1. Загальна характеристика категорії виду.

Категорія – це основне загальне поняття, що відображає універсальні суттєві сторони і відношення об’єктивної дійсності. Так, категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення. Категорія як філософське поняття відображається у граматичній категорії. ГК – граматичне поняття, яке ґрунтується на встановленні корелятивної взаємозалежності між двома або кількома граматичними значеннями, що виражаються системою співвідносних форм. ГК носять когнітивний характер, відображаючи спосіб мислення, тобто сприйняття дійсності, нації. ГК характеризуються за таким планом:

- спосіб відображення дійсності, тобто зміст ГК;

- кількісний вияв ГК;

- спосіб вираження граматичного значення;

- зв’язок ГК з іншими ГК.

До складу ГК дієслова належать: вид, перехідність-неперехідність, стан, спосіб, час, особа, число, рід. Усі дієслівні категорії поділяються на два типи: загальнодієслівні категорії (вид. перехідність-неперехідність, стан* та часткові дієслівні категорії (спосіб, час, особа, число, рід*. Загальнодієслівні категорії визначаються в усіх 5 типах дієслівних форм – способових, інфінітиві, дієприкметнику, дієприслівнику, безособовій формі на –но, -то. Часткові дієслівні категорії властиві лише способовим формам.

2. Значення дієслів доконаного та недоконаного виду.

Вперше ідею про розмежування аспектуальності знаходимо у Аристотель, який визначав обмежені та необмежені дієслова. Термін вид (грец. ejdos* запропонував Діонісій Фракійський на позначення первинних і вторинних дієслів, способів дієслівної дії. Термін вид увів до наукового обігу Мелетій Смотрицький. Доконаний і недоконаний вид вперше у слов’янському мовознавстві відзначили чеські граматики 17 ст. В. Роса. У російській граматиці описували механізм слов’янського виду Фатер, Болдирєв, Греч, Аксаков.

Категорія виду – загально дієслівна ГК. Змістом категорії виду є відношення діє до її внутрішньої межі, до завершеності. Категорія виду – двочленна ГК, оскільки складається із грамем доконаного і недоконаного виду.

Дискусійним є питання щодо характеру вираження ГЗ у межах ГК. Одні науковці вважають члени видової пари – формами одного слова читати – прочитати форма доконаного виду утворилася від форми недоконаного виду. Відповідно, категорія виду – словозмінна (формотворча* категорія (В. В. Виноградов*. Інші вчені вважали видову пару типу робити – зробити різними словами, оскільки кожен член видової пари стоїть на чолі способової парадигми. Однак видова пара типу переписувати – переписати - формами одного слова. О.М. Бондарко, Ю.С. Маслов вважвли категорію виду несловозмінною. Отже, категорія виду має ознаки словозмінних та несловозміннох категорій. Категорія виду безпосередньо пов’язана із категорією часу і разом з нею формує часо-видові форми дієслова. Так, дієслова недоконаного виду бувають теперішнього, минулого і майбутнього часів:

читав, читає, буде читати, читатиме. Дієслова доконаного виду можуть бути минулого і майбутнього часів: протитав, прочитає.

3. Видова пара – основа категорії виду. Творення видових пар. Широке і вузьке розуміння видової пари.

Дієслова доконаного виду означають дію, яка в часі її протікання обмежена завершена або буде завершена, обмежена в минулому або в майбутньому. Дієслова доконаного виду можуть мати такі варіантні значення:

1* межі дії, пов’язану з переходом у її іншу якість, стан: рости – вирости, в’язути – зів’янути;

2* досягнення результату, завершення дії: виконати, проспівати, скласти, добігти;

3* обмеженості дії у часі її початком або кінцем: зацвісти, заспівати, зашуміти, рушити, відспівати, відкричаим, віджити;

4* тривалості обмеженої дії: посидіти, повчитись, побігати, подумати;

5* раптовості (одноразовості* дії: стукнути, грюкнути, шелеснути, писнути, хвастнути;

6* несподіваності або різкого вияву одноразової дії: стуконути, грюконути, рубонути;

7* многократність (інтенсивність* обмеженої в часі дії: попереписувати, попереносити, понадкушувати, понаписувати.

Інваріантим значенням дієслів недоконаного виду є незавершена, необмежена у минулому, теперішньому або майбутньому дія. Дієслова недоконаного виду можуть мати такі значення:

1* ритмічна повторюваність незавершеної дії: примовляти, причісувати, відсовувати, взуватися;

2* нерегулярна повторюваність незавершеної дії: народжувати, надписувати, підбігати, розмальовувати, запрошувати, відмовляти;

3* необмежена одноразова протяжна дія: так звані дуративні дієслова (руху*: летіти, бігти, брести, їхати;

4* необмежену повторювану дію (ітеративні* дієслова « руху»: бігати, літати, їздити, бродити.

