1.5 Становлення та розвиток біржового ринку в Україні

Історія формування національного біржового ринку тісно пов’язана з багатовіковим перебуванням України у складі Російської імперії.

Перші біржі в царській Росії були організовані не з ініціативи торговців товаром, як це відбувалося на Заході й в США, а за наказом царя Петра І, який часто бував за кордоном. Він не до кінця розумів економічну сутність цього явища, але боровся за впровадження у тогочасній Росії всього передового, що нагромадила Європа. За розпорядженням Петра І в 1703 р. було відкрито першу біржу в Петербурзі. Для неї було побудовано спеціальне приміщення. Петро І особисто встановив порядок роботи біржових зборів на зразок іноземного. Аналогічні біржові заклади він наказав створити по всій країні. Однак тогочасне ділове життя характеризувалося незначними обсягами угод, примітивними організаційними формами торгівлі, нерозвиненістю кредитування та ін. Тому за наступні сто років було створено лише чотири біржі - Одеську, Варшавську, Московську і Рибінську.

Започаткування біржової торгівлі в Україні пов’язують із відкриттям у 1796 р. товарної біржі у м. Одесі й у 1834 р. - у м. Кременчуку.

Загалом можна виділити наступні етапи розвитку біржової торгівлі.

1796 - 1860 рр. Зародження біржового руху. Характерними особливостями цього періоду є створення та функціонування кількох товарних бірж з незначними обсягами угод, недосконалістю механізмів організації товарів, а також те, що не всі товари були предметом біржового обороту.

Функціонування товарних бірж цього часу не відігравало суттєвої ролі і на гуртовому ринку сільськогосподарської продукції. Торгівля здійснювалася в основному зерновими і, як правило, невеликими партіями.

1861 - 1900 рр. Активізація і спеціалізація біржової торгівлі. Реформи 1861 р. внесли пожвавлення в біржову торгівлю. Вони прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для подальшого розвитку біржової торгівлі. Біржі відкриваються в Казані, Ризі, Києві, пізніше в Астрахані, Саратові, Харкові, Миколаєві, Баку, Єльці. З’являються елеватори, створюються комерційні банки, залізничні мережі, вдосконалюються транспортні засоби. Починає працювати так званий підтоварний кредит, в основному для торгівлі хлібом. Все це суттєво впливає на інтенсивність розвитку біржової торгівлі.

1900- 1914 рр. Інституалізація біржового ринку. Біржі цього періоду надійно ввійшли у народне господарство країни і мали суттєву пито­му вагу на гуртовому товарному ринку. Як правило, це були спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні , фруктові, м’ясні, винні біржі та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, Миколаївська хлібна й Одеська зернова біржі. За цей період відкрилося понад 50 бірж, а загальна їх кількість досягла 115.

Російська дореволюційна біржа мала деякі особливості, які робили її привабливою для Заходу; вона була досить незалежною організацією. Місцева урядова влада, як правило, не втручалась у біржову діяльність. Крім того, на російських біржах, на відміну від західних, була майже відсутня спекуляція.

Загалом біржа в царській Росії стала не тільки організованим оптовим ринком, а й, що було зумовлено певними історичними умовами, органом представництва і захисту інтересів торгівлі та розвитку ринкової інфраструктури.

Біржа займалася питаннями залізничного та водного транспорту, хлібної торгівлі, митниці, податками та іншими проблемами ринкового характеру.

Початок Першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності товарних бірж України.

1920- 1928 рр. Впровадження радянською державою нової економічної політики, що базувалась на певних елементах ринкової економіки, сприяло відродженню біржової діяльності. Відновили свою діяльність 11 товарних бірж, що діяли на території України до 1917 р.

Рада праці й оборони СРСР, якій пізніше були підпорядковані біржі, видає постанову „Про біржі”, в якій формулюються принципи їх діяльності. Було рекомендовано всім організаціям вступити в члени біржі, відвідувати біржові торги, всі торгові операції здійснювати переважно через біржу і керуватись біржовими цінами. Жодне державне підприємство не мало права реалізувати свою продукцію за цінами, нижчими за біржові.

