4. Судова влада та здійснення контролю.

Cудовa гiлкa влaди мaє cвiй cпецифiчний aпaрaт. В одних крaїнaх це cуддi тa обcлуговуючi cуди технiчнi cлужбовцi (cекретaрi cудових зaciдaнь, кaнцелярiя i т.д.), в iнших - тaк звaнi cлiдчi cуддi (у деяких крaїнaх це cлiдчi, що не входять до cклaду влacне cудового корпуcу), прокурори при cудaх i пiдлеглi cуддям cудовi комендaнти, приcтaви, що зaбезпечують порядок cудових зaciдaнь. Icнують рiзнi лaнки cудiв (низове, cереднє, верховнi cуди), aле при розглядi тa вирiшеннi конкретних cпрaв нa вiдмiну вiд чиновникiв виконaвчої влaди cуди i cуддi не пiдпорядковaнi по вертикaлi. До трьох гiлок влaди примикaють деякi iншi оргaни, оргaнiзaцiйно не входять в їх cтруктуру (нaприклaд, Рaхунковa пaлaтa при пaрлaментi Роciї).

Судова влада є ланкою державної влади, що відповідно до закону ухвалює рішення, спрямовані на подолання суперечок між фізичними особами, між фізичними та юридичними особами, а також між юридичними особами, якщо ці суперечки не можуть бути розв'язані в іншому встановленому законом порядку. Окрім того, суди здійснюють тлумачення Конституції і законів.

Відповідно до Конституції України, "судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції" (ст. 124).

2.4.1. Структура судів і прокуратури

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації, а найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Верховний суд України є найвищою судовою інституцією при розгляді кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Судами першої інстанції у цих справах залишаються районні, а другої інстанції - обласні суди. Одним з принципів структурної організації судової системи є принцип ієрархії - суд вищої інстанції може відмінити рішення суду нижчої інстанції.

Перелік спеціалізованих судів встановлюється Законом України "Про судоустрій". В Україні діє також система арбітражних судів - Виший Арбітражний Суд України та обласні арбітражні суди. Ц суди розглядають майнові та фінансові суперечки між суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами. Конституційний Суд має потужний апарат, але не має своїх відділень на місцях.

Контроль у системі управління, його види та здійснення.

Контроль у державному управлінні розглядається як один із важливих його елементів, за допомогою якого забезпечується своєчасність внесення коректив в управлінську діяльність, отримання інформації про реальний стан справ у сфері державного управління, виявлення порушень чинного законодавства та відхилень від установлених стандартів і правил, а також прийнятих управлінських рішень.

Визначальна особливість контролю в державному управлінні полягає у тому, що такий контроль, з одного боку, є самостійним видом управлінської діяльності, а з другого - необхідним структурним елементом усієї системи державного управління. Контроль здійснюється з метою перевірки дотримання і виконання поставлених завдань, прийнятих рішень, тобто фактично після здійснення інших функцій управлінської діяльності. Метою такої оцінки є приведення діяльності у відповідність із чинними правовими нормами та прийнятими згідно з ними управлінськими рішеннями.

Особливістю контролю як функції державного управління у порівнянні з наглядом є те, що контролюючі мають можливість втручатися в оперативну діяльність підконтрольних, давати їм обов'язкові для виконання вказівки. Нагляд же має за мету лише виявлення та попередження правопорушень, відповідність діяльності підконтрольних об'єктів чітко встановленим правилам. Органи, що здійснюють нагляд, не мають права втручатися в оперативну діяльність або змінювати акти органів державного управління. Отже, нагляд порівняно з контролем є більш звуженим видом діяльності.

Суб’єктами контролю є всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Об’єктами контролю можуть бути всі сторони процесу державного управління: цілі, програми і плани, суспільні функції, стратегічні та поточні завдання, управління рішення, дотримання законності, забезпечення прав і свобод громадян.

Види державного контролю

До контрольної діяльності висувається цілий ряд вимог, згідно з якими вона повинна бути:

- підзаконною, тобто контроль має здійснюватися тільки в рамках конкретних нормативних приписів;

- систематичною, тобто нести регулярний характер;

- своєчасною, тобто проводитися своєчасно, що значно підвищує його ефективність; всебічною, тобто охоплювати найбільш важливі питання, поширюватися на всі служби і структури підконтрольних органів;

- глибокою, тобто перевірці повинні підлягати не тільки ті підрозділи, які мають слабкі результати роботи, а й ті, що мають добрі результати;

- об'єктивною, тобто виключати упередженість;

- гласною, тобто її результати повинні бути відомі тим, хто підлягав контролю;

- результативною (дієвою).

Контрольну діяльність прийнято класифікувати на види залежно від вибору критерію, на підставі якого здійснюється класифікація. Вибір же критерію багато в чому зумовлений потребами практики. Саме тому відомо досить багато класифікацій контрольної діяльності. Найчастіше пропонуються такі класифікації:

а) залежно від місця суб'єкта (що здійснює контроль) в системі державного управління виділяють такі види контролю:

1) контроль з боку органів законодавчої влади (парламентський контроль);

2) контроль з боку Президента України та його апарату (президентський контроль);

3) контроль з боку Кабінету Міністрів України (урядовий контроль);

4) контроль з боку органів центральної виконавчої влади;

5) контроль з боку місцевих органів, органів державної виконавчої влади;

6) контроль з боку органів судової влади;

7) контроль з боку органів місцевого самоврядування;

8) контроль з боку громадськості (громадський контроль).

б) залежно від належності суб'єкта до державних або громадських структур виділяють:

1) державний контроль;

2)громадський контроль.

в) залежно від адміністративно-правової компетенції суб'єкта виділяють:

1) загальний контроль;

2) відомчий контроль;

3) надвідомчий контроль.

г) залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль, виділяють:

1) попереджувальний контроль;

2) поточний контроль;

3) наступний контроль;

д) залежно від спрямованості контролю виділяють

1) зовнішній контроль;

2) внутрішній контроль;

е) залежно від призначення контролю виділяють:

1) загальний, що охоплює всі сторони діяльності суб'єкта, що контролюється;

2) цільовий контроль окремого напряму роботи.

Крім перелічених, існують й інші класифікації контрольної діяльності.

Законність і Право – найголовніші елементи державності. Саме вони є юридичним фундаментом органів державної влади, прокуратури, суду, адвокатури, нотаріату. Смислове значення цього твердження лежить у площині наукового визначення термінологічного поняття “юстиція”.

“Юстиція (лат. justitia – справедливість, правосуддя) – система судових та пов’язаних з їх діяльністю установ. Крім судів, до цієї системи включають прокуратуру, органи слідства, нотаріат тощо. Об’єднуючими засадами для них є їх покликання служити торжеству правосуддя, законності й справедливості, забезпеченню прав громадян. Органами управління у цій галузі є міністерства юстиції. У різних країнах вони мають свої особливості щодо структури та повноважень. Спільним для них є організація роботи відповідних установ у забезпеченні правосуддя і правопорядку в країні”.

У процесі формування правової держави в Україні одним із ключових питань є ефективність реалізації громадянами своїх прав та свобод, яка безпосередньо залежить від ступеня забезпечення їх надійної охорони та захисту, що здійснюється відповідними органами держави.

Особливе місце в системі цих органів посідає Міністерство юстиції України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14 листопада 2006 року № 1577, Міністерство юстиції – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики України.