РОЗДІЛ
1
Зміст
підприємницької
діяльності.
Місце
підприємництва
в
суспільстві
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві 1.1. Сутність підприємництва та його характерні риси
Історія підприємництва розпочинається вже з середньовіччя. На той час купці, торговці, ремісники були починаючими підприємцями.
В економічній літературі поняття «підприємець» уперше з'явилося у Всезагальному словнику комерції (1723 р., Париж), де малась на увазі людина, що бере на себе зобов'язання з виробництва або будівництва об'єкта.
Як науковий термін поняття «підприємець» було присутнє у роботах англійського економіста початку XVIII ст. Річарда Кантильйона. Він розробив першу концепцію підприємництва, а під підприємцем мав на увазі людину, котра діє в умовах ризику, коли торговці, фермери, ремісники та інші дрібні власники купували товар за певною ціною, а продавали — за невідомою.
Француз К.Бодо пішов далі Р.Кантильйона. Він відмітив, Що підприємець повинен мати певні здібності, володіти інформацією та знаннями.
Французький економіст Тюрго вважав, що підприємець повинен володіти не тільки певною інформацією, але й мати певний капітал. Він зазначав, що капітал слугує основою усієї економіки, прибуток — мета успіху підприємця, основа розвитку виробництва.
А.Маршалл приділяв увагу організаторській функції підприємця та вважав, що не кожний бажаючий може бути підприємцем.
Особливу роль у розробці теорії підприємництва відіграв відомий німецький соціолог М.Вебер, який відмічав, що підприємництво (бізнес) виступає носієм раціональної поведінки в економіці. У його наукових працях відтворений ідеальний тип підприємця з яскраво вираженими етичними якостями. Підприємцю нового стилю властиві стриманість і скромність, обачність і рішучість, уміння і наполегливість, відданість справі. Водночас йому не властиві показна розкіш і марнотратство. Найвищий критерій визнання для веберівського підприємця - почуття виконаного обов'язку. На думку Вебера, нові підприємці — люди з надзвичайною силою характеру. Серед мотивів підприємницької діяльності відзначалось прагнення до влади й почестей, реально досягти яких можна завдяки багатству.
Дж. Кейс охарактеризував підприємця як новий тип господаря з притаманною йому обережністю, ощадливістю, прагненням до кращо го, що має такі якості, як незалежність, підприємливість, обережність, оптимізм. V
9
А.М. Виноградська. Основи підприємництва . ■
Вершиною у розробці теорії підприємництва вважаються праці ав-стро-американського економіста і соціолога Й.Шумпетера. При вивченні теорії економічного розвитку капіталізму в центр «людського фактора» він поставив підприємця, у якому втілені найкращі соціально-культурні цшності ділової людини, що стала рушієм економічного і науково-технічного прогресу у XX ет. Підприємницьку функцію Й. Шумпетер ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Сучасне виробництво він розглядав як відповідну комбінацію засобів і працівників.
Завдання підприємця Й. Шумпетер вбачав у своєчасному, правильному і ефективному здійсненні таких нових комбінацій: виробництво нових та поліпшення якості існуючих благ, впровадження прогресивних способів виробництва чи комерційного використання існуючих товарів, відкриття й освоєння нових ринків збуту і нових джерел отримання сировини, матеріалів або напівфабрикатів, проведення реорганізації в ринковій структурі чи створення промислових організацій удосконаленого типу.
Цікаво прослідкувати еволюцію терміну «підприємець» та «підприємництво»:
• 1725 р. Річард Кантільйон: підприємець — людина, яка діє в умо вах ризику;
-■■■*, 1797 р. Карно Боро: підприємець — це особа, яка несе відповідальність за розпочату справу; той, хто планує, контролює, організує та володіє підприємством;
1876 р. Френсіс Уокер: слід розрізняти тих, хто надає капітал і одержує за це відсотки, та тих, хто отримує прибуток завдяки своїм організаційним здібностям;
1934 р. Йозеф Шумпетер: підприємець — це новатор, який розробляє нові технології; .
1961 р. Девід Маккеланд: підприємець — це енергійна людина, яка діє в умовах помірного ризику;
1964 р. Пітер Друкер: підприємець — це людина, яка використовує нову можливість з максимальною вигодою;
1975 р. Альберт Шапіро: підприємець — це людина, яка виявляє ініціативу, впроваджує соціально-економічні механізми. Діючи в умовах ризику, він несе повну відповідальність За можливу невдачу;
1985 р. Роберт Хізрич: підприємництво — процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємець — це людина, яка
10
Розділ 7. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
витрачає на це необхідний час та сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний та соціальний ризик, одержуючи у винагороду гроші та задоволення від досягнутого;
1992 р. Енциклопедичний словник підприємця: підприємництво — ініціативна самостійна діяльність громадян, спрямована на одержання прибутку або особистого доходу, здійснюється від свого імені, під свою майнову відповідальність або від імені і під юридичну відповідальність юридичної особи. Підприємець може здійснювати будь-які види господарської діяльності, що не заборонені законом, включаючи комерційне посередництво, торговельно-закупівельну, консультаційну та іншу діяльність, операції з цінними паперами тощо;
1994 р. Навчальний посібник «Ринкове підприємництво: теоретичні основи та практика регулювання» — підприємництво — діяльність, яка пов'язана з вкладанням коштів з метою одержанняприбутку на підставі поєднання особистої вигоди з суспільною користю;
1997 р. Анатолій Бусигін: підприємництво — це особлива форма економічної активності (під якою ми розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на здобуття прибутку), яка базується на самостійній ініціативі, відповідальності та інноваційній підприємницькій ідеї.
Загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами, встановлення гарантій свободи підприємців та їх державна підтримка регулюються Господарським кодексом України.
Згідно з цим кодексом підприємництво — це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. '
Розглянемо усі складові цього поняття.
Підприємництво — особлива форма економічної активності, що передбачає:
• орієнтацію на досягнення комерційного успіху;
'- • інноваційний характер підприємницької діяльності;
• постійний характер господарювання, укладання регулярних, а не одноразових угод (бізнес-операцій);
• перспективність, спрямування на подальший розвиток, роз ширення масштабів і сфери розповсюдження;
■ • 11
#
л М. Виноградська. Основи підприємництва
залучення у господарську діяльність різних учасників підприємницької активності;
свободу та самостійність суб'єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу;
наявність фактора ризику;
майнова відповідальність підприємця за результати господарювання.
Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свободу та самостійну ініціативу суб'єктів у виборі виду та напрямків господарювання, у прийнятті управлінських рішень та способів їхньої реалізації, у формуванні програм та цінової політики, у визначенні джерел фінансування, постачальників та покупців, каналів збуту продукції, встановленні систем і розмірів заробітної плати, напрямків використання прибутку.
Самостійність у прийнятті рішень формує таку поведінку підприємця, яка забезпечує зацікавленість у процвітанні своєї справи. Це змушує його працювати з більшою віддачею, шукати найбільш прийнятні варіанти виходу із скрутних ситуацій. В основі такої поведінки підприємців лежать ділові мотиви підприємницької діяльності. Підприємцю не властиві застій, сплячка, він не чекає команд згори; внутрішні спонукання підштовхують його бути активним, настирливим, цілеспрямованим у досягненні мети.
Кожна людина, якщо у неї є бажання та гроші, має право організувати свою справу у порядку, встановленому чинним законодавством. Підприємство може бути індивідуальним або колективним. Підприємці організують свою справу і діють заради власного зиску або інтересу фірми, яку вони представляють.
Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі. Тут мова йде про систематичну, організовану господарську діяльність, яка має цільову спрямованість у вигляді кінцевого результату з орієнтацією на подальший розвиток та розширення. А це передбачає успішне вирішення організаційних і фінансових проблем та зростання доходу; активне виявлення нових технологічних, коопераційно-інтеграційних, диверсифікаційних можливостей, спроможних забезпечити ефективне функціонування та стабільний розвиток фірми; прагнення включитись у нову сферу бізнесу.
Діяльність підприємців носить стратегічну орієнтацію, яка включає: визначення сфери бізнесу та місії організації, розробку довгострокових та короткострокових цілей, формування стратегії та бізнес-планування.
12
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Стратегічний процес розпочинається з визначення сфери підприємницької діяльності, що передбачає виявлення потреби, яку слід задовольнити, сегменту ринку, засобів задоволення потреб конкретних груп покупщв. Ці складові використовують при формуванні свого бізнесу.
У середині 70 —х років компанія «Роїагоісі» так визначила свій бізнес: «Розробка та просування швидкої фотографії для задоволення потреб платоспроможних сімей США та Західної Європи у любові, дружбі, добрих спогадах та гуморі.» А компанія «Мс БопаІсЬк» так: «Забезпечення гарячою смачною їжею у чистому ресторані за прийнятну плату».
Інше формування бізнесу, наприклад, у компанії «Ьеааіп§ Ноїеіез оґігіе \Уогі<і (ІЛТ\у)», що об'єднує у формі ланцюга понад 300 провідних, престижних готелів: «Створюємо та надаємо поєднання виключного обслуговування та комфорту для задоволення найвимогливіших смакш споживачш, що виявляють попит на таку пропозицію».
Бізнес авіакомпанії може бути сформульований так: «Фірма організовує пасажирські та вантажні авіаперевезення по всьому світу для українських та зарубіжних клієнтів, надаючи якісні та різноманітні по -слуги за невисокими цінами».
Усе поле діяльності фірми, що забезпечує її існування, розбивається на стратегічні сфери бізнесу.
Стратегічна сфера бізнесу — це сфера діяльності, у якій підприємство працює у даний момент або буде здійснювати свою діяльність у подальшому, враховуючи при цьому, що воно може функціонувати не тільки в одному, але й у декількох напрямках. Кожна стратегічна сфера бізнесу включає товари або послуги, їхні види, об'єднані однією загальною ознакою, наприклад, характером потреб, що задовольняються, технологією, типами споживачів, географічними районами збуту.
Кожну стратегічну сферу бізнесу розкривають такі показники: обсяг ринку, тобто обсяг реалізації продуктів, послуг усіма виробниками, у тому числі конкурентами; частка підприємства в обсязі ринку (у відсотках); стадія життєвого циклу товару; конкурентна позиція підприємства (сильна, середня, слабка) у дашй стратегічній сфері.