У цей час на оптових ринках поряд з кооперативними організаціями з’явилися державна торгівля і промисловість. Вони, як правило, і ставали засновниками бірж.

Основними завданнями товарної біржі були:

• виконання посередницької діяльності;

• самостійне регулювання товарних ринків.

Товарна біржа формувалася як корпорація, мала статут, її членами могли бути всі форми підприємств (державні, приватні, змішані), що сплатили вступний внесок.

Основними товарами біржового обігу були продовольство і фуражне зерно, частка яких досягла 80%. Здійснювалась також торгівля вовною, текстильною сировиною, шкірою і виробами з неї, металопродукцією і паливом.

На біржовому ринку працювали в основному державні структури, що були, як правило, в ролі покупців. Частка приватних учасників була низькою. Держава використовувала біржі як систему контролю за державною торгівлею, з цією метою було прийнято постанову про обов’язкову реєстрацію на біржі всіх угод, що їх укладали державні підприємства.

Радянська біржа була в залежному становищі в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності органами влади. Заборонялись спекулятивні операції, в тому числі термінові угоди з товаром і цінними паперами, строго дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

Особливість тогочасних бірж полягала й у тому, що вони були не тільки організованим ринком, а й складовою процесу державного регулювання ринку. Організаційною особливістю радянських бірж було й те, що при них існували реєстраційні бюро позабіржових угод, які враховували і контролювали позабіржовий оптовий товарообіг.

Товарна біржа дедалі більше характеризувалася як додатковий інструмент реалізації тогочасної планової економічної політики держави.

На посередницьку діяльність бірж негативно впливали жорстке планування і монополізація збуту. Посилюється тиск на біржі з боку контролюючих органів, величезної армії чиновників різних рівнів.

У міру зміцнення принципів централізованого планування збут промислових товарів почав здійснюватися на основі державних планів ввезення і генеральних договорів. Монопольним з боку держави стало і вивезення продукції. Здійснювався комплекс заходів, щоб забезпечити державне керівництво на ринку сільськогосподарської продукції.

Таким чином, торговельне посередництво бірж і їх роль у становленні ринкових відносин почали обмежуватись лише не запланованими в централізованому порядку товарами. А через постійне перевищення попиту над пропозицією товару визначення цін і розподіл товарних потоків ставали неактуальними.

Зусилля державного регулювання економіки під однопартійним диктатом призвело до згортання нової економічної політики.

У 1927 р. на засіданні Раднаркому було прийнято рішення про перегляд функцій бірж і скорочення їх кількості. У результаті з 18 бірж, що діяли на той час в Україні, залишилось лише чотири, а до кінця 1930 р. перестали працювати й вони.

90-ті роки - розвиток біржової торгівлі за умов становлення ринкових відносин. Характерними особливостями становлення біржового ринку цього періоду є:

• з’ясування його економічної сутності;

• створення правової бази;

• формування організаційної структури;

• опрацювання функціональної моделі;

• опрацювання механізму біржового ціноутворення.

У процесі організації та активізації діяльності товарних бірж вирішаль­на роль належить Закону України „Про товарну біржу”, введеного в дію з січня 1992 р. Так, станом на квітень 1992 р., в Україні уже починають функціонувати близько 70 товарних бірж. Їхній біржовий оборот становить майже 10 млрд. крб. (1,81 млн. дол. США).

Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначною і складала близько 6%.

Упродовж 1992 - 1994 рр. спостерігався спад біржової активності, скорочувалися обсяги біржових угод, кількість діючих товарних бірж, у тому числі й таких, що торгували агропродукцією і зерном. Цей процес частково обумовлений тим, що торгівля на товарних біржах організовувалась не за всіма представленими товарами, а продавались виключно біржові товари, вся інша продукція проходила через позабіржовий гуртовий ринок.

Також негативно вплинув на діяльність біржового ринку введений в дію 28.02.1992 р. Закон „Про оподаткування доходів підприємств і організацій”, згідно з яким посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торгівельної діяль­ності був визначений у межах 75%. Тільки Закон України „Про оподаткування доходів підприємств” від 28.12.1994 р., дає законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність було знижено до 45%. Це й обумовило в 1995 р. значну активізацію біржового ринку.

