21. Держава, як суб’єкт ринкової економіки. Зовнішні ефекти.

Держава - це насамперед, політичний орган: законодавча, виконавча та судова влада. Однак вона є й економічним суб'єктом, тобто носієм економічних відносин. По-перше, держава є власником частини ресурсів суспільства, частини підприємств, а той окремих галузей. Як власник, вона виступає організатором виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, виробленої в державному секторі економіки. По-друге, держава здійснює регуляторну політику щодо підприємств приватного (недержавного) сектору. По-третє, держава організує зовнішньоекономічні зв'язки країни з іншими країнами, та світовими економічними організаціями. В умовах, коли частина акцій приватизованих державних підприємств залишається у власності держави, остання володіє корпоративними правами щодо володіння, користування і розпорядження приватизованих підприємств.

Держава в частині державного сектору економіки є товаровиробником, тобто товар-вироблений на державних підприємствах є власністю держави і тому вона безпосередньо втручається в процес реалізації, а в певній мірі, і використання товарів і послуг, вироблених на державних підприємствах.

Зовнішні ефекти – це не відбиті в ринкових цінах товарів і послуг вигоди або витрати деяких третіх осіб, що не беруть участь у ринковій операції. Ці вигоди або витрати є "зовнішніми" по відношенню до ринкових цін (оскільки вони не враховуються при формуванні цін), за якими здійснюються операції, тобто купівля-продаж товарів і послуг на ринку.

Зовнішні ефекти можуть бути негативними, якщо яка-небудь виробнича або споживча діяльність приводить до виникнення витрат у осіб, що не мають безпосереднього відношення до даної діяльності. Зовнішні ефекти можуть бути позитивними, якщо яка-небудь виробнича або споживча діяльність приводить до виникнення певних вигод (користь) у осіб, що не мають безпосереднього відношення до даної діяльності.

22. Економічна теорія добробуту. Функція корисності Бетмана і Неша.

Економічна теорія добробуту — це загальна назва нормативного аспекту економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму. Предметом економічної Теорії Добробуту є зокрема те, як визначити, що один стан суспільства кращий за інший, як можна застосувати економічну політику для переходу економіки в інший стан.

Припустимо, що в економіці встановлено загальну економічну рівновагу. Однак при цьому виникає цілком закономірне запитання: чи означає встановлення загальної економії рівноваги, що за наявних виробничих можливостей суспільства та індивідуальних уподобань споживачів досягнуто найкращого з усіх можливих станів? Відповісти на це запитання можна, проаналізувавши суспільну корисність (суспільний добробут).

Можна констатувати, що певний господарський захід не тільки змінює, а й перерозподіляє добробут членів суспільства, однак не можна однозначно оцінити його вплив на добробут суспільства.

Одним з інструментів, які можна використати для аналізу впливу будь-яких змін в економіці на добробуту окремого індиві­да, є функція індивідуальної корисності, яка ґрунтується на гіпо­тезі кількісного, або порядкового, визначення корисності.

Функція корисності Бентмана

Бентам вважав, що мета суспільства полягає у створенні найбільшого щастя для якомога більшої кількості людей.

Точки прямих байдужості показують за яких поєднань значень U₁ та U₂ досягається загальний рівень добробуту.

Якщо змінити спосіб побудови показника суспільного доб­робуту, припускаючи, що

то зміниться роль розподільчих відносин (диференціація до­ходів за певного рівня суспільного добробуту). Ця функція дістала назву функції Неша. Графічним зображенням функції Неша (рис. 12.11) буде карта байдужості, подана "випуклими" до початку координат кривими байдужості.

На рис. 12.11 точки, що лежать на прямій ОС, відповідають досконалій економічній рівності обох індивідів. Рухаючись вздовж кривих байдужості вправо від цих точок, споживач А стає багатшим, а споживач В— біднішим і навпаки. Однак у цьому разі при перерозподілі добробуту між багатими і бідними суспільний добробут не змінюється лише тоді, коли збільшення добробуту багатого на певну величину супроводжується зниженням добробуту бідного на меншу величину і, навпаки, коли збільшення добробуту бідного на певну величину супроводжується зниженням добробуту багатого на меншу величину.

Зниження економічної диференціації в суспільстві призводить до підвищення суспільного добробуту, поданого функцією Неша.

18