревяна пробка; 4 – сталевий каркас бортового обрамлення; 5 – азбестоцементна плита; 6 – плита покриття; 7 – фартух із оцинкованої сталі; 8 – деревяна рейка; 9 – цвяхи; 10 – алюмінієва накладка; 11 – резинова ущільнена прокладка; 12 – мастика УМС-50; 13 – мастика БЛК; 14 – вітринне неполіроване скло; 15 – захисна сітка; 16 – гайка; 17 – шайба; 18 – болт оцинкований; 19 - крюк

Панелі із склопакетів укладають з ухилом 1⁰ на бортові елементи, які обрамляють світлові отвори, залишені між з/б плитами.

Панель складається із несучої сталевої рами, склопакетів та сталевої сітки. Склопакет виконують із двох шарів вітринного скла 8 і 6 мм, повітряну полость заповнюють продуванням сухим повітрям, краї герметизують. Вкладають склопакети на шар мастики по резиновому ущільнювачу на сталевий каркас опорної рами. Сталеву раму виготовляють із прокатних кутників на зварюванні.

Для спирання світлопрозорих панелей по периметру отвору влаштовують бортовий елемент висотою 400-500 мм, що складається із сталевого каркасу, азбестоцементних плит та плитного утеплювача. Стійки каркасу розміщують через 1,5 м та кріплять дюбелями до з/б плит.

5.4.4.2.Панель із стіклоблоків

П анель із склоблоків складається з несучої залізобетонної рами, в яку укладають склоблоки або скляні плитки. Застосовують як одно- , так і двох- пустотні склоблоки. Рифлена поверхня склоблоків створює в приміщенні розсіяне світло. Блоки з’єднують між собою на цементному розчині марки М 100. Шви між блоками армують сталевим дротом діаметром 4-6 мм. Для швидкого стоку води ухил покриттів із застосуванням панелей роблють не менше 7^о.

Панелі укладають в конструкцію покриття , або у рівень з основними панелями , або їх зовнішню поверхню підвищують над покрівлею на 50- 80 мм. Стики між панелями і плитами покриття здійснюють герметиком УТ -32 , мастикою УМС-50 з постановкою компенсаторів. Нижню частину стиків заповнюють монтажним бетоном.

Конструкції панелей

а – із склоблоків; б – із склопластику; 1 – з/б обойма; 2 – склоблоки; 3 – прокладка; 4 – плита покриття; 5 – несуча конструкція покриття; 6 – пароізоляція; 7 – термоізоляція; 8 – стяжка; 9 – гідроізоляція; 10 – монтажний розчин; 11 – гідроізоляційна мастика; 12 - компенсатор; 13- листи склопластику; 14 – поперечні ребра жорсткості; 15, 16 – швелери; 17 – діафрагма жорсткості.

5.4.4.3.Панелі із пластикопакетів можуть бути виконані або цілком із пластичної маси, або несучу частину панелі виготовляють із залізобетону, а заповнення - з світопрозрачного склопластика. Панелі опирають або на сусідні несвітлопрозорі залізобетонні плити, або на основні несучі конструкції (наприклад, ванти).

П анель з світлопрозорого склопластика складається з верхнього і нижнього листів, сполучених Г-образними поперечними елементами. Кожну пару цих елементів в подовжньому -направлені зв'язують в середній частині діафрагмами. Всю панель по периметру обрамляють швелерами з склопластика. Розміри панелей 1,5X6 і 3X6 м при товщині 150 мм. Всі з'єднання клейові. Маса 1 м2 панелі з світлопрозорого склопластика, в порівнянні з масою панелі із стіклоблоками, близько 10 кг, тобто приблизно в 17 разів менше, а светопрозорість в 1,5 рази вищий. Панелі з склопластику мають достатньо високий термічний опір, пропускають ультрафіолетове проміння, створюють розсіяне освітлення.

Конструкція світлопрозорої панелі з з/б несучою рамою і світловою плитою із склопластику

1 – з/б рама; 2 – сотова плита із склопластику; 3 – губко подібна резина; 4 – накладка із склопластику.

5 .4.4.4.Світлопрозорими покриттями називають покриття, якщо вся огороджуюча їх частина виготовлена із світлопрозорих матеріалів: склоблоків або пластичних мас.

Для холодних покриттів також можна використовувати світлопрозорі хвилясті листи із поліефірного склопластику. Покриття , виконують із таких листів , забезпечують освітлення верхнім світлом і відрізняються довговічністю. Листи улаштовують і кріплять так як і хвилясті азбестоцементні.