Виробники продукції почали самостійно реалізовувати її за кон­трактами (в тому числі державними) через торговельні біржі та контрактні доми, заготівельні посередницькі організації.

У 1996 р. біржі працювали вже у всіх регіонах України. Через них реалізовувались значні обсяги товарної продукції. Так, обсяги реалізації зерна досягли в 1996 р. 3 млн. т, а насіння соняшнику - 450 тис. т. Біржова торгівля сприяла вирівнюванню і стабілізації цін. Питома вага сільськогосподарської продукції і продовольства в торговельному обороті бірж становила 50%.

Серед найбільш активних регіональних бірж можна назвати:

• Чорноморську (м. Миколаїв);

• Одеську аграрну та Одеську товарну біржі;

• Агропромислову біржу „Донбас” (м. Донецьк);

• Вінницьку товарно-універсальну біржу;

• Київську агропромислову біржу;

• Полтавську агропромислову біржу;

• Західно - Українську аграрну біржу (м. Львів);

• Західну регіональну товарну біржу (м. Львів).

З другої половини 1996 р., у біржовій торгівлі спостерігався спад ак­тивності. Обсяги угод, що укладались на товарних біржах, які торгують агропродукцією, зменшились у 3,6 раза. На думку спеціалістів, причини спаду біржової торгівлі продукцією полягають у наступному:

• відміна обов’язкового експорту продовольчої продукції через біржовий товарний ринок як тимчасового в умовах економічної кризи явища;

• неправомірні адміністративні втручання у переміщення продукції територією країни;

• заблокованість рахунків товаровиробників і, як наслідок, велика кількість бартерних операцій за окремими видами продукції, що перевищує 50%-ний бар’єр;

• недосконала система оподаткування;

• невідповідність продукції європейським стандартам якості;

• відсутність гарантій виконання біржових угод, що призвело до залишення зарубіжними покупцями українського ринку та ін.

Уповільнення біржових процесів справило негативний вплив на загаль­ну ситуацію у формуванні ринкового середовища країни, що призвело до виникнення негативних явищ на ринку сільськогосподарської продукції.

У період 1998 - 2001 рр. активізувалась діяльність бірж України у різних областях розвитку економіки держави:

• агропромисловий ринок;

• ринок послуг з реалізації конкурсного продажу майна, що є в податковій заставі;

• організація аукціонів і біржових торгів у разі відчуження майна державних підприємств;

• участь спеціалістів бірж у реалізації майна підприємств - банкротів;

• послуги з експертної оцінки та надання послуг про біржові ціни на товари й послуги;

• організація процесу реалізації конфіскованого майна.

В період 1992-1998рр. простежується тенденція зменшення кількості функціонуючих бірж в країні. В 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році - 74, то в 1998 році-лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало 66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слід зазначити, що на початок 2011 року функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.

Загалом Україна здавна славиться своїми сільськогосподарськими угіддями, тому і не дивно що вона має високий товарно-сировинний потенціал. Це спонукало саме розвиток мережі переважно товарних бірж в нашій країні. Простежити зміни розвитку бірж в Україні на різних етапах можна за допомогою аналізу розвитку біржової мережі в Україні (таблиці 1). Дані таблиці підтверджують тезу про переважання у структурі біржової мережі в Україні займають товарні та товарно-сировинні біржі. Їхня частка у структурі зареєстрованих бірж з року в рік зростає та на початок 2011р. становить 65,6%.

Таблиця 1 – Динаміка кількості зареєстрованих бірж в Україні (на початок року)

Обсяги біржових угод представлені в таблиці .

Таблиця - Структура укладених угод на біржах за видами товарів (послуг)¹

 (млн грн.)

