Міністерство освіти і науки України
Стрітівська вища педагогічна школа
кобзарського мистецтва
Дипломна робота
на тему:
«Василь Герасименко – бандурист, педагог і майстер»
Виконала: студентка IV курсу Карбун Ольга Василівна
Викладач:
Яницький Тарас Йосопович
Київ – 2010
Зміст:
Вступ.
А) Історія виникнення і формування бандури (історична довідка);
Б) Жінка і бандура. Сестри Герасименко.
Основна частина.
А) Творча біографія Василя Герасименка;
Б) Родина Герасименків.
Висновки.
Використані матеріали.
2
Вступ
Історія виникнення та формування бандури
Бандура – один з найулюбленіших народних інструментів з багатою і драматичною історією – з прерогативи нечисленного цеху кобзарів у східних районах України перетворилася в повноцінний сучасний інструмент, дуже поширений у музичному побуті нашого народу. Демократизація бандури, її еволюція відбулася в радянський час завдяки палким пропагандистам і ентузіастам бандурної справи, таким, як Гнат Хоткевич, В. Кабачок, талановитим умільцям-майстрам, таким як – К.Німченко, О. Корнієвський, С. Снігірьов, С. Паліївець, І. Скляр. Саме завдяки їхнім старанням, бандура була реконструйована, розширено її виражальні можливості. На відміну від багатоваріантності конструкції та настройки традиційної бандури в нових моделях досягнуто значної уніфікації, що полягає в повній хроматизації звукоряду, збільшенні динамічності звучання, застосуванні механізму для перестроювання тональностей тощо.
Серйозним гальмом розвитку і поширення інструментального виконавства є відсутність повноцінних, високоякісних в акустичному і технічному розумінні концертних інструментів, відсутність бандур менших розмірів для дітей, хоч відомо, що саме в перші роки навчання формуються основні фахові навички майбутнього музиканта – виконавця. Давно вже розроблено моделі (з усією необхідною технічною документацією) різних розмірів дитячих бандур, питання про налагодження їх випусків на Львівській фабриці музичних інструментів порушувалося в пресі неодноразово.
3
Протягом минулих століть сформувались досить істотні відмінності, як у самих бандурах, так і в способах гри на них, які визначалися у двох школах, що одержали назви київська і харківська за приналежністю до місцевості. Основна відмінність між ними полягала в тому, що при грі київським способом функції рук виконавця чітко розмежовані, права оперує лише на коротких струнах – підструнках, ліва на довгих – басах. Тобто все навантаження з проведення мелодії та гармонічного супроводу виконується правою рукою, функції ж лівої обмежуються проведенням лише басової лінії. Лише завдяки винайденому способу хроматизації звукоряду струн і застосування механізму для перестроювання тональностей на бандурі київського типу виконавці змогли вирватися з пут примітивізму гармонічної мови і тональної обмеженості.
Праця бандуриста – співака специфічна. В одній особі поєднується дві спеціальності: співака, що вимагає повноцінного голосу і професійного володіння ним, і бандуриста, який має вільно володіти інструментом, щоб на належному мистецькому рівні виконувати супровід, причому напам`ять. Саме це поєднання і становить велику складність, вимагає щоденної багатогодинної праці. Щоб культувати і заохочувати її, час подумати про гідну оцінку цього виду мистецтва, про належну оплату, а отже, тарифікацію співаків-бандуристів, яка була б адекватною витраченій праці. Адже всім відомо,що молодь нерадо спеціалізується в цьому виді виконавства, а ті, хто спробував невдячного хліба, часто залишають бандуру і перекваліфіковуються на співаків-солістів.
Розвиток кобзарської справи значною мірою гальмується браком творів концертного і педагогічного характеру. Наші композитори дуже мало пишуть для сольного, ансамблевого і хорового виконання в супроводі бандури, не пишуть творів для повноцінного виховання бандуристів у музичних училищах і консерваторіях. Дуже мало друкується творів.
4
Зростаюча складність ансамблевого виконавства призвела до повної кризи жанру: почало різко зменшуватися кількість великих самодіяльних колективів, розформовано ряд професіональних капел при обласних філармоніях.
Українські кобзарі, це талановиті представники свого народу, які на протязі століть складаючи і виконуючи музично-поетичні твори відіграли і відіграють велику роль у громадському і культурному житті. Українські народні думи і пісні, здобули найкращого визнання не тільки в рідних землях, але й поза Україною. Українські думи, що століттями передавались нашими кобзарями сягнули поза межі України і здобули світову славу. Українське кобзарство приваблювало діячів науки, культури, літератури і мистецтва других народів.
5