Конструктивне рішення світлопрозорого покриття із хвилястого склопластику

а – кріплення до деревяної обрешітки; б - кріплення до сталевого прогону; в – рядові зєднання листів; г – зєднання в коньку; 1 – листи склопластику; 2 – брус обрешітки; 3 – шурупи; 4 – шайба з підкладкою; 5 – верхній пояс несучої поверхні покриття; 6 – сталевий прогін; 7 – болт-скоба; 8 – накладка із склопластику; 9 – болт

5.4.5. Світлоаераційні системи

Використовують два види світло аераційних пристроїв: ліхтарі та панелі. За конструкцією вони аналогічні розглянутим.

Габаритні схеми світло аераційних ліхтарів прямокутного профілю при плитах покриття шириною 3 м (суцільними лініями зображені схеми при кроці рам 6 м , пунктирними – при кроці 12 м)

С вітло аераційні зенітні ліхтарі можуть бути влаштовані так , що відпрацьоване повітря видаляється через між купольний простір, шляхом відкривання куполу.

Видалення відпрацьованого повітря

а – через між купольний простір; б - шляхом відкривання купола; в – підняттям купола; г – через отвори у бортовому елементі

При застосуванні таких панелей можна видаляти повітря шляхом відкривання самої панелі через аераційні пройоми у бортовому елементі.

Світло аераційні панелі

а – відкриваюча; б – з регульованою повітряною щілиною; в – з відкриваючими переплетами; г – з жалюзевою решіткою

В промислових будівлях ліхтарі розміщені на однаковій відмітці, повністю взаємозахищають одне одного від задування вітром спрямованим під кутом 90⁰, 0⁰ до поздовжньої осі. Якщо напрямок вітру під кутом 30-60⁰, то отвори ліхтарів будуть частково задуватися. Для попередження задування влаштовують вітровідбійні щити чи крайні отвори роблять невідкриваючимими.

В .В. Батуріним було запропоновано незадуваючі при будь-яких напрямках вітру світлоераційні ліхтарі. Такий ліхтар складається із двох частинок прямокутного ліхтаря, поставлених з розривом, величина якого залежить від висоти ліхтаря. Внутрішні сторони ліхтаря мають відчиняючи створи, а зовнішні – глухе застіклення. По кінцям ліхтаря влаштовують глухі торцеві стінки. Ліхтар системи Батуріна має переваги і з точки зору зменшення можливого забруднення.

Незабуваючий ліхтар системи В.В. Батуріна

1 – глухі створи переплетів; 2 – одкриваючі створи переплетів

7. Підлога промислових будівель

7.1. Впливи та вимоги

Як і в цивільних будівлях підлогу влаштовують по перекриттям та по ґрунту.

В залежності від виробничого режиму підлога сприймає різні впливи:

Зовнішні впливи на поли

1 – статичні навантаження; 2 – вібраційні навантаження; 3 – динамічні навантаження; 4 – сили здвигу; 5 – температура навколишнього середовища; 6 – теплові удари; 7 – агресивні хімічні речовини у вигляді газу; 8 – рідка і пароподібна волога; 9 – статична електрика; 10 – блукаючий струм; 11 – біохімічні впливи.

• при роботі станків, падіння на підлогу важких предметів, обробці виробів виникають вібраційні динамічні та ударні навантаження;

• при переміщенні людей, сировини, напівфабрикатів при русі без рельсового транспорту, при волочінні важких предметів виникають сили тертя, що викликають стирання підлоги, утворення пилу;

• в гарячих цехах нагрів підлоги відбувається в результаті попадання на підлогу гарячих предметів, рідин променевої теплоти печей.

Теплові впливи можуть бути постійні або імпульсивні – тепловий удар.

• в багатьох галузях хімічної промисловості на підлогу впливають води та розчини нейтральної реакції, мінеральні масла та емульсії, органічні розчинювачі (бензин, гас), кислоти, луги.

У підприємствах, де виробничий процес пов’язаний з виділенням аерозолів, при дотиканні з підлогою вони можуть випадати у вигляді конденсату, іноді дуже агресивного;

• для виробництв харчової промисловості характерний вплив на підлогу тваринних жирів, рослинних масел, органічних кислот.

В кольоровій металургії електролізні установки є джерелами блукаючих токів, які викликають корозію металу, впливаючи на арматуру з/б плит або на закладні сталеві деталі підлоги.

Виходячи із сказаного, при виборі покриття та конструкції підлоги враховують технологічні впливи, що передаються на неї, санітарно-гігієнічний режим приміщень, де влаштовується підлога, а також ТЕП характеризуючи різні типи покриття.