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Всього	2162,0	5259,7	9270,5	12391,7	13278,9	17024,8	23313,3	26060,0	56122,4	50995,9	51440,6	94420,0
Метал і метало продукція	4,9	5,4	17,5	6,9	135,8	116,4	5,6	8,7	7,1	4,6	13,5	9,1
Кольорові метали	0,3	5,6	0,5	31,5	0,1	0,0	5,0	0,0	3,9	5,4	4,2	-
Транспортні засоби	193,4	368,2	311,2	479,7	359,4	319,9	392,9	452,8	398,8	376,0	184,5	60,2
Ліс і лісоматеріали	0,7	0,3	0,4	0,4	3,0	35,7	27,7	701,8	782,7	65,7	344,0	948,1
Будівельні матеріали	3,6	1,0	0,6	0,4	...	...	...	…	67,9	160,3	205,7	228,7
Паливо	290,6	334,1	1938,2	2655,0	2301,2	2517,9	8479,2	9343,4	12386,6	7218,8	2630,4	7523,8
з нього: вугілля
	1,5	3,2	77,5	37,8	9,1	0,0	24,0	0,4	1762,5	136,1	1376,2	2273,5
бензин	0,5	2,6	0,6	4,9	52,8	395,1	0,6	7,2	0,4	-	33,5	2910,3
нафта	2,7	5,1	1578,3	2221,2	1954,1	1329,1	7183,5	7884,8	8553,4	5291,6	0,0	0,0
газовий конденсат	139,0	112,5	100,9	112,7	63,0	76,1	464,1	460,1	642,0	443,8	-	169,5
пропан і бутан скраплені	94,7	154,2	170,9	261,1	215,4	310,2	806,4	990,7	1280,0	1088,4	1208,3	1103,0
Непродовольчі товари	2,6	1,0	1,2	31,7	40,4	6,5	1,3	5,5	12,4	34,6	9,7	14,1
Сільськогоспо- дарська продукція	989,7	4005,4	6526,1	8477,5	9098,4	10568,2	11905,2	9596,8	40019,5	39866,8	43787,4	63361,4
Продовольчі товари	62,8	73,3	39,6	191,9	376,3	416,1	754,3	1228,5	751,1	1158,7	2272,3	20139,9
Хімічна продукція	124,9	27,6	6,5	2,5	0,7	0,9	9,0	0,3	0,2	117,2	107,4	27,9
Нерухомість	380,9	294,6	221,4	208,7	255,5	694,5	457,6	343,0	512,2	510,2	252,4	323,8
Земельні ділянки	0,3	0,5	0,3	10,3	4,0	9,4	8,1	1025,2	16,7	138,6	3,4	6,8
Інші види	107,3	142,7	207,0	295,2	704,1	2339,3	1267,4	3354,0	1163,3	1339,0	1625,7	1776,1

¹Без урахування фондових бірж та їх філі

Товарні біржі розвиваються шаленими темпами та менш ніж за десять років їх кількість зросла з 22 бірж у 1992 році до 368 бірж на початок 2011р. Це стало можливим завдяки сировинному напряму торгівлі.

Найбільш яскравими представниками товарних бірж є: Вінницька товарна універсальна біржа, Придніпровська товарна біржа, Промислова товарна біржа, Товарна біржа «Катеринославська», Донецька товарна біржа, Міжгалузева товарна біржа, Запорізька товарна біржа «Гілея», Прикарпатська регіональна товарна біржа, ТБ «Київська біржа», ТБ «Українська ф’ючерсна біржа», Українська універсальна товарна біржа, Перша Євпаторійська товарна біржа, Феодосійська товарна біржа, Рівненська товарна біржа, Сумська товарна біржа «Сумиагропромбіржа», Харківська товарна біржа, Херсонська товарно-сировинна біржа «Кристал» тощо.

Наступну вагому позицію у структурі зареєстрованих бірж займають універсальні біржі, тобто біржі, котрі вдало поєднують декілька видів укладання угод, зокрема поєднуються, суперечні між собою, інструменти товарної та фондової бірж. Їх розвиток в Україні дуже повільний, проте не виникає сумнівів у їх важливі для ринкової економіки, враховуючи загальносвітові тенденції до універсалізації біржової торгівлі.

За даними таблиці 1 помітно, що створення універсальних бірж України відбувається хаотично. Їх кількість періодично то збільшується, то зменшується.