У наш час багато зарубіжних компаній, серед яких «ІВМ», «Соса-Соїа», широко диверсифіковані, налічують декілька видів бізнесу або сфер, а також самостійних центрів ділової активності. Тенденція до диверсифікації, наявність різнопрофільних напрямків забезпечують підприємцям стійкість фінансового становища у нестабільному ринковому середовищі. Виходячи зі сфер бізнесу фірми, формується її місія.
13
А. М. Виноградська. Основи підприємництва
Місія організації— виражене словесно основне соціально значуще функціональне призначення організації у довгостроковому періоді.
Місія визначає місце, роль та становище підприємства у суспільстві, його громадський статус. її можна розглядати як стратегічний інструмент, що характеризує Цільовий ринок та бізнес, або як основну діяльність підприємства. Формування місії повинно бути чітке; до процесу обговорення залучаються працівники фірми або інші учасники підприємницької активності, що допомагає оцінити перспективи і можливості фірми. Це необхідно для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності. Крім цього, корпоративна місія відіграє важливу комунікаційну роль — як внутрішню (для роз'яснення цілей діяльності підприємства), так і зовнішню (для інформування акціонерів, постачальників, споживачів).
Місія має й філософсько-етичний аспект, свого роду зв'язуючий культурний елемент, який дозволяє організації функціонувати як єдиному цілому. Вона відображає філософію бізнесу, об'єднує діловий світ зі світом індивідуума, допомагає Однозначно сприймати події та знаходити спільну мову.
Формулювання місії повинно бути також простим, достатньо стислим та відображати: загальну характеристику потреб, що задовольняються підприємством, характер продукції підприємства, основні конкурентні переваги. Формулювання місії, як правило, дається на першій сторінці річного звіту підприємства, проголошується вищим керівництвом на зборах акціонерів, широко використовується у маркетинговій політиці.
Місія може бути сформульована, виходячи з відповіді на питання; «Хто ми, що ми робимо, куди рухаємось?». Наприклад, для компанії «МСІ Соттшіісаііоп» вона звучить таким чином: «Місією МСІ є лідерство у сфері глобальних телекомунікаційних послуг».
Місія групи готелів «ЬН\У» була сформульована так: «Ми — найкрупніша та єдина у своєму роді група престижних готелів. Ми працюємо, щоб пропонувати нашим клієнтам надзвичайне обслуговування та комфорт для задоволення будь-яких смаків та запитів з метою створення максимально зручної для клієнта обстановки, прагнемо, щоб єдиними сюрпризами для наших гостей були приємні сюрпризи»,
Підприємницька діяльність спрямована на досягнення комерційного успіху. Це обумовлено ринковими умовами господарювання.
За ступенем пріоритетності існують такі цілі підприємницької діяльності:
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
кінцева ціль;
проміжні цілі.
Кінцева ціль — це одержання прибутку. Переважна частина чистого прибутку спрямовується не на особисте споживання, а вкладається у подальший розвиток фірми, найбільш перспективні сфери бізнесу.
Проміжними цілями можуть бути: найбільш повне задоволення споживчого попиту на товари та послуги, обслуговування певної групи клієнтів (сегмента ринку), підвищення іміджу фірми та зміцнення її позицій на ринку, економія часу споживачів, клієнтів. Вони відображають отримання соціального ефекту (рис. 1.1).
Після того як сформульована місія організації, необхідно визначити довгострокові (стратегічні) та короткострокові (тактичні) цілі. Подальший розподіл може бути продовжений до рівня завдань. Як правило, вони об'єднуються у ієрархічну модель — «дерево цілей».
Зокрема, довгострокова мета компанії «Ресіегаї Ехрге88» — «стати найбільшою та кращою транспортною компанією у світі», компанії «Оепегаї Еіесггіс» — «стати найконкурентоспроможнішою компанією у світі і займати перші та другі місця в усіх сферах, де працює компанія».
Генеральна (кінцева) мета групи готельного бізнесу «ЬН\У» — підтримувати найвищі стандарти готельної справи та задовольняти найбільш вимогливі смаки, а авіакомпанії — досягнути найвищих показників у роботі за весь час існування компанії, підвищуючи у майбутньому році перевезення пасажирів і вантажів, утримуючи лідерські позиції на російському ринку авіаперевезень.
У процесі постановки цілей необхідно, щоб вони відповідали таким вимогам: були конкретними, кількісно вимірюваними; зорієнтованими у часі; реалістичними, практично досяжними і збалансованими з можливостями фірми; взаємно узгодженими; сформульованими письмово.
Результативність цілей підприємництва залежить від того, наскільки обґрунтовано вони розроблені, як широко і повно про них інформований персонал фірми, як організоване стимулювання їх практичного здійснення.
Власна вигода є рушійним фактором підприємницької діяльності. Заради отримання прибутку підприємець організовує справу. Громадське благо не є для підприємця головним. Але це не дає підстав змішувати особистий зиск з громадськими інтересами. Наприклад, Г.Форд зайнявся виробництвом автомобілів зовсім не з благодійних спонукань. Він переслідував особисту вигоду, але його діяльність дала поштовх розвитку автомобілебудування практично в усіх країнах світу.
14
15
А.М.
Виноградська.
Основи
підприємництва
Власна вигода є рушійним фактором підприємницької діяльності. Заради отримання прибутку підприємець організовує справу. Громадське благо не є для підприємця головним. Але це не дає підстав змішува-16
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
ти особистий зиск з громадськими інтересами. Наприклад, Г.Форд зайнявся виробництвом автомобілів зовсім не з благодійних спонукань. Він переслідував особисту вигоду, але його діяльність дала поштовх розвитку автомобілебудування практично в усіх країнах світу.
У сучасних умовах зацікавленість підприємців доповнюється новими моментами. їхній особистий інтерес все більше поєднується з колективним (громадським) інтересом фірми та суспільства в цілому.
Підприємницька діяльність спрямована на більш раціональне використання капіталу: власності та іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових, інтелектуальних ресурсів.
Підприємець є власником, користувачем та розпорядником власності, що означає, зокрема:
можливість вільно та самостійно приймати рішення (володіння у його реальному виявленні);
координацію усіх видів діяльності та всіх учасників процесу виробництва (правоздатність);
організацію виробництва та збуту, витрачання коштів, надання та отримання майна в оренду та ін. (розпорядження у конкретному виявленні).
Власник, що має право володіння, користування та розпорядження майном, яке він сам використовує як засоби виробництва для випуску певної продукції та отримання доходу, перетворюється в управляючого, а відносини власності — в управлінські відносини. Коли відбувається відокремлення управління від власності на засоби виробництва та вироблені продукти, коли для управління процесом виробництва наймаються професіонали-управлінці (менеджери), управління набуває характеру відносно самостійного від власників або підрозділів фірми, зайнятих виконанням окремих функцій.
Таким чином, суть підприємництва полягає у тому, щоб знаходити можливості найкращого використання власності (капіталу, майна, патентних прав та інших ресурсів) та намагатись реалізувати ці можливості у практичну діяльність.
Підприємництво передбачає майнову відповідальність суб'єкта за результати господарської діяльності.
Підприємець, який здійснює свою діяльність як юридична особа, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, своїм майном. Ступінь майнової відповідальності залежить від виду підприємства, тобто усім своїм капіталом та особистим майном, або лише капіталом.
■'.'.>. • 17
А.М. Виноградська. Основи підприємництва ■ -'
Підприємництво несе персональну, а не колективну, економічну та адміністративну відповідальність за результати роботи. Для підприємців розширюються майнові можливості, зокрема: укладання договорів (контрактів) по найму з робітниками, а в необхідних випадках, з профспілками; здійснення оплати праці робітників у відповідності з умовами договорів; забезпечення якості вироблених товарів (робіт, послуг) ; дотримання законних вимог та прав споживачів, створення працівникам належних умов праці; проведення заходів щодо забезпечення екологічної безпеки.
Правові норми підприємницької діяльності включають також порядок припинення діяльності фірми або індивідуального підприємця (процедура ліквідації). Діяльність підприємця припиняється:
з власної ініціативи;
на підставі рішення суду;
у разі закінчення строку дії ліцензії;
при банкрутстві;
в інших випадках, передбачених чинними законодавчими актами. У будь-якому випадку визначається механізм та строки припинення
підприємницької діяльності.
Підприємництво тісно пов'язане з інноваційною діяльністю (новаторством), творчим пошуком.
Підприємців постійно стимулює конкуренція, прагнення, закріпитись на ринку, розширити свій вплив на нових географічних про-' сторах. У сучасних умовах все важче підвищувати доходи тільки завдяки підвищенню цін. Витримати конкуренцію, забезпечити виживання свого підприємства спроможний тільки той, хто турбується про високу якість, постійно оновлює продукцію, яка користується підвищеним попитом у покупців. Для цього заповзятливі підприємці повинні постійно думати про нові технології, удосконалювати організацію виробництва та збуту продукції, знаходити вигідних постачальників та оптових покупців, застосовувати різні методи стимулювання продажу, покращувати якість сервісного обслуговування.
У діловому світі завжди цінувалась здатність до прийняття нестандартних рішень, творчий підхід до оцінки ситуації. Новаторство набуває особливої ролі у зв'язку з прискоренням науково-технічного прогресу, впровадженням прогресивних технологій у практику діяльності підприємств, використанням Інтернет-ресурсів та електронної комерції.
Підвищення вимог до надійності, якості, дизайну та інших параметрів продукції для багатьох фірм обумовлює необхідність обґрун-18
тування проектів для впровадження їх у практику роботи підприємств. Держава, конкуренти, зарубіжні підприємницькі організації виявляють підвищений інтерес до новітніх досягнень у науці, техніці, виробництві та інших сферах діяльності. Результатом процесів, що відбуваються в цьому аспекті, є створення інноваційних фірм, головною метою яких є пошук перспективних науково-технічних розробок та організація виробництва на основі відібраних технологій.