4. Одновидові та двовидові дієслова в українській мові.

Основу категорії виду становить видова пара. Видова пара – це два тотожні за лексичним значенням дієслова, які відрізняються лише граматичним значенням.

Є широке і вузьке розуміння видової пари. Широке розуміння відображено в шкільному курсі української мови. При цьому не береться до уваги багатозначність дієслова:

різати – зрізати (квіти*:

різати – порізати (палець*:

різати – нарізати (хліб*;

різати – зарізати (кабана*;

та нехтуються семантичні відтінки дієслів: писати – надписати, писати – переписати, писати – недописати. Можуть формуватися двочленні, тричленні та чотиричленні видові пари: писати – написати – дописати – відписати…

У вузькому розумінні члени видової пари різняться лише грамматичною категорією виду при абсолютній тотожності лексичного значення: писати – написати (листа*.

Творення видових форм доконаного і недоконаного виду:

1.Префіксальний спосіб. Власне видових префіксів в українській мові лише сім: в-. з- (с-, зо-. зі*, за-, на-, по-, при-, про.

2.Суфіксальний спосіб. Для творення видових пар використовуються суфікси.

3. Акцентуаційний спосіб полягає у тому, що видова пара твориться за допомогою наголосу.

4.Суплетивізм: брати – взяти, говорити – сказати, ловити – піймати, іти – ходити.

5. Одновидові дієслова

Одновидові дієслова – це такі дієслова, які не мають видової пари.Тільки у формі недоконаного виду бувають дієслова таких ЛСГ: 1* зневаги: гидувати, гордувати; 2* руху, переміщення: возити, носити, їздити; 3* сподівання: сподіватися, надіятися; 4* фізичного стану особи: температурити, трясти, сидіти, стояти; 5* зверхності: верховодити, головувати; 6* дієслова з префіксом по- із значенням повторюваності: пописувати, покрикувати, почитувати.

Тільки у формі доконаного виду бувають дієслова 1* з префіксом роз- + ся зі значенням інтенсивності дії: розахатися, розкричатися, розгомонітися; 2* з префіксом на- + ся: надуматися, натерпітися, начекатися; 3* подвійного префікса попо-: по почитати, попоходити, попотрусити.

Одно видові дієслова недоконаного виду позначають дію, яка не передбачає результату. Одно видові дієслова доконаного виду позначають дію, яка не може тривати в часі, здійснюється миттєво.

Двовидові дієслова - це дієслова, які в одних випадках вживаються в значенні недоконаного виду, в інших – доконаного. До двовидових дієслів належать: 1* архаїчні дієслова: мовити, женити, вінчати, веліти + розслідувати; 2* дієслова іншомовного походження з суфіксом -ува-: авансувати, адвербіалізувати, асимілювати, акцентувати.

Навчальний елемент 1.3. Категорія перехідності-неперехідності – загальнодієслівна категорія.

1. Загальна характеристика категорії перехідності-неперехідності.

Категорія перехідності-неперехідності – це загальнодієслівна категорія. Це двочленна. словозмінна категорія. Змістом категорії перехідності-неперехідності є відношення дії до об’єкта. Категорія перехідності-неперехідності пов’язана з категорією виду.

2. Три рівні категорії перехідності-неперехідності: логічний, морфологічний, синтаксичний.

У категорії перехідності-неперехідності виділяються три рівні логічний, морфологічний, синтаксичний.

Логічний рівень. Перехідні дієслова позначають дію, яка переходить на об’єкт: читати книгу, шити сукню. Неперехідні дієслова позначають дію, яка не переходить на об’єкт: іти лугом, сидіти мовчки, писати ручкою.

Морфологічний рівень. При перехідних дієсловах можуть бути три типи відмінкових форм: 1*. З.в. без прийменника: шити пальто, пиляти дрова, розв’язати задачу; 2*. Р.в. зі значенням “частини від цілого”: налити води, насипати каші (зазвичай іменник з речовинним значенням*; 3*. Р.в. при дієсловах із запереченням: не шити пальта, не пиляти дров, не розв’язати задачі.

Синтаксичний рівень. Категорія перехідності-неперхідності – це синтаксична категорія. При перехідних дієсловах вживається прямий додаток, при неперехідних дієсловах – непрямий додаток або обставина.