- •Лекція 3 психологічні основи формування мотиваційної сфери людини
- •1. Загальна характеристика мотивів
- •2. Аналіз професійних мотивів та причин вступу на навчання
- •3. Методи дослідження професійної мотивації вступ
- •1. Загальна характеристика мотивів
- •1.1. Основні поняття
- •1.2. Функції мотивів
- •1.3. Властивості мотиваційної сфери людини
- •1.4. Класифікація мотивів
- •1.5. Професійна мотивація.
- •2. Аналіз професійних мотивів та причин вступу на навчання
- •3. Мотиви, пов'язані з діяльністю як засобом вирішення матеріально-побутових проблем та задоволення особистісних потреб. Характеристика основних типів професійної мотивації
- •1. Адекватний тип
- •2. Ситуаційний тип
- •3. Конформістський тип
- •4. Компенсаційний тип
- •5. Кримінальний тип
- •3. Методи дослідження професійної мотивації
- •1. Аналіз результатів діяльності
- •7. Метод незалежних характеристик
- •Контент-аналіз твору.
- •Список літератури
1. Загальна характеристика мотивів
1.1. Основні поняття
Задовго до того, як психологи стали намагатися науково пояснити причини дій людини, в розмовній мові з'явилося багато слів, що дозволяють описати різні аспекти та нюанси мотивації. З визначень, які подані у словниках, можна зрозуміти значення різних термінів та, таким чином, використовувати їх з найбільшою точністю.
Мотив (від лат. Моvere – приводити до руху, штовхати):
спонукання до діяльності, пов'язані з задоволенням потреб суб’єкта;
сукупність зовнішніх та внутрішніх умов, що викликають активність суб'єкта та визначають її спрямованість;
предмет, що спонукає та визначає вибір спрямованості діяльності (матеріальний чи ідеальний), заради якого вона здійснюється;
усвідомлена причина, що лежить в основі вибору дій та вчинків особистості.
Мотивація – це спонукання, що викликає активність організму та визначає її спрямованість. Цей термін в широкому смислі використовується в усіх галузях психології, що досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини та тварин.
Мотивування – раціональне пояснення суб'єктом причин дії шляхом вказування на соціально прийняті для нього та його референтної групи обставини, що спонукали до вибору даної дії. Мотивування відрізняється від дійсних мотивів поведінки людини та виступає як одна із форм усвідомлення цих мотивів. За допомогою мотивування особистість іноді виправдує свої дії та вчинки, приводячи їх у відровідність до нормативно заданих суспільством способів поведінки в даних ситуаціях та своїх особистісних норм. Мотивування може іноді свідомо використовуватись суб'єктом для маскування дійсних мотивів поведінки.
Мотиваційна сфера – це сукупність усіх мотивів особистості. Вона характеризує особистість лише з одного із боків. Поряд з мотиваційною виділяються й інші сфери: емоційна, інтелектуальна й вольова. Усі вони важливі і не зводяться одна до одної, хоча с взаємозалежними. Наприклад, залежність мотиваційної сфери від інтелектуальної виражається в тому, що перша формується й розвивається за участю другої. Емоційна сфера впливає на мотивацію з енергетичного боку. Від її особливостей залежить зовнішня вираженість мотивації, динаміка її перебігу в процесі поведінки й діяльності. Від особливостей вольової сфери значною мірою залежить стійкість мотиваційної сфери. В свою чергу, й мотиваційна сфера впливає на них. Її вплив на інтелектуальну сферу проявляється в пізнавальних процесах, визначаючи вибірковість сприймання, особливості нам'яті, уяви, мислення та мовлення людини.
Мотивація впливає й на емоції, визначаючи їх характеристики. В зв’язку з цим одні й ті ж явища викликають у одних людей радість, а в інших – гнів або злість.
Воля як здатність керувати своєю поведінкою також пронизана мотивами, що входять до вольової дії, та є одним і найважливіших її компонентів. Таким чином, зберігаючи свою самостійність, мотивація тісно пов'язана з іншими сферами особистості.
1.2. Функції мотивів
В процесі усвідомлення мотивів діяльності або поведінки виникають, формуються функції мотиву: спонукальна, спрямовуюча та регулююча.
Спонукальна функція полягає у тому, що мотиви викликають, зумовлюють активність особистості, її поведінку та діяльність. Її реалізація залежить передусім від сили мотивів.
Під впливом мотивації відбуватися також вибір і здійснення певної лінії поведінки, діяльності. Особистість прагне до досягнення конкретних цілей, вирішення певних завдань. У цьому сутність спрямовуючої функції мотивації, пов’язаною з її стійкістю. Сутність регулюючої функції полягає в тому, що поведінка та діяльність в залежності від особливостей мотивації носять або вузькоособистий характер, або суспільно значущий. Регуляція полягає в тому, що визначальними в спонуканнях поведінки або діяльності виступають мотиви або вузько особисті, або колективістичні, або класові (соціальної групи), або загальносоціальні.