2.8. Теорія територіальних кластерів

Глобалізація ринків спонукає підприємства однієї галузі до розвитку сусідської солідарності, тобто до створення інноваційних структур, підприємницьких мереж, кластерних моделей, себто до форм територіальної організації, що стимулюють структурну перебудову і економічне зростання регіону. Кластер - група розміщених у регіоні взаємозалежних і таких що, доповнюють одна одну, промислових компаній та організацій, які діють у певній сфері й характеризуються тим, що вироблений ними продукт однієї галузі використовується для потреб декількох інших.

Кластери приймають різні форми в залежності від своєї склад­ності, але в більшості випадків включають компанії готового продукту чи сервісні компанії, постачальників спеціалізованих факторів виробництва, компонентів, машин, а також сервісних послуг; фінансові інститути, фірми в супутніх галузях, органі­зації, які забезпечують освіту, та ін.

Межі кластерів постійно змінюються: розширюються - в міру появи нових фірм і галузей - чи звужуються - через занепад існу­ючих галузей. Заміна меж кластерів пов'язана також з розвит­ком і зміною місцевих організацій. Розвиток технологій і ринку призводить до появи нових галузей, створення нових чи зміни існу­ючих ринків. В кластерах істотно зменшуються витрати, пов’язані з окремими видами діяльності (наприклад, закордонною комерційною діяльністю, спільним дослідженням ринку, маркетинговими компаніями, стимулюванням експорту, участю у ярмарках і салонах та ін.), покращуються технології виробництва (створюються навчальні центри для персоналу, спільні проекти капіталізації та технології та ін.), розробляються нові види продукції (в спільних лабораторіях); укладаються перехресні, субпідрядні контракти між підприємствами одного й того ж регіону, зацікавленими у взаємо доповненні технологій.

Головною причиною успіху кластерної моделі за М. Портером є створення критичної маси для конкурентного успіху у певній сфері бізнесу. Малі та середні підприємства, якщо працюватимуть поодинці, ніколи не сягнуть тих успіхів і тих переваг, яких досягають кластери. Кластери – це форми територіальної організації, що стимулюють економічне зростання регіону за рахунок ендогенних ресурсів. Вони дають можливість поєднати зусилля для вирішення регіональних проблем, ефективного та раціонального використання капіталу в умовах обмеженості обігових коштів та низької інвестиційної активності. Кластери сприяють раціональному використанню наявних ресурсів, інноваціям, підвищенню якості та збільшенню масштабів виробництва.

Застосування кластерного підходу до аналізу розвитку великих транснаціональних компаній є і у працях скандинавських дослідників. Вони ввели до наукового обігу терміни “блоки розвитку” та “вертикалі дії”, за допомогою яких підкреслюють важливість територіально-функціональних зв’язків між галузями для завоювання конкурентних переваг (Е. Дахмен, 1987). Дослідження диверсифікаційних форм показують, що механізми диверсифікації також призводять до утворення кластерів.

Але найголовнішою, на думку багатьох вчених, є та обставина, що з технологічної точки зору кластери сприяють темпам запровадження інновацій, визначають їх напрямок і тим самим створюють фундамент для майбутнього економічного зростання регіону. Отже, теорія кластерів тісно пов’язана з концепціями інноваційного розвитку.

Позитивною рисою кластерної моделі регіональної економіки є зростання продуктивності підприємств у тій місцевості, де створено кластер.Важливе значення має також соціальний аспект кластерів – це почуття єдності, співпраці людей, зайнятих у даному процесі, подолання ними відчуття взаємної недовіри, зайвої конкуренції, цілком реальна надія на розв’язання соціальних проблем за рахунок спільних зусиль.

В регіонах України з запровадженням кластерів з’являються можливості для вирішення проблем регіонального розвитку. До потенційних можливостей кластерного механізму слід віднести скорочення собівартості окремих видів промислової продукції, збільшення обсягів її виробництва, диверсифікація економіки регіону. При створенні кластерів локомотивами економічного зростання не слід розглядати ті ж сукупності підприємств і галузей, що й 20 – 30 років тому. За останні 10 – 15 років виникло підґрунтя для розвитку нових секторів економіки регіонів.

Територіальні масштаби кластера можуть варіювати від одного міста, регіону до крани, або навіть, до кількох сусідніх країн. Феномен кластеру неможливо зрозуміти, якщо розглядати його особливості без урахування впливу розміщення. В економіці повинні переважати кластери, а не ізольовані підприємства і галузі. Концепція кластера, як нової форми розміщення продуктивних сил, форми структурної перебудови – це новий спосіб бачення економіки країни регіону, міста. Детальне вивчення становлення кластерів показує нам нові ролі підприємств, державних установ, наукових та освітніх закладів, примушує по-новому розглядати також програми регіонального менеджменту.

Об'єднання в кластери дає можливість залучати фінансові ресурси в нові виробництва шляхом об'єднання спільних фінансових можливостей підприємств того чи іншого кластера; залучення інвестицій через спільну участь в інвестиційних програмах; шляхом участі в конкурсах проектів, що фінансуватимуться через виділення грантів; об’єднання спільних фінансових можливостей підприємств для забезпечення гарантій на отримання кредитних ресурсів. При цьому забезпечується обмін інформацією, а також можливість виходу на зовнішні ринки. Завдяки кластерам підприємства стають потенційно привабливими для іноземних інвесторів. Кластерна територіальна організація економіки регіону сприятиме розвитку спеціалізації, збільшенню масштабів і покращенню якості виробництва, залученню резервів, активізації економічного оточення, зменшенню витрат на виробництво, загальному підвищенню економічної ефективності, отриманню синергетичного ефекту.