22. Сутність товароруху, його складові, форми та принципи раціональної організації.

Товарорух – це процес фізичного переміщення товарів від місця виробництва до місця продажу кінцевим споживачам,який супроводжується переданням права власності на товар одного суб’єкта господарювання до іншого або безе передання цього права до реалізації товару покупцям та потребує планування й контролю за його здійсненням із метою задоволення потреб споживачів і отримання прибутку.

Процес товароруху складається:

1) визначення цілей товароруху;

2) системи обробки замовлень; (отримання замовлень від споживачів або посередників, перевірка можливості їх виконання (наявності товару на складі чи здатності його виготовити у потрібні терміни і у потрібній кількості. оформления угоди і платіжних документів, оформления відпускної документації)

3 Складування (за допомогою власних складів, складів посередника, рішення – скільки має бути проміжних складів та як вони мають бути організовані).)

4) Підтримка товарно-матеріальних запасів. ( розрахуваня необхідної кількості товару для підтримання запасів, розрахування часу для їх поповнення)

5) вибору методу транспортування(вибір виду транспорту);

6) оцінки і контролю системи товароруху.

Рух товару пов'язано з цілим рядом додаткових витрат, обумовлених переміщенням вантажів від виробника до покупця. Їх можна об'єднати в три групи:

1 від магазину (складу) до продавця до станції відправлення;

2 - станції відправника до призначення;

3 - від станції призначення до магазину покупця.

У практиці організації руху товару знаходять застосування транзитна і складська форми.

При транзитній формі руху товару товари завозять в роздрібну торгову мережу безпосередньо з виробничих підприємств.

Складська форма руху товару застосовується в основному при доставці на роздрібні торгові підприємства товарів складного асортименту, що вимагають підсортування.(переміщення переривається у зв’язку із завезенням товарів на проміжний склад)

Раціональна організація процесу руху товарів грунтується на дотриманні наступних основних принципів:

• Застосування найкоротших шляхів руху товарів;

• Використання оптимальної форми і звенности руху товарів з широким застосуванням централізованої доставки товарів на роздрібні торгові підприємства;

• Вибір раціональних транспортних засобів та ефективне їх використання;

• Широке застосування тари-обладнання та засобів механізації вантажно-розвантажувальних і складських робіт;

• Постійне вдосконалення та оптимізація технологічного ланцюга рухи товарів.

• Найважливішими умовами раціональної організації процесу руху товару є:

• Централізація фасування, пакування і рекламного оформлення товарів;

Уніфікація торгово-технологічного обладнання, тари, транспортних засобів;

• Широке використання засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт;

• Уніфікація схем вантажно-розвантажувальних робіт на різних видах транспорту, оптових і роздрібних підприємствах.

23. Форми товароруху, фактори, які впливають на їх вибір, шляхи скорочення ланковості товароруху.

Важливими чинниками, що впливають на процес товароруху, є його форма і ланковість.

При організації товароруху необхідно забезпечити максимальну швидкість обертання товарів в оптовій і роздрібній ланках та мінімальних розмір сукупних операційних витрат, пов’язаних із доставлянням товару.

Розрізняють дві форми руху товару: транзитну і складську. Найбільш простою формою є транзитн, що передбачає завезення товарів в роздрібну торгову мережу безпосередньо з виробничих підприємств. Транзитна форма товароруху застосовується, як правило, по товарах простого асортименту, які не потребують підсортування. По товарах складного асортименту транзитна форма застосовується рідше, так як може призвести до звуження асортименту, збільшенню запасів товарів, уповільнення їх оборотності і збільшення витрат обігу. По товарах складного асортименту, як правило, застосовується складська форма товароруху. Товари простого і складного асортименту на своєму шляху руху можуть проходити одне, два і більше складських ланок. Розрізняють два види ланковості:

• торгово-організаційну (кількість оптових торгових організацій і підприємств, що беруть участь в оптових закупівлях);

складську (кількість складських ланок, через які проходить товар на шляху руху від виробництва до роздрібної торговельної мережі).

Скорочення ланковості руху товару має важливе значення для вдосконалення оптової торгівлі, процесу товарного обігу, розміру запасів товарів, наявності товарного асортименту в роздрібній торговій мережі і економії витрат, пов'язаних з доведенням товарів від виробництва до споживача.

Складська ланковість руху товару вимірюється коефіцієнтом, що показує відношення валового (оптово-складського і роздрібного) товарообігу до чистого (роздрібного) або оптово-складського до роздрібного.

Цей показник може бути виражений в одиницях або відсотках.

Раціональним вважається такий рух товарів складного асортименту, який організовується за схемою: фабрика - оптове підприємство - магазин. Для уста-новлення раціональності руху товару розраховується коефіцієнт ланковості руху товару - показник середнього числа складів, через які проходять товари від виробничого підприємства до магазину. Коефіцієнт визначається як відношення валового (складський і роздрібний) обороту до роздрібного за мінусом одиниці.