Підприємництво завжди пов'язане з нововведеннями. На цей бік економічної діяльності звертали увагу Й. Шумпетер, А. Маршалл. Якщо Й. Шумпетер показав тотожність підприємництва і нововведень, то А.Маршалл стверджував, що дійсна роль підприємців (або винахідників) у житті суспільства полягає у тому, що своїм нововведенням вони не тільки створюють новий порядок, але й, що дуже важливо, прискорюють процеси, які зароджуються у суспільстві.
Більш правильною видається оцінка підприємця, дана Й. Шум-петером. Він вважав, що підприємець рішуче ламає старі форми виробництва та організації життя суспільства, є революціонером в економщі, засновником соціальної і політичної революції. Він здійснює «творче руйнування», є головною фігурою в економічному розвитку суспільства. Отже, підприємництво і новаторство — одне ціле;
Для підприємництва характерний особливий стиль поведінки на товарному ринку, у внутрішньому середовищі, у взаємовідносинах з партнерами по бізнесу, споживачами.
Підприємництво як певний стиль і тип господарської поведінки має такі характерні риси:
мобільність, гнучкість, динамічність;
цілеспрямованість і настирливість у здійсненні бізнесу;
ініціативність, творче ставлення до справи і підприємливість;
пошук нетрадиційних рішень, нових дій у сфері бізнесу;
готовність до ризику та вмшня ним управляти;
комунікативний характер діяльності;
оперативність рішень та дій;
орієнтація на потреби споживачів, їхню поведінку на ринку;
дотримання морально -етичних принципш та ділового етикету. Підприємець безперервно шукає нові способи дш, які, за задумом,
спроможні призвести до успіху. Він удосконалює якісні характеристики продукції, що виробляється, впроваджує прогресивні технології та усе нове, що є у практиці вітчизняного та зарубіжного бізнесу, замислюється над питаннями розміщення \¥еЬ-сайту фірми як рекламного майдан-
19
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
чика у мережі Інтернет для розширення клієнтури та просування послуг на зовнішніх ринках. Підприємець ретельно формує маркетингову політику, встановлює договірні ціни відповідно до вимог економічної ситуації, співвідношення між попитом і пропозицією.
Пошук партнерів, клієнтури, фінансових ресурсів, матеріалів і сировини, обладнання, транспортних засобів, приміщення, вигідних ділових контактів, документів, інформації — завжди у полі зору справжнього підприємця. Він завжди поспішає, оскільки вважає, що «час — гроші». І саме це дає імпульс до напруженої праці, у тому числі у вихідні дні, період відпустки. Така поведінка у сфері бізнесу відрізняється від звичайної праці у державних структурах.
Характерними особливостями підприємництва є також:
обмін діяльністю між суб'єктами ринку, прагнення кожного учасника нав'язати та реалізувати свої інтереси;
виявлення особистої чи колективної ініціативи у формуванні комерційних відносин з партнерами по бізнесу, перспектив подальшого співробітництва на вигідних умовах;
готовність та уміння проводити різні форми ділового спілкування, здатність йти назустріч контрагентам із збереженням своєї позиції на товарному ринку;
вміння виявляти серед запропонованих комерційних пропозицій привабливу угоду на основі проведення попередніх підприємницьких розрахунків, оцінки ринкової ситуації.
Існують дві моделі підприємництва:
класична — орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство;
інноваційна — передбачає впровадження прогресивних технологічних та новаторських рішень, інших можливостей у сфері бізнесу, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо.
Найчастіше ці моделі використовуються одночасно. Основними функціями підприємницької діяльності є:
Ресурсна — мобілізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних, природних та ін.) для ефективного функціонування.
Творча — пов'язана з розробкою та реалізацією нових бізнес-ідей, ноу-хау, винаходів; творче ставлення до справи.
Організаційна — пов'язана з матеріально-технічним забезпеченням виробництва, налагодженням технологічного процесу, організацією комерційної діяльності, сервісу.
20
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Стимулююча—дозволяє створити механізм підвищення ефективної та корисної праці, застосувати дійові методи стимулювання збуту товарні на основі виявлених споживчих потреб.
Управлінська — пов'язана з механізмом управління персоналом та фірмою.
6.Захисна — передбачає систему захисту прав та інтересів підприємців, створення сприятливих умов функціонування бізнесу, усунення існуючих проблем на макрорівні. Це здійснюється на основі співробітництва підприємців та їхніх об'єднань з державними органами влади і управління, міжнародними організаціями, фондами, проектами для забезпечення сталого розвитку підприємництва в цілому, у тому числі приватного та малого бізнесу.
Моделі та функції підприємництва наведено на (рис. 1.2).
Класична
Орієнтується на максимізацію віддачі від наявних ресурсш підприємця
Моделі під' тва
Інноваційна
.■■■;:■■:■
Передбачає використання інновацій та нових можливостей
[—► |
• Ресурсна |
|
|
—* |
• Творча |
|
|
—► |
* Організаційна |
|
|
|
• Стимулююча |
|
|
—► |
* Управлінська |
|
|
—» |
* Захисна |
|
|
—► |
* Інші функції (ведення обліку, маркетинг) |
Рис. 1.2. Моделі та функції підприємництва
21
і
А.М. Виноградська. Основи підприємництва . ■ ■, у.' С/-7''
Розглянемо основні рушійні сили розвитку підприємництва.
Демократизація суспільства стимулює впровадження досягнень науково-технічного прогресу, забезпечує громадянам можливість займатися бізнесом в рамках економічної свободи і демократичних правових норм та законів, створює умови для поєднання інтересів, творчої співпраці, соціального партнерства, задоволення потреб суспільства. У своєму прагненні до задоволення потреб споживачів підприємець реалізує свій економічний інтерес, вступаючи у змагання за клієнта, намагаючись виштовхнути свого суперника із сфери виробництва або товарного ринку.
Конкуренція є об'єктивною закономірністю становлення і розвитку підприємництва, важливою передумовою впорядкування цін, сприяє витісненню неперспективних та неефективних підприємств, раціональному перегрупуванню товарної продукції, захищає споживачів та контрагентів від недобросовісної конкуренції. Підприємці можуть виступати конкуруючими сторонами — власниками малих, середніх та великих компаній. Наявність різнопрофільних конкурентів на товарному ринку може загострювати конкурентну боротьбу, яка є рушійною силою їхнього саморозвитку.
Конкурентна боротьба ведеться не тільки за споживача, але й за сировину та матеріали, капітал, право використовувати певні технічні нововведення, за кваліфікований персонал, ринки збуту, вигідних контрагентів по комерційних угодах, право реалізовувати інвестиційний проект за конкурсними умовами. Конкурентні умови функціонування підприємницьких структур змушують ретельно вивчати своїх основних суперників, сфери виробництва та збуту продукції.
Вивчення конкурентів дає можливість:
виявляти сильні та слабкі сторони свого підприємства порівняно з суперниками;
правильно відпрацювати власну стратегію і тактику;■,
своєчасно реагувати на дії конкурентів, бути заздалегідь підготовленими для того, щоб визначити пріоритети, приймати застережні заходи, якщо є загроза з боку конкурентів;
підвищувати рівень конкурентоспроможності товарів і фірми в цілому, давати імпульс для впровадження інновацій, прогресивних технологій, вкладання додаткових інвестицій за визначеними напрямками.
Для аналізу дій конкурентів вивчається та узагальнюється інформація про всі основні конкуруючі компанії та по кожній окремо, зокрема:
22
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності Місце підприємництва в суспільстві
позиції конкурентів наринку: обсяги продажу вироблених товарів, частка підприємства у загальному обсязі товарообороту даної продукції на ринку;
характер продукції, що випускається кожною фірмою: її технічні параметри, ціна, фактори конкурентоспроможності, практика використання товарних знаків (марок), привабливі особливості. товару та упаковки, ринкова новизна продукції у поточний момент та у перспективі;
види, характер сервісних послуг, організація допродажного та після продажного сервісу, практика рекламноїдіяльності та методи стимулювання збуту, розмір та структура рекламного бюджету;
практика товаропросування, види транспортування, наявність складів та їх розміщення, умови зберігання продукції, забезпеченість мережею для збуту товарів, у тому числі фірмовими магазинами, використання послуг посередників, витрати на утримання апарату для збуту продукції;
маркетингова діяльність фірм-конкурентів: стратегія, асортиментна та цінова політика, механізм просування товарів на нові ринки та маркетингова підтримка;
фінансовий стан кожної конкуруючої компанії та її здатність захищати свої позицїї на ринку, рівень платоспроможності та перспективи розширення потужностей, конкурентної загрози для інших компаній;
• кількісні та вартісні показники діяльності підприємств за дослід жуваний період: обсяг виробленої продукції, капіталовкладен ня, витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи, собівартість продукції, характер комерційних угод, кредити та пільги, знижки цін.
У підприємництві відбуваються економічні відносини, джерелом розвитку яких є існуючі суперечності способу виробництва.
Суперечності —рушійна сила будь-якого процесу. Серед них можна назвати суперечності між продуктивними силами і виробничими (діловими) відносинами, виробництвом і споживанням, зростанням потреб і можливістю задовольнити їх, між різними формами власності, попитом і пропозицією, технікою і технологією, робочою силою і засобами виробництва, інтересами найманих робітників та інтересами підприємця. Суперечності можуть накопичуватись до «критичної маси», але потребують згладжування та розв'язання проблем.
23
' Ф
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
Формою вирішення суперечностей, як внутрішніх чинників саморозвитку економічних процесів і явищ, виступає підприємництво як система, що має такі складові: власні внутрішні імпульси розвитку (конкуренція), система забезпечення та відтворення (прямі зв'язки суб'єктів ділових відносин), інфраструктура (біржі, банки, страхові, консалтингові та аудиторські компанії, інформаційні системи, транспортні організації та ін.), система вивчення контрагентів (маркетинг), система оцінки діяльності, система управління.
Джерелом розвитку підприємництва є праця, новаторський і творчий характер роботи. Цілеспрямована людина має шанс стати потенційним підприємцем. І це залежить не тільки від особистіших якостей потенційного початківця, але й від економічних умов і свободи, створення сприятливого механізму функціонування, рівня розвитку продуктивних сил, стану економічних та соціальних відносин у суспільстві.