До підлоги промислових будівель виносять, окрім загальних вимог, спеціальні вимоги:

• підвищена механічна міцність при впливі на підлогу великих статичних та динамічних навантажень;

• добрий опір стиранню;

• незгораємість та жаростійкість;

• стійкість у відношенні фізико-хімічних та біологічних впливів;

• при вибухонебезпечних виробництвах підлога не повинна давати іскор при ударах та русі без рельсового транспорту;

• підлога повинна володіти діелектричністю;

• по можливості бути безшовною.

При виборі типу підлоги в першу чергу враховують ті вимоги, які в умовах даного виробництва найбільш важливі. При проектуванні підлоги враховують: розміщення та розміри обладнання, яке встановлюється на підлогу, на перекриття чи спеціальний фундамент; наявність каналів, приямків, проїздів чи проходів біля робочих місць, шляхів залізниць, розміщення та розміри зон розповсюдження механічних, хімічних, теплових та інших впливів на підлогу та їх характер.

7.2. Конструктивні схеми підлог

Конструкція підлоги складається із покриття, прослойки, стяжки, гідроізоляції, підстилаючого шару та тепло або звукоізоляційних шарів.

В залежності від типу та матеріалу покриття підлоги в промислових будівлях діляться на три основні групи:

1. Підлоги суцільні та безшовні:

а) на основі природних матеріалів: земляні, гравійні глинобетонні, щебеневі, глинобетонні, комбіновані;

б) на основі штучних матеріалів: бетонні, сталебетонні мозаїчні, цементні, асфальтові, асфальтобетонні килимоподібні, полімерні (у вигляді мастик, розчинів та бетонів).

2. Підлоги із штучних матеріалів:

а) кам’яні – булижні, брущаті, цегляні, клінкерні;

б) із плівок та плит бетонних, з/б, металоцементних, мозаїчних – террацо, асфальтових, асфальтобетонних, керамічних, чавунних, сталевих, пластмасових, ДВП, литих шлакових і т.д.;

в) дерев’яні – торцьові та дощаті.

3. Підлоги із рулонних та листових матеріалів:

а) рулонні – із лінолеума, реліну, синтетичних килимів;

б) листові – із вінілпласту, ДВП та ДСП.

Прослойка – влаштовується у штучних підлогах або в підлогах із рулонних та листових матеріалів.

Її виконують:

• при динамічних навантаженнях – із середньо- та крупнозернистого піску;

• при впливах води, масел, гасу, бензину та лугів – із цементно-піщаного розчину;

• при впливах кислот, масел та води – із розчину на рідкому склі;

• при впливах води, лугів, кислот соляної та сірчаної – із бітумної мастики;

• при дії високоактивних лугів – із дьогтевої мастики.

Стяжку виконують по тепло- та звукоізоляційному шарі перекриття при безпустотних підлогах, по підстилаючому шарі чи перекриттю при дощатих та підлогах із лінолеума, із плиток при влаштуванні ухилів. Товщина 15-25 мм, коли тепло- і звукоізоляційний шар влаштовані із легких та ячеїстих бетонів М30 та товщиною 30-50 мм, коли цей шар виконаний із нестискуємих плит (асбестоцемент) чи із сипучих матеріалів (шлак). Її влаштовують із бетона чи цементно-піщаних р озчинів М50-М100.

Гідроізоляція влаштовується з метою захисту конструкції перекриття від виробничих рідин у вигляді обмазки із двох шарів бітумної або дьогтевої мастики, із 2-х чи 3-х шарів рулонних матеріалів на мастиках, у вигляді плиткової гідроізоляції із керамічних або кам’яних литих плит на прослойці із розчину на рідкому склі, розміщеній по окличній ізоляції.

Улаштування гідроізоляції в полах

а, б – гідроізоляція від стічних вод та інших рідин; в – гідроізоляція від грунтових вод; 1 – покриття; 2 – два шари бітумної мастики; 3 – стяжка; 4 – рулонна гідроізоляція; 5 – плиткова гідроізоляція; 6 – гідроізоляційний шар із литого асфальтобетону або дьогтебетону; 7 – щебінь, пропитаний бітумом і втрамбований в грунт; 8 – стяжка; 9 – звукоізоляція; 10 – плита перекриття; 11 – підстилаючий шар.

Гідроізоляцію від грунтових вод виконують із литого асфальтобетону по щебеню втрамбованому у грунт або у вигляді пропитки шару щебеню бітумом чи дьогтем.