Найбільшу кількість універсальних бірж зафіксовано у 2004 році (119 бірж). До 2006р. спостерігається тенденція по зменшення кількості бірж, та до 2007р. їхні кількісні зміни стабілізувались. У 2008 р. універсальних бірж України налічувалось 118 одиниць. Після кризового 2008 року знову спостерігається скорочення зареєстрованих бірж до 103. на сьогоднішній день універсальні біржі як сегмент біржового ринку в нашій країні потрохи розвиваються та на 01 січня 2011 року їх кількість складає 106 бірж. Серед функціонуючи бірж на території України можна назвати такі: Універсальна біржа «Примус», Київська універсальна біржа, Кримська універсальна біржа, Українська універсальна біржа, Буковинська та Універсальна біржа «Україна».

Агропромислові біржі займають незначну частку у структурі біржового ринку, лише 4,5% на початок 2011р. На жаль, пріоритети економіки України дещо змінились стосовно агропромислового комплексу. Зараз гальмується розвиток агропромислових бірж через нехтуваннями проблемами розвитку сільського господарства з боку держави. Біржі, що спеціалізується на обслуговувані цього сектору економіки не отримали достатнього розвитку, проте мають значний потенціал. При насиченості ринку фінансовими інструментами, та стимулюванні внутрішнього попиту вони мають значні перспективи розвитку.

В Україні ж з моменту заснування аграрної біржі передбачалось оперування реальним товаром без передоплати і авансів. Такий підхід до організації ринкової інфраструктури на початковому етапі мав певне виправдання у зв’язку з нерозвиненістю нормативно-правової бази, низьким рівнем відповідальності за дотримання угод та розрахунки за ними, однак на сучасному етапі він став гальмувати розвиток цієї сфери і значною мірою зумовлює ступінь платоспроможності підприємств агропромислового комплексу, їх незадовільний фінансовий стан. В Україні тривалий час здійснювались операції з форвардними контрактами, які є етапом у переході до ф’ючерсно-опціонних, але через низьку дисципліну виконання, зловживання та нестабільність у зовнішньоекономічній і фінансовій політиці тепер такі контракти практично не укладаються.

Найменш малочисленою групою бірж в Україні є фондові біржі та їх філії. Ринок цінних паперів найменш розвинений в нашій країні, а отже і фондовий ринок у біржовій діяльності поки що знаходиться на експериментальному рівні. Діяльність фондових бірж, як самостійних інфраструктурних елементів фінансового ринку та економіки в цілому, регламентується та регулюється Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок», прийнятим у 2006 р..

В Україні функціонують наступні фондові біржі: ПАТ «Українська біржа», ЗАТ «Українська фондова біржа», ЗАТ «Фондова біржа «Іннекс» (з 2006 року), колишня АТ «Донецька фондова біржа» (зараз структурний підрозділ), ЗАТ «Українська Міжнародна Фондова Біржа», ЗАТ «Українська міжбанківська валютна біржа», ПАТ «Придніпровська фондова біржа», Фондова біржа ПФТС, ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа», Дочірнє підприємство Асоціації «Південноукраїнська торгівельно-інформаційна система» – «Південь-Сервер», Фондова біржа «Перспектива» (м. Дніпропетровськ).

За часів незалежності України спостерігається бурхливий розвиток фондових бірж з 2 у 1992р. до 27 бірж у 1998р. Пік їхнього розвитку припадає на 2004р., було зареєстровано 29 фондових бірж. Та вже за рік поспіль простежується зворотна тенденція. Це було зумовлено тим, що не було розроблено на належному рівні законодавчу базу, як б регламентувала діяльність фондових бірж. Основними проблемами сучасного стану функціонування фондових бірж в Україні є їх практична відсутність у класичному стилі їх функціонування за кордоном. Існуюча монопольна структура на фондовому ринку ПФТС – фактично є по статуту торговельно-інформаційними системами, тобто не виконують основних посередницьких функцій фінансових бірж, як страхування можливих збитків учасників операцій; участь за допомогою рахункових палат в укладанні та контролі виконання біржових угод; котирування цінних паперів, які виставляються на торги, як гарантія платоспроможності емітентів.