Підприємницька діяльність пов'язана з діловою творчістю людини, яка має такі важливі риси, що гарантує успіх. Це вміння висувати та реалізовувати реальні цілі, виявлення головних пріоритетів, орієнтація на якість, здатність впливати на інших, всебічний аналіз інформаційних повідомлень та матеріалів, здатність самостшного складання стратегічних програм (бізнес-плану, плану маркетингу), спроможність до творчого вирішення поставлених завдань, справедливе ставлення до підлеглих, вміння вирішувати проблеми без сторонньої допомоги, виконання завдань якісно та своєчасно. Саме в цьому й закладеш рушійні сили діяльності підприємця з його ініціативою, енергією, активною позицією, принциповістю, працелюбністю. Прагнення бути багатим, бажання відтворювати матеріальні і духовні блага на користь суспільства в цілому, можливість виявити свій талант і навички спонукають до бізнесу.
Досвід функціонування суб'єктів підприємництва свідчить про те, що без ризику бізнесу не буває.
За економічним характером підприємницький ризик може бути:
чистий — передбачає тільки імовірність втрат, не сприяє підвищенню прибутку;
спекуляційний — передбачає як імовірність втрат, так і одержання прибутку.
До групи чистих ризиків відносять: стихійні лиха, екологічні катастрофи, ризик втрати здоров'я, ризик знищення або втрати товарів. Серед спекуляційних — це ризик здійснення бізнесу (досягнення великого успіху, а у разі невдачі — банкрутство), валютний ризик, ризик 24
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
масового виробництва нового товару та вихід з ним на ринок, ризик ігрового бізнесу (лотереї, казино, ігрові автомати).
Ризик — це інтуїція, потенційний шанс, обґрунтований розрахунок, змагання і суперництво в конкурентній боротьбі. Якщо ризик приносить успіх, то виграє підприємець, фірма, суспільство. Навіть поразка не утримує настирливих підприємців від спроби організовувати нову справу з самого початку.
Прагнення до створення матеріальних та духовних благ, до збагачення також є рушійною силою діяльності підприємця. Потреби мають здатність випереджати рівень виробництва. Це пояснюється тим, що розвиток суспільства, а отже, і бізнесу, породжує такі потреби, які не можуть бути задоволені наявними продуктивними силами. Зростання цих потреб наштовхується на вузькі рамки можливостей їхнього задоволення, що зумовлює потребу в нових продуктивних силах (технологія, техніка, впровадження нових професій та ін.).
Потреби не можуть відставати від розвитку виробництва. Можливість задоволення різних потреб, що виникають, — завдання підприємця. Він є носієм всіх економічних інтересів — особистого, колективного, суспільного, групового, сімейного. Реалізація економічного інтересу дозволяє ефективно вирішувати протиріччя і суперечності. А це можливо тоді, коли людина включається у суспільне виробництво та бізнес.
Специфіка потреб та інтересів визначається економічним та со-
ціальним становищем людей. Підприємництво стає засобом реалізації інтересів та задоволення потреб. Бажання підвищувати свій добробут заохочує людину працювати напружено, тому що продуктивна праця, як правило, дає ефективні результати. Система стимулів — складовий елемент розвитку підприємництва. Очікування винагороди стимулює працівників виробляти більше, а підприємців — керівників фірм — раціонально використовувати ресурси, оптимізувати витрати. Стимули виконують певну роль в обслуговуванні бізнесу, мають вплив на формування відносин між людьми. Наприклад, матеріальні стимули спонукають до праці для отримання заробітної плати, премій, духовні — на суспільне визначення, соціальні — на поліпшення умов праці і життя. Однак загальна їхня функція — активізація трудової та підприємницької діяльності. Процеси впливу здійснюються у взаємоузгодженості, оскільки винагорода за працю може супроводжуватись поліпшенням соціального забезпечення людини. Підприємництво розширює можливості застосування дійових
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
\. 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
ПІДПРИЄМНИЦТВО
Економічні закони ринку також виступають рушійними силами розвитку підприємницької діяльності. Перш за все це стосується закону вартості, закону попиту і пропозицій.
Суть першого з них полягає в тому, що обмін товарів здійснюється на основі їхньої суспільної вартості, тобто відповідно до суспільно-необхідних витрат праці на їхнє виробництво. В умовах ринку закон вартості діє як закон цін. Ціна — вияв закону вартості. Коливання цін є стимулятором збільшення виробництва одних товарів та зменшення інших. Ціни — це потужний регулятор, який впливає одночасно на попит і пропозицію. Попит визначає обсяг і структуру пропозиції, диктує свої вимоги до виробництва. З іншого боку, пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів та їхні ціни. Як правило, чим вище ціна, тим менше купують товарів, тобто менший обсяг реалізованого попиту. Щодо пропозиції, то чим вищі ціни, тим вигідніше виробляти товари і тим більше їх надходитиме на ринок. Суперечність між попитом та пропозицією є прискорювачем виробничих, комерційних, інноваційних процесів. Рушійні сили розвитку підприємницької діяльності узагальнені на рис. 1.3.
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
вільний вибір підприємцем видш підприємницької діяльності;
самостійне формування підприємцем програми діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видш ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги;
вільний найм підприємцем працівників;
комерційний розрахунок та власний комерцшний ризик;'
вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів;
самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Підприємництво тісно пов'язане з поняттям «бізнес». Бізнес — це справа (діяльність), спрямована на отримання вигоди або прибутку.
26
Прагнення до відтворення матеріальних і духовних благ
Ш
®ЖФ*
Економічні закони ринку
Демократизація суспільства
Потреби Інтереси Стимули
Конкуренція
:_ ; ; : - :
н
Протиріччя
Праця
Ділова творчість людини
Рис. 1.3. Рушійні сили розвитку підприємництва
Суб'єктами у бізнесі можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Передбачаючи здійснення у кінцевому підсумку комерційних операцій, бізнес може бути у різних сферах — виробництві, торгівлі товарами, банківській та страховій справах, проведенні транспортних, орендних та інших операцій.
Бізнес — поняття більш широке, ніж поняття підприємництво. Це обумовлюється двома основними обставинами.
1. Бізнес охоплює більший спектр видів діяльності шляхом проведення як одноразових, так і постійних бізнес-операцій. Підприємництво здійснюється тільки у видах діяльності, дозволених законодавством України. Наприклад, громадянин продав свій старий автомобіль знайомому за ціною вищою, ніж на ринку. На цій одноразовій операції вш зробив бізнес, але такого учасника не можна назвати підприємцем. Мають місце випадки проведення бізнес-операцій у тіньовому секторі економіки.
Підприємець — той, хто пройшов процедуру державної реєстрації у місцевих органах влади, набув певного статусу, має ліцензію або торговий патент, сплачує податки, веде облік та документацію.
27
А.М, Виноградська. Основи підприємництва
2. Кількість учасників у бізнесі більша, ніж кількість офіційно зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності.
Підприємництво та бізнес мають схожі риси. Це - ініціативна та самостійна діяльність, ризик, відповідальність, ділові відносини мі? учасниками, вигідна справа, мобільність.
1.2. Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності
Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути:
Юридичні особи всіх форм власності
%
Громадяни інших держав
»ІЗУ:.-
Рис. 1.4. Суб'єкти підприємницької діяльності
ю ридичні особи всіх форм власності;
фізичні особи - громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності (рис. 1.4).
28
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення Господарського кодексу України поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Юридична особа — це носій майнових прав і обов'язків. Вона займається підприємницькою діяльністю; існує незалежно від осіб, які входять до її складу; несе самостійну майнову відповідальність за зобов'язанням, яке бере на себе. Майно юридичної особи відокремлюється від особистого майна її членів.
Для забезпечення своєї життєздатності працездатні люди віддають перевагу створенню підприємств як юридичних осіб у сфері підприємницьких відносин. Господарський кодекс України визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності. Цей кодекс створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства, спрямований на забезпечення самостійності суб'єктів, визначає їхні права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими підприємствами і організаціями.
Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство є юридичною особою, діє на основі статуту, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Джерелами формування майна підприємства є:
грошові та матеріальні внески засновників;
доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;
доходи від цінних паперів;
кредити банків та інших кредиторів;
29
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організації! та громадян;
• інші джерела, не заборонені законодавством України. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомі стю і може бути об'єктом купівлі-продажу. Підприємство випускає, реалізує та придбаває цінні папери відповідно до законодавства Украї ни. Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, ціхів, дільниць, бригад, бюро, лабораторій), а також функціональних структурних підрозділш апарату управлйшя (управлінь, відділів, бюро, служб). Самостійно визначається організаційна структура, встановлюється чисельність працівників і штатний розклад.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи можуть відкривати рахунки в установах банків, але не мають статусу юридичної особи.
Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документа на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту чи засновницького договору. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Відносини пщприємства з іншими підприємствами, організація-ми, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні умов господарських взаємовідносин та зобов'язань; мають право реалізовувати самостійно всю продукцію, яка не увшшла в державне замовлення або державне завдання, на території України і за її межами. Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність, підприємство
ЗО
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.
Громадянин України визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Громадянин (підприємець):
відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення;
може здійснювати підприємницьку діяльність:
а) безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;
б) із залученням або без залучення найманої праці;
в) самостійно або спільно з іншими особами;
• здійснює управління заснованим ним приватним підприєм ством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом. У разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами гро мадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі дого вором про спільну діяльність без створення юридичної особи.
Громадянин-підприємець зобов'язаний:
у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;
повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;
додержуватися принципів підприємництва, прав і законних інтересі? споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;
не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень ан-тимонопольно-конкурентного законодавства;
вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
• своєчасно надавати податковим органам декларації про дохо ди, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших
- 31
А.М. Виноградська. Основи підприємництва , .,
обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;
• нести майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.
Для фізичних осіб здійснення підприємницької діяльності має позитивні та негативні моменти. Позитивні:
спрощена система оподаткування, звітності;
немає обмежень щодо руху готівки, як це передбачено для юридичних осіб;
існує можливість охоплювати різні категорії населення в процесі підприємницької діяльності.
