2.2. Аналіз фінансового стану підприємства

Аналіз платоспроможності і фінансового стану ТОВ «Ельдорадо» на основі економічного аналізу динаміки наведених показників порівняно з аналогічним періодом попереднього року попередніх років) приведена в табл.1 Порівняльний аналітичний баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури, а також розрахунками динаміки. Цей баланс фактично включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу, і наведений На мал. 1 основні показники балансу ТОВ «Ельдорадо».

Як видно з таблиці, найбільшу частку в структурі активу балансу складають необоротні активи, які збільшилися в аналізованому періоді на 497090 тис. грн., з 150194 тис. грн. в 2010 році до 6473440 тис. грн. Основну частку необоротних активів становлять довгострокові вкладення, частка яких знизилася на 1,51%, з 99,27% в 2009 році до 97,75% в 20011році, причини даного зменшення пов'язані з погашенням довгострокових фінансових вкладень.

У структурі пасивів найбільшу частку становить капітал і резерви, частка якого в 2009 році склала 99,80 і збільшилася в порівнянні з 2009 роком на 4,96%, в абсолютних величинах на 6602147 тис. грн., з 6190 тис. грн. в 20010 році до 6608607 тис. грн. в 2010 році, довгострокові зобов'язання у ТОВ «Ельдорадо» відсутні.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше час, який потрібно, щоб даний вид активів перетворився у гроші, тим вище їх ліквідність.

З таблиці видно, що всі показники ліквідності мають тенденцію підвищення. Тим не менш, загальний показник платоспроможності має значну тенденцію приросту на 5,55, і перевищує нормальне обмеження, тобто більше

Оцінка фінансового стану організації буде неповною без аналізу фінансової стійкості. Аналізуючи платоспроможність, зіставляють стан пасивів зі станом активів. Це дає можливість оцінити, якою мірою організація готова до погашення своїх боргів. Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка ступеня незалежності від позикових джерел фінансування.

Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки організація незалежна з фінансової точки зору, росте чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням її фінансово-господарської діяльності. Показники, які характеризують незалежність по кожному елементу активів і по майну в цілому, дають можливість виміряти, чи достатньо стійка аналізована організація в фінансовому відношенні.

У таблиці 2,3 наведені показники фінансової стійкості ТОВ «Ельдорадо».

З таблиці видно, що коефіцієнт капіталізації значно знизився, що обумовлено збільшенням власного капіталу ТОВ «Ельдорадо» в аналізованому періоді. Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування показує яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних джерел, і станом на 2009 рік має нормальне значення.

Значне зростання коефіцієнта фінансування, який склав 509 963 в 2009 році, що обумовлено значним зростанням власного капіталу та відсутністю на підприємстві позикових ресурсів. Динаміка зміни показників фінансової стійкості наведена в табл.2

Фінансовий результат діяльності підприємства виражається в зміні величини його власного капіталу за звітний період. Здатність підприємства забезпечити неухильне зростання власного капіталу може бути оцінена системою показників фінансових результатів. Узагальнено найбільш важливі показники фінансових результатів діяльності підприємства представлені у формі № 2 річної і квартальної бухгалтерської звітності.

Показники фінансових результатів (прибутку) характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства за всіма напрямами його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Вони складають основу економічного розвитку підприємства і зміцнення його фінансових відносин з усіма учасниками комерційної справи.

Розрізняють рентабельність всього капіталу, власних коштів, виробничих фондів, фінансових вкладень, перманентних засобів та ін .

Видно, що рентабельність продажів значно збільшилася в аналізованому періоді на 59%, і склала 51,82%, що є позитивним фактором діяльності на підприємстві. На рис. 2 наведена динаміка зміни показників.

Отже, у ТОВ «Ельдорадо» всі показники мають позитивну динаміку, що показує нормальне фінансове становище.

Логістична система управління запасами проектується з метою безперервного забезпечення споживача яким-небудь видом матеріального ресурсу. Реалізація цієї мети досягається вирішенням наступних завдань:

- Облік поточного рівня запасу на складах різних рівнів;

- Визначення розміру гарантійного (страхового) запасу;

- Розрахунок розміру замовлення;

- Визначення інтервалу часу між замовленнями.

