Тема 1. Звітність в системі бухгалтерського обліку.

Питання до розгляду:

1. Визначення бухгалтерського обліку.

2. Підходи до визначення методу бухгалтерського обліку.

3. Якісні характеристики звітної інформації.

4. Користувачі звітної інформації.

1. Визначення бухгалтерського обліку. Історія

Майже у всіх мовах назва нашої справи походить або від носія даних – книги: knigovodstvo (серб. хор.), ucetnictvi (чеш.), або від назви основної категорії – рахунка: comptabilite (фр.), счетоводство (болг.) Часто використовуються дві назви: від книги – для позначення техніки реєстрації фактів господарського життя – book-keeping (англ.), buchhaltung (нім.) ksengowose (польськ.) і для чогось більш ширшого і важливого – від категорії рахунка – accounting (англ.), rechnungswesen (нім.), rachunkowosc (польськ.)

В Україну таке звичне слово “бухгалтерія” прийшло в 1710 р., як вважають або з німецької мови - buchhaltung,або із шведської – bokhallare.

Під час війни 1812 року патріотичний підйом викликав бажання “викорінити іномовні слова” в результаті чого взяли французське comptabilibte і замінили калькою – “рахівництво”. Однак в той час всі облікова працівники були переважно німцями і вони здебільшого називали себе бухгалтерами.

Парадокс полягає в тому, що всі відомі нам науки в українській мові представлені іменниками жіночого роду (може тому, що ними займаються переважно чоловіки), за аналогією наша наука повинна була б називатися “бухгалтерія”, але її з кінця тридцятих років ХХ ст. стали іменувати вітчизняним словом, іменником чоловічого роду “облік”, додавши йому прикметник бухгалтерський.

Висновок: найкращим було найперше слово – бухгалтарія, воно повязане з традицією, добре звучить українською, абсолютно зрозуміле всім і last but not lest – жіночого роду, що дозволяє включити бухгалтерію в ряд великих наук. Слова “рахівництво” і “рахунковедення” – середнього роду, “облік” – чоловічого і це применшує її (науки)

Визначення бухгалтерського обліку. Історія (продовження).

Лука Пачолі (1445 – 1517) – французький монах, видатний математик, основоположник диграфічної системи обліку, автор книги “Трактат про рахунки та записи” (1494 р.). В ній вперше були викладені завдання рахівництва, вимоги до купця і бухгалтера, описані основні ідеї подвійної бухгалтерії (диграфічної парадигми), сформульовано поняття бухгалтерського балансу.

Очевидно, що немає і не може бути дефініції, яка б вичерпно відображала об'єкт, що визначається. П'ятивікова історія дозволяє констатувати, що всі автори, даючи визначення акцентували увагу або на методичних аспектах, або на змістовних аспектах або ж підкреслювали значення кінцевих результатів заради яких вівся облік. Таким чином можна виділити три групи дефініцій.

Методичний підхід. Найперше визначення було дане Лукою Пачолі, який у 1494 р. під бухгалтерією розумів “Ведення справ як належить і як слід”. При цьому що таке “як належить” і “як слід” цілком віддавалися на відкуп або бухгалтера або господаря. Це загальне і процедурне визначення, яке мало популярність впродовж всієї історії бухгалтерського обліку.