Основні принципи ідеалістичного підходу Платона:

1) усі речі виникають за допомогою взаємодії ідеї і матерії;

2) ідеї - безтілесні сутності, що відіграють у такому синтезі первісну роль, тобто вони реалізуються в матерії і знаходяться поза матеріальним світом;

3) ідея - виступає взірцем, еталоном, нормою, ідеалом для матеріальних речей;

4) матерія виступає без’якісним, пасивним початком речей;

5) оскільки ідеї знаходяться поза матеріальним світом люди змушені все життя бачити лише їх проекції, тіні;

6) він пропонує ієрархізацію ідей. Понад все він ставить ідею краси та добра - удосконалену, незамінну, вічну;

7) пізнання або навіть пізнавальні зусилля відносно ідей виступають вершиною пізнавального процесу і свідоцтвом повноцінного життя.

8) душа людини може розуміти ідеї в їх первинній чистоті лише у мить переселення душі з одного матеріального тіла в інше. У «світі речей» їй залишається анамнез - пригадування того, що вона побачила у «світі ідей».

9) люди живуть наче у печері, вони мають справу лише з блідими відбитками того, що є насправді;

10) насправді існує ще один світ, який можна умовно назвати «світом ідей»;

Ідеї - це ідеальні прообрази великої кількості схожих між собою за суттєвими ознаками матеріальних речей, наприклад, усі чаші походять від ідеї «чашності»;

Арiстотель (384 - 322 рр. до Р.Х.) провiв в Академії Платона близько 20 років і мав славу одного з найкращих його учнiв. Але, прийняв­ши цiлу низку думок учителя, Арiстотель неприйняв його теорії iдей.

Арiстотель проголосив, що iдея та рiч ­- це те ж саме, тільки річ існує у реальності, а ідея - у нашому пізнанні позначає передусім не єдине, а загальне в рiзних речах. Якщо iдея i річ тотожні, то пізнання слід спрямувати на ви­вчення внутрiшньої будови речей та їх причин i ідiй. За своею будовою речi складаються з матерії i форми. Ма­терiя є пасивним матерiалом; поза формою вона лише чиста мож­ливiсть; разом iз формою матерiя постає у визначеностi матеріалу для певної форми. Отже, дiйснiсть речей бiльше пов'язана з формами, що їх продукує "форма всiх форм ", або свiтовий розум, який, мислячи себе самого, й утворює yci можливi форми. Буття ж кон­кретних речей зумовлене дiєю чотирьох причин: причина матерiальна, формальна, причина дiйова i фiнальна, або цільова причина.

Ототожнивши річ та ідею, Арiстотель справедливо вважав, що ми може­мо здобувати певнi знання про реальнiсть, оперуючи лише iдеями i не звер­таючись до речей. Biн створив науку про закони та форми правильного мис­лення, назвавши її логiкою.

В основу логiки покладено вчення про три форми (поняття, судження та умовиводи) та про три законu мuслення (закон тотожностi предме­та думці, неприпущення суперечностi та вuключеного третього). Kpiм того, Арiстотель розробляв етuку, полiтiю, поетику, вчення про душу. У ЗЗ5 р. до Р.Х. вiн вiдкрив в Афiнах свою вuщу школу пiд назвою Лiцей.

Основні принципи філософських поглядів Аристотеля:

1) основою буття є перша матерія (вогонь, повітря, вода, земля), які є пасивним матеріалом буття у створенні речей;

2) усі матеріальні похідні можуть існувати тільки «оформленими», тобто тільки вступаючи в контакт з формою, усі реальні речі - це результат взаємодії матерії та форми, при чому форма має головну роль;