Підстилаючий шар виконують при безпустотних підлогах на грунті (за виключенням земляних, шлакових, гравійних, щебневих, глинобетонних – в них покриття суміщуюється з функціями підстилаючого шару); в підлогах з підпіллям, що влаштовуються на ґрунті, якщо несуча здатність останнього недостатня для сприйняття тиску від стовбців підлоги.

Підстилаючі шари можуть бути: незв’язані (пісок та колотий камінь) та зв’язні жорсткі. Зв’язні виконуються із бетону, асфальтобетону, дьогтебетону, кислотоупорного бетону на рідкому склі. Іноді підстилаючий шар роблять в два шари – комбінованим – верхній із асфальтобетону, нижній – із щебеню, шлаку, каміння.

Тепло- та звукоізоляційні шари при влаштуванні підлог по перекриттям виконують із плит легких та ячеїстих бетонів, ДВП, а також у вигляді засипок (керамзиту, шлаку і т.д.).

7 .3. Конструктивні рішення підлог

Декілька прикладів конструктивного рішення підлог:

Бетонні та асфальтобетонні підлоги

а – бетонний по грунту; б – бетонний по перекриттю; в – метало бетонний по грунту; г – із жаростійкого бетону; д – із кислотостійкого бетону; 1 – покриття; 2 – бетонний підстилаючий шар; 3 – стяжка; 4 – тепло або звукоізоляційний шар; 5 – плита перекриття; 6 – підстилаючий шар; 7 – гідроізоляційний шар.

Підлоги з чавунних і сталевих плит за умов економії металу влаштовують тільки в тому випадку, якщо вони не можуть бути замінені іншими. Їх застосовують в основному в гарячих цехах чорної і кольорової металургії, де мають місце дії високих температур і значні місцеві навантаження.

Ч авунні плити випускають два типи: для укладання на піску 248 X X 248 X 42 мм (мал. 43.3, а), для укладання на розчині 298 X 298 X 30 мм (мал. 43.3, би) з гладкою або рифленою поверхнею. При пристрої підлоги по грунту, по нежорсткому підстилаючому шару під чавунні плити укладають шар крупно- або среднезерністо-го піску завтовшки 60 мм, а при настілке чавунних плит по залізобетонному перекриттю або жорсткій підставі товщину прошарку призначають 60-250 мм або роблять її з піску, приготованого з жаростійких матеріалів (кам'яновугільного шлаку, бою шамотного цеглини і ін.) завтовшки 60-150 мм.

Для з'єднання плит між собою по їх гранях влаштовані спеціальні опорні виступи. Кожну плиту опирают на сусідні і вона є сама опорою для прилеглих до неї плит (мал. 43.3, в).

Підлоги з чавунних плит відносять до тих, що не згорають, мало запорошеним, холодним, «галасливим», не слизьким при рифленій поверхні плит, електропровідним і яскріючим при ударах.

Підлоги З чавунних плит

а - плита з опорними виступами; б-плита дірчаста; у - підлога по грунту із застосуванням чавунних плит з опорними виступами; г - підлога по грунту із застосуванням чавунних дірчастих плит: / - чавунна плита з опорними виступами; 2-піщаний прошарок; 3-підстилаючий шар з бетону; 4 - чавунна дірчаста плита; 5 - прошарок з цементно-піщаного розчину

Пристрій стічних лотків

а-при використовуванні для бортів лотків матеріалу покриття підлоги; б - те ж, цеглини; у - те ж, керамічних виробів;1 - покриття; 2 - прошарок; 3 - гідроізоляція; 4 - додаткова гідроізоляція; 5 - плиткова ізоляція під лотком; 6 - покриття лотка з плиток; 7 -- бортова цеглина; 8 - керамічна труба, що розрізає уподовж; 9 - підстилаючий шар; 10 - плита перекриття із стягуванням для ухилу підлоги; 11 - грунт

Пристрій полови в зоні залізничних колійа - широкої колії при розташуванні шляхів в товщі підлоги; б - вузької колії при піднесенні залізничної колії над підлогою; у - вузької колії при розташуванні шляхів в товщі підлоги: 1 - розбірне покриття із залізобетонних плит розміром 1400 X 700мм; 2 - те ж, з брущатки, клінкерної цеглини, торцевої шашки; 3 - покриття підлоги; 4 - залізобетонні шпали; 5 - металеві шпали; 6 - піщаний баласт; 7-гідроізоляція; 8-бетонний підстилаючий шар; 9-плита перекриття; 10-грунт; 11 - оздоблення з кутикової стали

111