Разом із становленням ринку цінних паперів в Україні створені і розгортають свою діяльність позабіржові системи комп'ютерного котирування цінних паперів і саме їм віддають перевагу торговці. А на фондових біржах Києва реєструються поодинокі угоди і виключно через сприяння урядових структур, наприклад, Фонду державного майна, що через Українську фондову біржу (УФБ) продає пакети акцій об'єктів, якої приватизуються.

У 2009 році ситуація щодо фондових бірж покращилась, їх кількість збільшилась до 19 зареєстрованих бірж. А вже на початок 2011 року нараховуються 24 фондові біржі. Як правило, понад 20% бірж України зовсім не торгують, відбувається постійний процес реорганізації цих структур, деякі з їх не можуть виконувати функцій, властивих класичним біржам. Не зважаючи на те, що за кількістю бірж Україна випередила в цілому весь західний світ.

Досі біржова діяльність не ліцензується (за винятком фондової), не сертифікуються, хоча на цьому наполягають самі біржовики, особливо Національна Асоціація бірж України (НАБУ).

Таким чином, розвиток біржової справи відбувається повільними темпами, а створені біржі не виконують покладену на них місії стабілізатора цінових ризиків. Причини повільного розвитку бірж слід поділити на первинні та вторинні. До первинного відносяться загальноекономічна та адміністративно-правові умови функціонування ринку в цілому: відсутність цілісної політики з питання становлення біржового ринку, кризовий стан виробництва, відсутність висококваліфікованих фахівців з питань функціонування бірж. До причин другого порядку віднесено ті, котрі зумовлені впливом дестабілізуючих факторів: відсутність відповідної законодавчої бази, відсутність балансу виробництва реалізації продукції, низька культура учасників біржового ринку.

В Україні й досі не створена біржа, яка відповідала б своїй ролі регулятора процесів ціноутворення базових фінансових активів. Жодна із функціонуючих бірж не відповідає за своєю суттю класичному поняттю «біржа».

Біржова діяльність для України є досить новим та нерозвіданим інструментом стабілізації економічних процесів. За період незалежності в нашій країні створено понад 560 бірж, проте немає чіткого законодавства та нормативів щодо регулювання їх діяльності.

Найрозвинутішими є товарні біржі, адже Україна має чималий потенціал щодо їх функціонування. Але в наш час цього замало для повноцінного функціонування біржової діяльності в нашій країні в цілому. Найбільшою проблемоюфункціонування біржового ринку хаотичне, невиправдане ні станом економіки, ні станом вітчизняного ринку, кількісне зростання товарних бірж, більшість з яких не відповідає своєму статусу та призначенню. Кожна з бірж діє автономно, за власними правилами, що унеможливлює ефективне проведення цінової політики і в подальшому може призвести до стагнації всієї біржової торгівлі. Для подолання проблематики функціонування бірж в Україні потрібно вирішити такі питання:

• оптимізувати кількість бірж,

• забезпечити ефективне регулювання біржової діяльності шляхом створення спеціальної комісії з біржового товарного ринку України та розрахунково-клірингових установ,

• покращити систему моніторингу кон’юнктурного ринку, висвітлювати котирування не лише фактичних біржових цін, але й прогнозувати на наступні періоди,

• розробити і запровадити систему економічних заходів, спрямованих на стимулювання виробників до реалізації сільськогосподарської продукції через прозорі процедури біржової діяльності.

Для вдосконалення механізму біржової діяльності потрібно, як мінімум, хоча б стимулювати механізм прогнозування цін та курсів та підсилили законодавчу базу.

Загалом існує ряд проблем пов’язані з впровадженням біржової діяльності, найголовнішими з яких є відсутність цілісної політики держави щодо біржового руху загалом, наявність на ній «небіржового» товару, що робить неможливими розрахункове клірингові операції, біржова лихоманка відбувається на нерозвиненому ринку, не враховуючи недосконале біржове законодавство.

Отже, поки ці проблеми не будуть вирішені, про повноцінне функціонування біржової діяльності в Україні можна й не говорити. Для цього необхідно «змінити раціони харчування», набір споживчого кошика; повести ряд реформ, котрі б відслідковували та не допускали на ринок небіржовий товар та ухвалити законопроекти, які б чітко регламентували діяльність різних видів бірж та встановлювали б правила гри на біржових ринках.