3. Теорії та напрями соціального розвитку

Існує кілька теорій, що стосуються соціального розвитку. Зокрема, Н.Д. Кондратьев висунув теорію, відповідно до якої великі соціальні трансформації виникають на ґрунті реальних економічних умов. Соціальні потрясіння відбуваються синхронно з періодами зростаючих хвиль великих економічних циклів, коли бурхливий розвиток продуктивних сил вступає з протиріччя з відсталими економічними відносинами і соціально-правовим укладом суспільства. К. Маркс вважав, що відносини, властиві історично більш раннім і більш простим співтовариствам, у більш розвитому суспільстві виступають як відносини, що відстали від рівня розвиненості даного суспільства. Т. Парсонс припускав, що зміни прогресивного характеру, що збільшують здібності суспільства втілити в життя ті чи інші цінності, виражаються в диференціації, тобто в утворенні нових соціальних груп, у тому числі класів.

Деякі дослідники вважають, що індивідуальне переміщення людей є універсальний засіб перетворень у соціальній структурі суспільства і його розвитку. М. Міллер в своїх поглядах допускає можливість досягнення змін в соціальній структурі суспільства шляхом управління соціальним розвитком таким чином, щоб перемістити людей з нижчих соціальних прошарків в інші прошарки і страти. Найважливішим фактором соціального відтворення, з погляду французького соціолога П. Бурдье, є такий соціальний інститут, як система освіти. Освіта є шлях до заняття позицій контролю в економіці, що в сучасних умовах більш значимо, чим володіння власністю. У цьому зв'язку зміни системи освіти й освіченості суспільства, визнаються головними показниками суспільного розвитку. У 70—80 р. XX в. у Франції висунута концепція антропометричного процесу. Соціальна трансформація, відповідно до цієї концепції, цілісний процес виробництва, розподіли і використання людей у класовій структурі суспільства. Суспільний розвиток не наслідок індивідуальних переміщень людей, а система колективних потоків, що наповнюють соціальну структуру суспільства даючи йому поштовх для розвитку. Стосовно нашої держави , то деякі вчені, зокрема, Гальчинський А. Україну називає країною наздоганяючого розвитку.

Узагальнюючи вищевикладені трактування і теорії, варто визнати, що соціальна трансформація, що характеризує суспільний розвиток, є наслідком зміни соціального стану, масштабного переміщення людей, істотних інституційних змін суспільного устрою.

4. Прогресивний соціальний розвиток. Стійкість соціального розвитку

Прогресивний соціальний розвиток забезпечується сукупністю, здійснюваних державою і суспільством, політичних, правових, економічних, ідеологічних, організаційних і соціально-психологічних заходів, що дозволяють зберігати існуючі в суспільстві конституційний лад, соціальну стабільність, не допускаючи їхнього ослаблення і тим більше регресу. Основним критерієм суспільного розвитку повинна стати оцінка соціального розвитку особистості в процесі соціального розвитку суспільства. Така позиція заснована на переконанні, що соціальний розвиток суспільства і соціальний розвиток особистості — взаємообумовлені процеси.

Для прогресивного соціального розвитку характерні умови, що дозволяють розвиватися творчому мисленню і творчості в різних сферах життєдіяльності людини.Такі фактори, як характер дозвілля, масштаби соціальних переміщень, система освіти, характер соціальних відносин, рівень соціального розвитку, соціальна спрямованість та соціальна відповідальність розвитку виробництва та бізнесу відбивають ті чи інші сторони суспільного розвитку й у залежності від специфіки дозволяють судити про прогресивність чи регресивності та стійкість цього розвитку.

Соціальна складова стійкості розвитку орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, в тому числі, на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. Важливим аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ. Бажано також збереження культурного капіталу і різноманіття в глобальних масштабах, а також більш повне використання практики стійкого розвитку, наявної в не домінуючих культурах.