100. Порядок перегляду права на земельну ділянку при переході його на споруди, дайте характеристику прав та обов’язків власників землі та землекористувачів.

1.При переході права власності на будівлю і спо­руду право власності на земельну ділянку або її ча­стину може переходити на підставі цивільно-право­вих угод, а право користування — на підставі дого­вору оренди.

2.При відчуженні будівель та споруд, які розта­шовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

3.У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку пе­реходить на умовах, на яких вона належала поперед­ньому власнику.

4.При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у до­говорі відчуження будівлі і споруди.

5.При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не мо­жуть мати у власності земельні ділянки, до них пе­реходить право користування земельною ділянкою на якійрозташована будівля чи споруда.

Частина перша статті, що коментується, як і стаття в цілому, закріплює, по суті, самостійні правові режи­ми земельної власності і власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти нерухомості. На відміну від статті ЗО ЗК 1992 року, перехід права власності на бу­дівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тя­гне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля (спо­руда). Перехід права власності на землю вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулю­вання шляхом укладання відповідних цивільно-пра­вових угод між власником земельної ділянки і набу­вачем будівлі (споруди). Такими угодами можуть бути договори купівлі-продажу, дарування, міни земельної ділянки. Виходячи із загальних засад цивільного за­конодавства, можна дійти висновку, що земельна ділян­ка, як річ, що бере участь у цивільному обороті, може бути засобом платежу по інших угодах, розрахунок по яких може бути зроблений у натуральній формі за умови,' що особа, до якої повинне перейти право влас­ності на земельну ділянку, може бути суб'єктом права власності на неї відповідно до норм чинного Земель­ного кодексу. У правовідносинах спадкування зміст частини 1 статті, що коментується, означає, що земель­на ділянка також є і самостійним об'єктом спадкоєм­них відносин, що вимагають самостійної правової рег­ламентації переходу права власності на неї незалеж­но від права власності на будівлі (споруди).

Так само, як і перехід права власності на земельну ділянку, вимагає самостійної договірно-правової регла­ментації і перехід права користування земельною ді­лянкою при переході права власності на розташовані на ній будівлі (споруди). Договором, що регламентує перехід права користування ділянкою до набувача будівлі (споруди) частина 1 статті, що коментується, визнає тільки договір оренди земельної ділянки.

Важливою новелою частини 1 статті 120 чинного Земельного кодексу в порівнянні з аналогічною статтею ЗО ЗК 1992 року є можливість переходу права власності чи користування не тільки земельною ділянкою в ці­лому, але й окремими частинами земельної ділянки, при­чому не тільки при переході права власності на части­ну розташованих на ній будівель (споруд), але й при переході права власності на всі будівлі (споруди), розта­шовані на земельній ділянці. Таким чином, законода­вець допускає можливість розділу земельної ділянки між відчужувателем і набувачем права власності на будівлю (споруду), а також формування різних право­вих режимів користування земельною ділянкою як між різними суб'єктами (частина ділянки на праві власно­сті у відчужувателя будівель (споруд), а частина — в оренді в їхнього набувача), так і одного з них (частина ділянки придбана у власність набувачем будівлі (спо­руди), а інша частина залишилася у власності відчужу­вателя і здана останнім в оренду набувачу). Запропо­нована законодавцем схема є досить гнучкою і здатна забезпечити максимальне врахування інтересів як від­чужувателя, так і набувача будівель (споруд).

Варто мати на увазі, що частина 1 статті, що комен­тується, поширює свою дію лише на випадки, коли від­чужувателем будівель (споруд) є власник земельної ділянки, а також те, що право власності і право корис­тування ділянкою можуть переходити лише для того цільового призначення, яке мала земельна ділянка під час її приналежності відчужувателю.

В ласники земельних ділянок і землекористувачі мають право: самостійно господарювати на землі, укладати договір застави з установами, які надають кредит під заставу виробленої сільськогосподарської продукції і доходів від її реалізації. Власники та землекористувачі мають право також зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди за погодженням з сільською, селищною, міською радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці

приміщень виробничого і невиробничого призначень, у тому числі житла, орендарі погоджують з орендодавцем.

Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі відповідно до її цільового призначення та умов надання, ефективно використовувати землю, підвищувати її родючість, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату за землю. Землекористувачі та власники, а також орендарі, мають ще ряд інших обов'язків стосовно тих земельних ділянок, якими вони користуються

Якщо землекористувач не виконує своїх обов'язків, його право на користування земельним наділом може бути припинено. Право на користування землею може бути припинено у тому випадку, якщо землекористувач або орендар систематично не сплачує земельного податку в строки, встанов-іені законодавством, нераціонально використовує земельну ділянку, використовує земельну ділянку такими методами, які призводять до зниження. родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки, використання землі не за цільовим призначенням, невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва і протягом двох років для несільськогосподарських потреб.

В окремих випадках може бути припинено також і право власності на землю. Воно допускається тоді, коли власник землі систематично не сплачує земельного податку, земельна ділянка використовується такими способами, які ведуть до зниження родючості земель, земля використовується не за призначенням, земля не використовується протягом року і більше.