Негативні:
дуже скромний початковий капітал для організації справи;
труднощі у самостійній орієнтації з питань законодавчо-правової бази, оподаткування, державного регулювання і контролю, бухгалтерської звітності, порядку оформлення необхідних документи};
психологічна непідготовленість деяких керівників державних та комерційних структур до роботи з індивідуальним підприємцем як із звичайним суб'єктом підприємництва.
Фізичні особи — це індивідуальні підприємці, правовий стан яких регулюється відповідними законами^ за якими вони наділяються правоздатністю та дієздатністю: право здійснювати юридичні акти (укладання угод), брати на себе зобов'язання, нести майнову та іншу відповідальність. Індивідуальний підприємець може бути власником капіталу, вкладеного у конкретне майно, мати право володіння, розпорядження, користування, тобто виступати як одноосібний володар та управляючий майном, яке він вкладає в організацію господарського процесу, залучаючи для цього необхідні матеріально-технічні, фінансові,- трудові, іїггелектуальні та інші ресурси.
Індивідуальний підприємець як фізична особа може й не мати солідного власного капіталу та майна, а залучати позичкові кошти та орендувати деякі об'єкти для організації господарської діяльності, кінцевим результатом якої є отримання зиску. Індивідуальне підприємництво передбачає наявність у фізичної особи передумов для організації власної справи, якою вш може управляти самостійно або найняти управляючого.
Індивідуальна форма бізнесу отримала більш широке розповсюдження у таких сферах: організація дрібного виробництва продук-32
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
ції, посередництво, роздрібна торгівля, надання побутових послуг. Спо-стеріїається також проникнення індивідуальних підприємців у нові галузі економіки, пов'язані з високою технологією та новаторськими ідеями, де вони можуть виступати як інженери, конструктори з патентними правами і досвідом в організації впровадження прогресивних ідей у виробництво. Як правило, йщивідуальний підприємець має набагато більше свободи дій, ніж менеджер у великій фірмі, особливо у виборі напрямків і сфери діяльності.
Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог Господарського кодексу України та інших законш.
Залежно від статусу суб'єкта та ступеня самостійності господарювання підприємницька діяльність може здійснюватись:
з утворенням юридичної особи;
без утворення юридичної особи;
із застосуванням найманої праці;
без застосування найманої праці.
Не можуть здійснювати підприємницьку діяльність в Україні підприємства та громадяни без проходження державної реєстрації, суб'єкти без ліцензії або торгового патенту.
Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом відповідно до статті 64 Конституції України.
Об'єкти підприємницької діяльності — це все те, що виступає предметом кушвлі-продажу на ринку (рис. 1.5).
Підприємці при здійсненні бізнесу мають справу з різними об'єкта-' ми, серед них — товари широкого споживання, матеріали, сировина, напівфабрикати, обладнання, транспортні засоби, будинки, приміщення, споруди, цінні папери, послуги, майнові та немайнові права, кредити, валюта, ноу-хау тощо.
Підприємець самостійно визначає, які саме об'єкти йому потрібні для створення власної справи, забезпечення нормального функціонування підприємства з урахуванням виду господарської діяльності, цілей та стратегій, фінансових можливостей, характеру комерційних відносин з іншими суб'єктами ринку.
2 Основи підприємництва
Розділ 1. Змістпідприємницької 'діяльності, Місце підприємництва в суспільстві 1.3. Роль підприємництва в суспільстві
У зв'язку з переходом до ринкової економіки, поглибленням соціально-економічних реформ все більшого значення набувають підприємницькі відносини. У суспільстві підприємництво:
виступає діловою силою, що прискорює шлях до ринкових перетворень, подальше удосконалення законодавчо-нормативної бази, зміну тих положень, що перешкоджають сприятливому розвитку бізнесу; впливає на структурну перебудову в економіці, збільшення обсягів виробництва, збуту товарів і надання послуг; прискорює темпи економічного розвитку національної економіки в цілому;
забезпечує господарську незалежність суб'єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, сприяє економії та раціональному використанню усіх ресурсів;
стимулює ділову активність, забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці, постійного пошуку ефективних форм роботи, сприяє здійсненню інноваційних процесів, швидкому оновленню технологічної бази і номенклатури продукції з урахуванням споживчого попиту;
створює нові робочі місця, залучає працюючих та непрацюючих у суспільно-корисну діяльність, сприяє формуванню нового типу суспільного способу життя та підприємницької культури;
• проводить благодійну та спонсорську діяльність, здійснює підтримку політичних рухів та економічних структур, які спри яють подальшому розвитку та виходу України з економічної кризи.
Підприємництво — необхідна умова досягнення комерційного успіху на ринку товарів та послуг. Підприємницькі процеси позитивно впливають на формування інфраструктури бізнесу. Це стимулює початківців створювати фірми, забезпечує більш сприятливе макросере-довище для вже діїочих суб'єктів ринку.
Інфраструктура бізнесу — це сукупність державних, приватних та громадських іїтститутів (організацій, установ, об'єднань), які обслуговують інтереси суб'єктів підприємництва, забезпечують їхню господарську діяльність та сприяють підвищенню її ефективності.
Складність інфраструктури як системи обумовлена різноманітністю функцій, які виконують її складові елементи.
2*
35
А М виноградська. Основи підприємництва
Виділяють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та інформаційно-аналітичну інфраструктури.
До організаційно-технічної інфраструктури належать товарні біржі, лізингові компанії, асоціації підприємців, транспортні комунікації і засоби зв'язку, виробничі та технологічні парки, технологічні центри.
Фінансово-кредитну інфраструктуру утворюють установи, які займаються акумуляцією тимчасово вільних коштів, перетворюють їх у кредити, надають фінансову допомогу, а саме: банки, фондові та валютні біржі, інвестиційні фонди та компанії, страхові фірми, довірчі товариства, кредитні організації та спілки, фонди підтримки підприємництва, громадські об'єднання, міжнародні організації.
. Інформаційно-аналітична інфраструктура включає в себе інформаційні, консультативні, юридичні та бухгалтерські фірми, бізнес-цен-три і бізнес-інкубатори, аудиторські організації, рекламні агентства, фірми по проведенню маркетингових досліджень. До функцій установ, що складають цю підгрупу інфраструктури, входить надання консультацій підприємцям, допомога у розробці необхідних документів для створення власної справи та державної реєстрації фірми, підвищення кваліфікації кадрів, вивчення ринкової кон'юнктури та прогнозування споживчого попиту, формування маркетингової політики підприємства.
Основними тенденціями розвитку підприємництва в Україні є:
А. Інтенсивне розширення підприємництва, що виявляється у територіальному охопленні сфери бізнесу, зростанні кількості юридичних осіб та індивідуальних підприємців. Підприємницька активність характеризується також появою на ринку різноманітних організаційно-правових форм бізнесу, банків, товарних і фондових бірж, брокерських контор, страхових компаній, бізнес-центрів, консультаційних фірм та ін. Підвищується ступінь інтенсивності потоку інновацій, інвестиційних вливань у підприємницькі структури, міжгалузевого і міжфірмово-го переливу (руху) капіталів.
Б. Відбувається інтеграція комерції з виробничою діяльністю. В результаті таких процесів з'являються складні організаційні утворення у формі корпорацій, концернів, асоціацій, консорціумів, холдингових компаній. В Україні функціонують виробничо-торговельні, виробничо-комерційні підприємства, фірмові магазини, торговельні будинки.
Прикладом інтеграції виробництва і комерції є виробничі кооперативи. Ці малі підприємства не тільки займаються виготовленням про-36
дукції, але й виконують комерційні функції, пов'язані з реалізацією товарів, пошуком постачальників і покупців, вивченням споживчого попиту, просуванням продукції на географічні ринки, укладанням комерційних угод. Обмеженість власних фінансових ресурсів, необхідність проведення оновлення і модернізації виробничих потужностей, підвищення рівня конкурентоспроможності на ринку змушують все більшу кількість суб'єктів, які займаються виробничим або комерційним підприємництвом, брати кредити у банках. Отже, формуються та розвиваються взаємозв'язки між сферами бізнесу на основі кредитного договору, проведення лізингових операцій. В інтеграційних процесах зацікавлені учасники підприємницької активності, оскільки дають можливість утриматись і нормально функціонувати в ринкових умовах на основі взаємовигідних партнерських відносин.
В. Відбувається зрощення капіталу вітчизняних і зарубіжних підприємців шляхом створення спільних фірм, підприємств з інозем-ними інвестиціями.
Г. Інтенсивний розвиток комерційного посередництва при стриманому розвитку виробничого підприємництва. Організація та чітке налагодження виробництва — не проста справа, адже для цього потрібні приміщення, відповідне обладнання, стабільна система закупівлі сировини і матеріалів, робоча сила, вагомий стартовий капітал. Для того, щоб швидше «зняти вершки» у ринковому просторі, багато початківщв прямують у торгово-посередницьке русло.
Д. Розширення сфери послуг (консалтингові, юридичні, страхові, транспортні, туристичні, готельні, рекламні, виставкові, громадське харчування, охоронні, мобільний зв'язок та Інтернет).
Е. Співробітництво великого та малого бізнесу, активне впро-вадження нововведень. Малі та середні підприємства проводять розробки в основному на перших етапах досліджень (зародження винаходів) , коли ще не потрібні значні матеріальні, кадрові та організаційні витрати. Малий бізнес проникає на початкові стадії виробництва — проведення науково-дослідних, конструкторських, лабораторних робіт, у галузь фундаментальних досліджень. З'являються мші-заводи як приклад технологічних та управлінських нововведень. Сьогодні потрібно приділяти більше уваги підтримці венчурних (ризикових) та інноваційних фірм у високотехнологічних галузях економіки та у сфері науки. За кордоном вони є рушійним фактором розвитку науково-технічного прогресу, двигуном економіки і користуються відповідною державною підтримкою.
37
А.М. Виноградська. Основи підприємництва ■
Не слід відкидати і міжнародний аспект розвитку малого та середнього підприємництва для України. Рівень розвитку малого підприємництва має сприяти створенню позитивного іміджу України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. Створення сприятливого підприємницького клімату в Україні повинно стати запорукою консолідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорсьг кими організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна політика в цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних програм, підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва.
Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро, так і на макроекономічному ріїші.
Економіка розвинутих країн представлена системою підприємств, які за загальноприйнятою термінологією визначаються як великі, середні та малі. Власників цих підприємств об'єднує єдиний корпоративний інтерес — збереження, розвиток та захист приватної власності, мак-симізація прибутку. Разом з тим, бізнес неоднорідний, кожна з цих трьох груп має свої інтереси, які визначають стратегію їхньої економічної поведінки, відношення до держави та держави до них, підходи до вирішення технічних та економічних проблем. Різне й місце та роль вищевказаних секторів в економіці.
Великий бізнес, як правило, визначає економічну та технічну могутність країни. З метою самозбереження та розвитку він має потяг до інтеграції, поглинаючи або контролюючи більш дрібних партнерів з одного боку, та об'єднуючись у міжнародні структури, частково втрачаючи свою самостійність, —з іншого. При цьому великий бізнес нерідко стає знаряддям експансії міжнародних підприємницьких структур на внутрішньому ринку країни.
Середній бізнес значною мірою залежить від внутрішньої економічної кон'юнктури та веде конкурентну боротьбу як усередині своєї групи, так із великим вітчизняним та іноземним капіталом. Середнє підприємництво зацікавлене у захисті на внутрішньому ринку шляхом проведення протекціоністської державної економічної політики. Підприємці се-
38
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
реднього бізнесу більш тісно пов'язані з національними інтересами.
Мале підприємництво — це багаточисельний прошарок дрібних власників, які своєю масовістю значною мірою визначають соціально-економічне обличчя країни. Цей сектор формує найрозгалуженішу мережу підприємств, що працюють в основному на масового споживача товарів та послуг. Невеликі розміри малих підприємств, їхня технологічна, виробнича та управлінська політика дозволяють чутливо реагувати на зміни кон'юнктури ринку.
Досвід формування економіки розвинутих країн свідчить, що малий і середній бізнес посідає значне місце у підприємницькому середовищі. Так, у Франції частка малих підприємств складає 99,9 % усіх господарюючих структур, Великобританії - 94%. Кількість малих і середніх підприємств у розрахунку на 1000 чоловік у Франції дорівнює 35 одиниць, Німеччині - 37, Великобританії - 46, Японії - 49, Італії - 68, СІЛА - 74 одиниці.
Кількість зайнятих у малому і середньому бізнесі у Німеччині складає 46%, Італії - 73%, Японії - 78%. В економічно розвинених країнах у малому і середньому бізнесі створюється більше половини внутрішнього валового продукту. В Польщі діє близько 1,5 млн. підприємств, майже 99% з яких - це малі підприємства з чисельністю працюючих менше 50 чоловік. Це, в основному, приватні фірми з високою продуктивністю праці, внесок яких у ВВП держави складає близько 40%. В Німеччині малий та середній бізнес дає 65% бюджетних надходжень.
Згідно з Господарським кодексом України до категорії малих відносяться підприємства незалежно від форм власності, в яких се-редньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Аналіз стану розвитку підприємництва свідчить, що у 2003 р. в Україні налічувалось 1975 тис. суб'єктів малого підприємництва, з яких 275 тис. - маліпідприємства(13,9%), 1656 тис. суб'єктів - фізичні особи (83,9%), 44 тис. одиниць - селянські (фермерські) господарства (2,2%) [32, с.6].
Всього в малому бізнесі зайнято 5126 тис. осіб, з них 2029 тис. осіб працює на малих підприємствах, 2972 тис. зайнятих працівників - у фізичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності) ,125 тис. осіб - на фермерських господарствах.
39
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
У 2003 р. суб'єктами малого підприємництва було вироблено продукції, виконано робіт та надано послуг на суму 45248 млн, грн. [32, с.6]. Питома вага обсягів виробленої продукції (робіт, послуг) суб'єктами малого підприємництва становить близько 11% у загальному обсязі виробленої продукції України.
Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще розкривається в притаманних йому функціях.
По-перше, неоціненний внесок малого підприємництва в справу формування конкурентного середовища. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням змагання між суб'єктами господарювання, коли їхня самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його в своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. З одного боку, малий бізнес внаслідок багаточисельності складових елементів та їхнього високого динамізму меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації й використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль в послабленні, а іноді й в подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації.
По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміїш кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури і асортименту промислових товарів та послуг.
По-третє, величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву у ряді важливих напрямків НТП, передусім в галузі електроніки, інформатики, кібернетики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукоємної продукції, мале підприємництво тим самим виступає провідником НТП.
По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності цього сектору ринкової економіки створювати нові робочі місця й поглинати
40
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки.
У розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих місць. Якщо у період кризи 70-80-х років в розвинених країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.
По-п 'яте, важлива функцшмалогопідприємництваполягаєвпом'як-шенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування активнодіючого середнього класу суспільства. Отже, воно виконує функцію послаблення притаманної ринковш економщі тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються наданому етапі.
Все це дозволяє зробити висновок, що функціонування малого підприємництва не є відокремленим; взаємодіючи з великим та середнім підприємництвом, з державним сектором, воно становить невід'ємний структурний елемент сучасної ринкової економічної системи. Роль та функції малого підприємництва з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що воно є одним з найважливпиих дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабілізації суспільства, тобто воно відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення добробуту громадян (рис. 1.6).
Отже, мале підприємництво є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, але навіть й існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна форма ділового життя. Саме в цьому секторі створюється і функціонує чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого бізнесу.
Як самостійна структурна ланка економіки мале підприємництво має ряд характерних особливостей.
1. Єдність права власності та безпосереднього управління підприємством. Спроможність та готовність підприємців малого бізнесу брати на себе ризик і нести відповідальність за рішення, що приймаються, передбачає саме таке поєднання.
41
Надає
гнучкості та динамізму ринковій
економіці
Прискорює
інноваційні'
]
7
| Співпрацює з різними учасниками та
суб'єктами ринку
Створює
додаткові робочі місця
Застосогує
ефективні методи І господарювання
та використання І ресурсів
Формує конкурентне середовище, послаблює монополізм
Виробляє продукцію, насшуєринокі товарами і послугами
Оперативно реагує на зміни споживчого попиту, адаптується до місцевих умов
процеси
Поповнює держбюджет через податки
11
Формує середній клас суспільства!
12
Спрвчяє соцшьно-політичній стабільності суспільства
Ма-«є сильні мотивації праці
Рис. 1.6. Роль малого підг~іриємнщтва у суспільстві
Розділ 1 .Зміст підприємницько) діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Формування більш тісних взаємовідносин. Невеликі розміри фірми дозволяють окрім ділових стосунків встановлювати й неформальний, особистий характер зв'язків між працівником і підприємцем-робото-давцем, забезпечувати для персоналу дійовий механізм мотивації праці та більш високий ступінь задоволеності.
Відносно невеликі ринки ресурсів і збуту, що не дозволяє малій фірмі суттєво впливати на ціни і обсяг реалізації продукції у рамках галузі. Проте деякі з них дуже вдало виявляють свою ринкову нішу.
Формування більш тісних взаємовідносин. Невеликі розміри фірми юзволяють окрім ділових стосунків встановлювати й неформальний, ісобистий характер зв'язків між працівником і підприємцем-робото-іавцем, забезпечувати для персоналу дійовий механізм мотивації праці га більш високий ступінь задоволеності.
Відносно невеликі ринки ресурсів і збуту, що не дозволяє малій фірмі суттєво впливати на ціни і обсяг реалізації продукції у рамках галузі.
Іроте деякі з них дуже вдало виявляють свою ринкову нішу.
6. Персоніфікований характер відносин підприємця з партнерами- постачальниками ресурсів та покупцями готової продукції. Це обумов люється тим, що мале підприємство в принципі розраховане на обслу говування досить вузького кола споживачш.
Сімейний характер у веденні справи. Члени сім'ї нерідко входять у число працівників, базовий капітал малої фірми може формуватись за рахунок сімейних заощаджень, сама справа і досвід передаються від одного члена сім'ї (батька) іншому (сину) із збереженням секретів технології виготовлення продукції чи приготування смачних страв.
Особливий характер фінансування. Якщо великі корпорації формують необхідні фінансові ресурси через фондові біржі, то малі підприємства можуть розраховувати на відносно невеликі кредити банків, власні кошти та неформальний ринок капіталу (кошти позичаються у друзів, рідних, інших підприємців).
Малі підприємства мають переваги та недоліки.
Переваги: гнучкість, адаптація до місцевих умов, шанси на матеріальний успіх та можливість швидкої реалізації власної бізнес-ідеї, спрощена організаційна структура малого підприємства порівняно з великою компанією, можливість швидшого пристосування до зміни споживчого попиту, більш оперативне освоєння випуску нової продукції малими партіями, невисокі експлуатаційні витрати, більш висока оборотність капіталу, можливість успіїпного виживання при умові правиль-
43
*»
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
ного вибору ринкової ніші (товар, географічний і клієнтурний ринок) та інструментів маркетингу.
Крім того, малі підприємства дозволяють зменшити диспропорцію у доходах між людьми, розвивати та пристосовувати різні види новітніх технологій, формувати та підтримувати прямі контакти із споживачами, можуть виступати як субпідрядники при виконанні певних робіт для великих підприємств. Малий бізнес є важливим знаряддям боротьби з безробіттям завдяки своїй здатності у великих масштабах залучати незайняту робочу силу, яка вивільняється з великих підприємств у період економічної кризи.
Недоліки: фінансові труднощі, некомпетентність менеджерів-підприємців, підвищена чутливість до економічних змін, проблеми залучення додаткових службовців, особливо високого рівня кваліфікації, обмежені можливості зберігання великих складських запасів, невисокий ступінь виживання фірми на початковому етапі створення суб'єкта, недостатність експортного потенціалу, підвищена особиста відповідальність керівника-підприємця малої фірми за всю бізнес-справу, високий ступінь ризику при освоєнні проекту, невпевненість партнерів по бізнесу при укладанні договорів з незнайомою малою фірмою.