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, у теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління, які вирішують поставлені завдання, відповідаючи мети безперервного забезпечення споживача матеріальними ресурсами. Такими системами є:

1) система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

2) система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями

Облік поточного рівня запасу в кожній системі відбувається по-різному. Система з фіксованим розміром замовлення вимагає безперервного обліку поточного запасу на складі, і це можна розглядати як основний її недолік. Навпаки, система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями вимагає лише періодичного контролю за кількістю запасу, і в цьому полягає її основна перевага перед першою системою.

Побудова політики управління товарними запасами на основі врахування стратегічних завдань має дозволити сформувати єдину політику управління підприємством і цілі, які стоять перед різними підсистемами підприємствами, в т.ч. .

Враховуючи взаємозв'язок між стратегічними та оперативними завданнями, запропонована узагальнена модель раціонального управління товарними запасами, яка представлена ​​на рис. 3.

Дана модель спрямована на вирішення багатокритеріальної задачі по зниженню витрат в мінімізації величини товарних запасів при одночасному підвищенні рівня обслуговування споживачів матеріальних ресурсів.

Загальну методику формування моделі раціонального управління товарними запасами з урахуванням взаємозв'язку стратегічних та оперативних завдань можна представити таким чином:

• побудова стратегії підприємства, визначення її впливу на управління товарними запасами;

• на основі певних взаємозв'язків, здійснення стратегічного вибору при побудові (вибір між власним виконанням функцій і виконанням їх сторонньої компанією);

• формування стратегії взаємовідносин з контрагентами;

• формування стратегічних параметрів внутрішніх елементів;

• визначення зв'язку між стратегічним і оперативним рівнем завдань;

• побудова завдань управління та вдосконалення на оперативному рівні;

• реалізація методик, технологій для вирішення поставлених завдань;

• внесення змін в існуючу політику управління товарними запасами під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

При цьому після постановки стратегії підприємства однієї з найважливіших завдань стратегічного характеру, що вирішуються на перших етапах вдосконалення (побудови), є завдання «виробляти або купувати» для вибору напрямків вдосконалення («внутрішнього» або «зовнішнього»).

В ході стратегічного вибору має вирішуватися питання вдосконалювати елементи в рамках підприємства («внутрішнє» вдосконалення) або за його межами («зовнішнє» вдосконалення).

На стратегічний вибір впливає велика кількість факторів, серед яких можна виділити: стратегічна важливість елемента, перевага у витратах, вклад елемента у створення цінності продукту, наявність інших конкурентних переваг.

Після здійснення вибору між «внутрішнім» і «зовнішнім» поліпшенням процесу управління товарними запасами будується стратегія по цих двох складових. В рамках організації взаємин із зовнішніми постачальниками (зовнішнє поліпшення) необхідно визначити наступні стратегічні параметри:

• оптимальну кількість постачальників (один, два, кілька);

• критерії вибору постачальників (якість, витрати, рівень технологій);

• територіальний розподіл постачальників (віддалені, близькі і т.п.);

• критерії та порядок інтеграції постачальників в ланцюг поставок;

рівень обслуговування і ін

В рамках внутрішніх елементів необхідно вирішити ряд стратегічних завдань:

- Визначити оптимальну кількість і розташування складів, обладнання на них, і зон ними обслуговуються;

- Визначити оптимальні способи складування, мінімізують витрати по зберігання та пошуку необхідних матеріальних ресурсів;

- Визначити необхідний вид транспорту для кожного виду перевезень в залежності від терміновості поставок, кількості перевезеного вантажу та ін

- Визначити оптимальну структуру товарних запасів;

- Вибрати спосіб (систему), контролю, планування та поповнення товарних запасів і ін

Список стратегічних завдань може бути значно розширений і може визначати інші співвідношення між елементами.

При цьому, на наш погляд, доцільно закріпити вказані параметри в рамках розроблюваних стандартів підприємств.