Складський оборот розраховується по надходженню товарів на склади оптових і роздрібних організацій, а роздрібний - в магазини. Виключення одиниці пов'язано з тим, що в обороті не враховується проходження ними складів магазину. При транзитному русі товару коефіцієнт складської ланковості дорівнює нулю.

Вибір форми руху товарів обумовлюється економічного доцільністю, яка виникає шляхомконкретних розрахунків витрат з руху товарів.

Раціональна організація руху товару припускає:

• забезпечення найкоротших шляхів руху товарів з пунктів виробництва в райони споживання;

• застосування найбільш доцільних форм руху товарів;

• використання найбільш зручних і економічних видів транспорту.

Вибір найкоротших шляхів руху означає, що товари, що направляються з місць виробництва в торговельну мережу, проходять найбільш короткі відстані, не маючи зустрічних потоків товарів аналогічного асортименту. Поряд із зустрічними перевезеннями, яких слід уникати, до числа нераціональних відносяться також зайве далекі і повторні перевезення. Зайве дальніми вважаються перевезення, що виходять за межі зон,! встановлених схемами нормальних напрямків грузопотоків на транспорті, за умови, коли є можливості відвантажувати товари з районів, ближчих до того чи іншого пункту призначення.

Не менш важливою умовою раціональної організації руху товару є застосування економічно доцільних форм руху товарів.

Оскільки оптовий продаж товарів здійснюють як виробничі, так і оптові підприємства, то застосовуються різні форми ланковості оптового продажу товарів. Найпростішою формою оптового продажу є безпосередній продаж товарів виробничими підприємствами роздрібним торговельним підприємствам. У цьому разі ланковість в оптовому продажу не утворюється. Така форма найчастіше застосовується під час продажу товарів простого асортименту. Якщо ж між виробництвом і роздрібною ланкою з являється посередник, обіг товарів ускладнюється, набуваючи форму одноланкового оптового продажу. Якщо ж у договірних відносинах бере участь два, три і більше посередників, оптовий продаж стає ще більш складним, значно збільшується час обігу товарів, рівень витрат на його здійснення, а сам продаж набуває дво-, три ланкової форми. Практичне застосування таких складних форм оптового продажу обумовлено різним ступенем концентрації виробництва товарів народного споживання, транспортними і торговими факторами.

Разом з тим складський обіг пов'язаний зі збільшенням деяких витрат: на здійснення транспортно-експедиційних і складських операцій (приймання, зберігання, підсортування і відпускання товарів). Крім того, при складському обігу сповільнюється оборотність товарів, що, у свою чергу, також викликає збільшення витрат.

Транзитний товарообіг передбачає відвантаження товарів постачальниками-виробниками товарів безпосередньо в роздрібну торговельну мережу, минаючи склади оптових баз, але за їх рознарядками в рахунок плану постачання (договору) конкретної оптової бази. Транзитом направляються окремі товари і товарні групи, як правило, стійкого і простого асортименту, а також товари складного асортименту великим торговельним підприємствам.

Слід розрізняти транзитний товарообіг оптового підприємства від транзитного товаропросування, під яким розуміють просування товарів від виробничих підприємств безпосередньо в магазини, без завезення їх на склади оптових і роздрібних підприємств.

При транзитному обігу скорочуються зайві ланки на шляху руху товарів у роздрібну торгову мережу, зменшуються транспортні витрати; немає витрат на вантажно-розвантажувальних операціях і збереження товарів на проміжних складах, знижуються товарні втрати, зменшуються капіталовкладення на будівництво й обладнання складів. Водночас транзитний обіг призводить до збільшення розмірів партій товарів, що завозяться у магазини, а цс викликає зростання запасів і витрат на їх збереження.

Застосування того чи того виду обігу має бути економічно обґрунтовано. Вид товарообігу оптове підприємство встановлює самостійно на основі вибраної ним форми товаропостачання своєї роздрібної торговельної мережі з урахуванням особливостей товарів і товароодержувачів, керуючись принципом безперебійного товаропостачання роздрібної торговельної мережі, і документально оформляється під час укладання з покупцями договорів постачання. При цьому важливо визначити оптимальне співвідношення між складським і транзитним товарообігом. Для тих магазинів, які можуть отримувати товари без підсортування їх на складах бази, застосовують транзитну форму постачання і, відповідно, планують транзитний товарообіг. В іншому разі застосовують складську форму товаропостачання.

На співвідношення складського і транзитного товарообороту впливають головним чином такі фактори:

• питома вага в оптовому товарообігу товарів, вироблених у районі діяльності оптового підприємства та завезених ним з районів діяльності інших оптових підприємств;

• сезонність виробництва і споживання товарів;

• складність асортименту товарів і необхідність попереднього розукрупнення їх партій, підсортування, комплектування відповідно до замовлень роздрібних торговельних підприємств;

• розміщення і спеціалізація торговельної мережі та стан її матеріально-технічної бази;

• мінімальні норми транзитних відвантажень товарів.