Для активізації розвитку підприємництва в Україні та підвищення його ролі в суспільстві слід забезпечити реалізацію організаційно-пра-. вових, фінансово-економічних та соціально-психологічних завдань. Організаційно-правові, у свою чергу, можна розділити на правові та організаційні; фінансово-економічні — на економічні, фінансові та ресурсні.
Завдання правового характеру: створення нових та удосконалення чинних нормативно-правових актів сприяння підприємницькій діяльності, приватному і малому бізнесу, забезпечення їхньої однозначності та стабільності, удосконалення організаційно-правового та податкового державного регулювання і контролю.
Організаційні: послідовне державне планування розвитку і підтримки підприємництва, у тому числі малого бізнесу, шляхом розроблення загальнодержавних і регіональних програм, створення єдиної системи реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва, спрощення і здешевлення порядку відкриття фірми, розширення мережі структур інформаційного, консалтингового, інноваційного спрямування.
Економічні: поліпшення загального стану економіки і зростання обсягів вітчизняного виробництва, підвищення надійності і стабільності
44
озділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
аціональної грошової одиниці. Створення умов для суттєвого зрос-ання платоспроможного попиту населення, подальше удосконалення еханізмів прискорення роздержавлення власності та приватизації підприємств.
Фінансові: удосконалення системи фінансування, кредитування, страхування, реформа оподаткування, різноманітність форм фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу.
Ресурсні: можливість формування капіталу для початківців, отри-ання матеріально-технічних ресурсів, виробничих площ і приміщень для офісів, доступність науково-технічного та інформаційного потенціалу, використання природного багатства, розвиток ринку нерухомості та лізингу.
Соціальні: реалізація соціально-економічних програм, соціальне партнерство підприємництва з державними структурами та органами виконавчої влади, проведення спонсорської та благодійної діяльності, підвищення соціально-етичної відповідальності підприємця у суспільстві, пропагування культури бізнесу.
Таким чином, завдяки ефективному підприємництву Україна прискорить процес переходу до розвинутої економіки і суспільного прогресу.
1.4. Свобода у здійсненні підприємницької діяльності
У внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємці мають високий ступінь свободи у здійсненні бізнесу. Це відображається у чіткому визначенні прав, які їм надаються відповідно до чинного законодавства України.
Суб'єкт підприємницької діяльності має такі права:
без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємниць-' ку діяльність, яку не заборонено законом;
самостійно обирати вид підприємства (об'єднання), створювати власну справу, будувати організаційну структуру управління;
визначати обсяги виробництва та збуту продукції, асортимент товарів, порядок та умови їхньої реалізації, встановлювати чисельність та склад працюючих, систему оплати праці;
• формувати відносини з різнопрофільними підприємствами, організаціями, виконувати роботи і поставки для державних потреб;
45
самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод, товарні біржі, посередницькі організації;
відкривати на своє ім'я або на ім'я фірми банківський рахунок, брати кредит у банку або у будь-якому підприємстві на договірних засадах; '
розраховувати на економічну, правову, науково-технічну підтримку з боку держави, комерційних структур, спонсорів, створювати спілки, асамблеї та інші громадські об'єднання підприємців;
продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні зйсоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу;
продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва;
використовувати за угодою сторін майно юридичних або фізичних осіб на умовах лізингу, страхувати ризик за допомогою страхових компаній;
укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України; .-.;■..
самостійно встановлювати системи і розміри оплати праці, використовувати державні тарифні ставки, посадові оклади як орієнтири для диференціації роботи працюючих залежно від професії, кваліфікації, складності і умов виконуваних ними робіт; і
розпоряджатися прибутком згідно з законодавством України, установчими документами; випускати, реалізовувати та купувати цінні папери; ; . ,
• користуватись послугами систем державного соціального та ме- . дичного забезпечення, надавати пільги працюючим, впровад жувати ефективні системи заохочування;
46
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
проводити ліквідацію і реорганізацію підприємства за рішенням власника, участю трудового колективу або уповноваженого органу чи за рішенням суду; .
оскаржувати у суді неправові дії громадян, юридичних осіб, органів державного управління.
Деякі права підприємців гарантуються з боку центральних та виконавчих органів державної влади. Держава гарантує:
рівні права всім підприємцям незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва;
рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних ресурсів; ^ '•
забезпечення підприємців матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцями поставок, робіт
ч чи послуг для державних потреб;
• недоторканість майна, захист майнових прав підприємців. Ви лучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємців основних і оборотних фондів, іншого майна допус кається на підставах і в порядку, передбачених чинним законо давством.
Держава забезпечує суб'єктам підприємництва рівні правові та економічні умови господарювання, сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольні заходи. За сприянням державних органів забезпечуються пільгові умови підприємцям, які впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, що потребують соціального захисту. Особлива увага концентрується на стимулюванні розвитку малого і середнього бізнесу.
Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємницьких структур, які мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.
Втручання в господарську та іншу діяльність підприємців з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається. Державні органи і службові особи можуть втручатись у діяльність суб'єктів підприємництва тільки відповідно до своєї компетенції. Уразі видання державним чи іншим органом акта, що не
47
>
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
відповідає його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у зв'язку з цим спірних питань, підприємець має право звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.
Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законах випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.
1.5. Логіка підприємницької діяльності
Логіка підприємницької діяльності—це послідовність прийняття управлінських рішень, спрямованих на одержання прибутку (наприклад, при першій спробі вийти на ринок, при підготовці та здійсненні бізнес -операцій, проведенні рекламної кампанії та ін.).
Логіка відображає творчу і підприємницьку форму мислення на основі попередніх розрахунків, систематизації дій або висновків, практичного досвіду, досягнень науки і техніки. Послідовність етапів логіки для прийняття обґрунтованого підприємницького рішення наведено на рис. 1.7.
Отже, процес підприємницької логіки відбувається за такими етапами:
зародження ідеї;
обґрунтування та первинна оцінка ідеї в цілому;
визначення реальності впровадження ідеї у практику, врахування своїх можливостей та ситуації на ринку;
проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку;
експертна оцінка одержаної інформації і результатів підприємницьких розрахунків;
прийняття підприємницького рішення.
48
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Діяльність підприємця розпочинається з зародження ідеї для впровадження її у життя.
Підприємницька ідея — це виявлений підприємцем загальний задум (інтерес) щодо створення нового або модифікованого товару, просування його на ринок, надання послуг. Особливістю є те, що ідея підприємця базується на інновації або включає раціоналізаторський момент.
Реальна ідея — складовий елемент здійснення підприємницької діяльності, концентрації ресурсів. Дійсно, якщо є капітал, то можна організувати виробництво. Але це стає марним за відсутністю перспективної ідеї, заради якої залучаються інвестиції у виробничий процес.
Отже, бізнес-ідея — це відображення в свідомості підприємця притаманного споживачу бажання мати той товар, який буде вироблено. У зв'язку з цим має бути пряме поєднання інтересу підприємця з інтересом кінцевого споживача. Саме споживач приймає рішення щодо купівлі або відмови від купівлі конкретного товару, враховуючи якість, упаковку, репутацію фірми, вартість. Якщо процес продажу відбувається, то вкладені економічні ресурси перетворюються у доходи підприємця.
На основі кількісних та вартісних показників продажу товарів складається уявлення про фірму. Підприємництво виживає або процвітає залежно від бізнес-ідеї. Вона виражає організаційну основу конкретного виду виробничо-комерційної діяльності підприємства, характеризує сили, що визначаютьїї теперішній та майбутній стан. Для того, щоб належним чином привести ці сили у дію, тобто впровадити бізнес-ідею у життя, слід правильно її сформулювати. Бізнес-ідея може вивчатись, обговорюватись, змінюватись та покращуватись. Це необхідно для розробки найоптимальнішої стратегії розвитку підприємства.
49
Розділ 1. Зміст підприємницько/діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Етапи
Потреби
цільового Внутрішні
ринку здібності
людей
Зародженняпі дприємницької ідеї
Обґрунтування та первинна оцінка ідеї в цілому
Визначення реальності впровадження
підприємницької ідеї у практику, врахування своїх
можливостей та ситуації на ринку
4
V
Проведення необхідних підприємницьких розрахунків з метою виявлення можливого прибутку
Експертна оцінка одержаної інформації і результатів підприємницьких розрахунків
Прийняття підприємницького рішення
Рис. 1.7. Логіка підприємницької діяльності взагалі
Бізнес-ідея тримається на потребах ринку, внутрішніх здібностях, можливостях розвитку підприємства, умовах здійснення бізнесу (рис. 1.8).
50
Можливості Умови здійснення
розвитку бізнесу
Рис. 1.8 Складові бізнес-ідеї
Якщо цю комбінацію легко скопіювати на користь інших осіб або фірм-конкурентів, то успіх буде, як правило, дуже короткотерміновим. А якщо існують унікальні особливості у комбінації бізнес-ідеї, то це ускладнює її розповсюдження. До таких унікальних особливостей можна віднести: ноу-хау компаній, правовий захист (патент), репутацію, науково-дослідні досягнення, високий рівень кваліфікації персоналу, конфіденційність внутрішнього складу продукту та технологічні процеси, які використовуються. Без власної корпоративної бізнес-ідеї практично неможливо оцінити стратегічні позиції, правильно прийняти управлінські рішення відносно подальшого розвитку підприємницької діяльності, а також побудувати будь-який план тактичних дій.
Таким чином, бізнес-ідея є ключовою умовою ділового успіху. Це досягається тоді, коли вона нова, перспективна, відповідає реальним можливостям підприємства (трудові, матеріальні, фінансові, інтелектуальні ресурси), прив'язана до потреб ринку, забезпечує економічний та соціальний ефект. При вивченні та обґрунтуванні бізнес-ідеї необхідно знати характер потреб та споживчого попиту, структуру власного капіталу, стратегічні орієнтири розвитку даного виду бізнесу.
51 \
#
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
яміптпілприємницькоїдіяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Основними джерелами формування підприємницьких ідей є:
аналіз товарного ринку, географічні та структурні диспропорції у системі суспільного виробництва та на ринку;
споживачі — на основі опитувань, обговорень можна виявити неусвідомлені або незадоволені потреби покупців, вивчити нові можливості використання товару, що вже виробляється;
торговий персонал, який знаходиться у безпосередньому контакті з покупцями; постачальники, посередники, які працюють у сфері комерційної діяльності, знають кон'юнктурну ситуацію на товарному ринку;
дослідження фундаментальні (спрямовані на отримання нових знань, що призводять до виникнення ідей нових товарів) та прикладні (що цілеспрямовано використовують існуючі наукові методи для розробки ідей щодо нової продукції); лабораторії, консультанти, рекламні агентства, науково-дослідні організації, фірми з проведення маркетингових досліджень, вчені, конструктори, технологи;
спостереження за схожими товарами на виставках і ярмарках, в роздрібній та оптовій мережі; товарна політика конкурентів та тенденції у розробці нових виробів;
журнали, газети, телебачення, відомості про патенти, винаходи, каталоги, довідники, рекламні повідомлення, Інтернет та ін. (рис. 1.9).
Ідея нового товару визріває також усередині колективу підприємства. У цьому розумінні підприємцю важливо матеріально і морально стимулювати генерування нових ідей, раціоналізаторство. Адже в деяких випадках цією роботою займаються просто формально. Для повної віддачі процесу висунення ідей слід керуватись деякими принципами, серед яких — максимальне спрощення порядку подання та розгляду пропозицій щодо нових ідей та заохочення цієї діяльності серед ініціаторів.
Для пошуку підприємницьких ідей можуть використовуватись такі методи:
Рис. 1.9. Джерела нових бізнес-ідей
52
♦
А.М. Виноградська. Основи підприємництва ■ ,
аналогії, інверсії, ідеалізації (методи індивідуального творчого пошуку); ; ,
«мозкового» штурму, конференції ідей, метод колективного блокнота (методи колективного пошуку);
контрольних запитань, фокальних об'єктів, морфологічного аналізу (методи активізації пошуку).
Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного» з літературних джерел чи запозиченого з практики діяльності існуючих фірм.
Метод інверсії— це метод, що означає пошук підприємницької ідеї на підставі інноваційного підходу, нетрадиційних рішень, корінної перебудови проблеми, що вирішується «зверху донизу».
Метод ідеалізації— це ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, що може «наштовхнути» на нову ідею.
Метод «мозкового» штурму передбачає творчу співпрацю групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом проведення дискусії з конкретного кола питань. Особливістю є те, що, як правило, не допускається критика і негативні відгуки під час обговорення даного питання, звертається увага на нову ідею з точки зору складності та можливості її практичної реалізації в сучасних умовах.
Метод конференції ідей відрізняється від методу «мозкового» штурму тим, що допускає доброзичливу критику, яка підвищує зацікавленість до висунутої ідеї.
Метод колективного блокноту поєднує індивідуальне висування ідеї з колективною її оцінкою.
Послідовність використання цього методу:
, • кожний учасник отримує блокнот, в якому викладена суть проблеми, що вирішується;
впродовж певного часу учасник обговорення записує до блокнота власні ідеї, які виникли у ході вирішення певної проблеми;,
заповнені блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації; і
організовується творча дискусія і приймається відповідне рішення стосовно нової підприємницької ідеї.
І Метод контрольних запитань передбачає пошук нової ідеї за допомогою певних блоків питань. Під час використання даного методу попередньо розробляються запитання для вирішення обговореної проблеми. Метод фокальних об'єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що потребує вдосконалення. При
54
Розділ 1. Зміст підприємницько) діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
цьому може виникнути ряд варіантів вирішення проблеми. Застосування даного методу дає хороші результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технічних ідей і завдяки цьому дозволяє знайти прийнятну підприємницьку ідею відносно розробки та освоєння виробництва нових товарів.
Метод морфологічного аналізу заснований на дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей розвитку та специфіки об'єкту, який підлягає вивченню та аналізу. За допомогою цього методу можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку підприємницьких ідей, здійснити вибір оптимального варіанту шляхом комбінування. Структуризація методів пошуку ідей наведена на (рис. і. 10).
Будь-який підприємець у своїй діяльності не може уникнути процесу накопичення, відбору та порівняльного аналізу підприємницьких ідей.
Технологія накопичення, відбору та оцінки ідей включає в себе три моменти:
Підприємець здійснює накопичення ідей, які могли б скласти предмет його підприємницької активності. Накопичення ідей — результат осмислення навколишнього середовища: товарного ринку, кон'юнктурної ситуації, поведінки споживачів, рівня конкуренції, правового поля, специфіки галузі економіки, практичного досвіду існуючих фірм, досягнень науки, техніки і технології.
Проведення відбору конкретних ідей з наявного переліку (обсягу Пропозицій). Процес вибору проводиться за різними критеріями залежно від конкретної ситуації, у якій знаходиться сам підприємець, сфери бізнесу. Такими критеріями можуть бути: ефективність ідеї, перспективи завойовування стійкого становища на ринку, тривалість періоду від зародження ідеї до її впровадження, обсяг потрібного капіталу та можливість залучення інвестицій, доступність отримання сировини, матеріалів, устаткування для організації процесу виробництва, наявність робочої сили за кількісними та якісними характеристиками.
Отже відбираються тільки ті ідеї, які є практично реальними для їхнього втілення підприємцем. Зупиняючись на виборі будь-якої ідеї, він відкидає усі інші. Однак можливий варіант, коли невикористані у даний момент ідеї переходять у банк підприємницьких ідей.
Банк підприємницьких ідей - це перелік того, що могло б скласти при необхідності потенційні невикористані можливості підприємницької діяльності (у сферах, напрямках бізнесу).
55
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
Метод аналогії
Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Для поповнення банку ідей може проводитись усне або письмове опитування засновників, співробітників та найманих робітників фірми. Це слід здійснювати за допомогою картки банку ідей фірми (схема 1.1).
Картка банку ідей фірми
Методи індивідуального творчого пошуку
Метод інверсії
Метод ідеалізації
Ваша думка щодо профілю фірми (напрямків бізнесу) |
Що можна було б запропонувати для виробництва? |
Стислий опис пропозиції |
|
|
|
Методи
колективного
пошуку
Методи
активізації
пошуку
Метод "мозкового' штурму
Конференція ідей
Метод колективного блокноту
Метод контрольних запитань
Метод фокальних об'єктів
Банк підприємницьких ідей щодо виробництва
Критерії |
Ефективність |
Перспективи |
Тривалість підготовчого періоду |
Розмір потрібного капіталу |
||
розвитку |
Усього |
У тому числі позичкового |
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ступінь доступності устаткування |
Доступність сировини |
Наявність робочої сили |
||||
7 |
8 |
9 |
||||
|
|
|
||||
|
|
|
Метод морфологічного аналізу
Рис. 1.10. Структуризація методів пошуку підприємницької ідеї
Схема 1.1. Банк підприємницьких ідей
Банком підприємницьких ідей можна скористатись:
коли якась сфера діяльності стане збитковою для підприємця і виникне необхідність пошуку перспективних, рентабельних сфер бізнесу;
при зміні правової бази, встановленні різних обмежень, що робить дану сферу підприємницької діяльності непривабливою для подальшого здійснення;
при посиленні конкуренції, диверсифікації.
3. Підприємець проводить порівняльний аналіз відібраних ідей на підставі певних критеріїв.
57
А.М. Виноградська. Основи підприємництва
Оцінюючи кожну з ідей, він робить узагальнюючий висновок. Прийняття рішення про найкращу ідею узгоджується з поставленими цілями, логікою бізнесу, професіоналізмом.
При аналізі підприємницької ідеї враховуються також:
знання споживача, його потреби у тому чи іншому товарі, послугах;
об'єктивна оцінка підприємцем своїх власних можливостей, навичок, вмінь, які дозволяють реалізувати ідею;
наявна інформація щодо рівня розвитку науково-технічного прогресу.
Крім того, потрібно мати інформацію про технологію виробництва товару. Головним є виявлення найефективнішої технології, яка була б для підприємця доступною.
Таким чином, проблема підприємницької ідеї передбачає діяльність по накопиченню нових ідей, їх відбору та порівняльний аналіз для прийняття рішення про те, яку з існуючих ідей можна було б реалізувати у даний момент.
При визначенні реальності здійснення підприємницької ідеї необхідно відповісти на такі основні запитання:
Чи існує достатній капітал у підприємця для практичного впровадження успішної ідеї?
Чи можливе встановлення потрібних партнерських зв'язків, одержання від партнерів усього того, що необхідно для нормальної організації виробництва?
Чи існують достатні матеріально-технічні можливості для організації виробництва (будинки, споруди, обладнання, технологія та ін.)?
Якою буде реакція покупців на товар, що пропонується на ринку? Чи будуть покупці купувати продукцію в намічених обсягах?
Як узгоджується запропонована ідея з діяльністю конкретної фірми, її цілями та стратегічними установками?
Вивчення постачальників, посередників, конкурентів, навколишнього середовища дозволяє визначити також шанси підприємця для досягнення успіху шляхом реалізації привабливої, перспективної ідеї. На основі аналізу виробництва, фінансів, устаткування, кадрів він з'ясовує, які ресурси вже є у наявності, які потрібно придбати і за якою ціною, чи спроможний процес виробництва забезпечити належну кількість та якість товарів.
58
Розділ 1. Зміст підприємницькоїдіяльності. Місце підприємництва в суспільстві
Вивчення потенціалу підприємця спрямоване на розкриття внутрішніх резервів, сильних та слабких сторін діяльності. Виявляються області діяльності та функції, у яких вже є прогресивні зрушення, а також -ті, що потребують удосконалення за ринковими критеріями. По суті, вивчення ресурси? підприємця поєднується з аналізом ринкових потреб.
Аналіз потенціалу підприємця доцільно проводити за такими розділами:
І. Виробництво
I. Обсяг, структура, темпи зростання виробництва. 2.Асортиментна номенклатура продукції підприємства, ступінь
оновлення, широта та глибина асортименту.
3.Забезпеченість сировиною та матеріалами, рівень запасів, швидкість їх використання.
Наявний парк устаткування. Резерви потужності. Технологічна новина.
Місцезнаходження виробництва і наявність інфраструктури.
Екологія виробництва.