3. Етика взаємовідносин з громадянами та засобами масової інформації

Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. З Конституції України).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»² передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб, відповідно до їх функціональних обов’язків, із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, полі­тичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У контексті розгляду запропонованого питання перш за все слід підкреслити, що дії прокурорсько-слідчого працівника за­чіпають корінні права та інтереси громадян. Тому вони повинні відповідати принципам і нормам моралі, сприяти підтриманню авторитету державної влади та її представників. Слідчий, проку-

рор у спілкуванні з іншими громадянами, на службі і поза нею зобов’язані бездоганно дотримуватися етичних норм.

Поведінка та зовнішність також повинні бути зразком до­тримання вимог етики. Кожен, хто через певні обставини у сво­їй роботі стикається з прокурорсько-слідчим працівником, чекає від нього не тільки кваліфікованого (професійного) виконання обов’язків, але і відповідного ставлення, що накладає на праців­ника особливу моральну відповідальність та підвищені вимоги як до посадової особи. Вже одне це є підставою для виникнення специфічних норм поведінки, які регулюють виконання людьми професійних обов’язків і стимулюють до самовиховання.

Прокурори повинні пам’ятати, що вони є об’єктом постійної і пильної уваги з боку громадськості, і в цьому зв’язку добровіль­но беруть на себе обмеження, які пересічним громадянам можуть здатися обтяжливими. Адже бути готовим до підвищеної уваги означає необхідність постійної самооцінки своїх вчинків і дій з позиції додержання моральних принципів та норм. Саме тому за­конодавець у ч. 1 ст. 46 «Вимоги до осіб, які призначаються на по­сади прокурорів і слідчих» Закону України «Про прокуратуру», крім іншого закріпив, що прокурорами і слідчими можуть при­значатися громадяни України, які мають необхідні для цієї про­фесії моральні якості.

Відповідно до п. 4 наказу Генерального прокурора України «Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України» від 12 квітня 2011 року № 3 гн у ході організації та про­ведення перевірок основну увагу слід звертати на захист прав і свобод громадян, які неспроможні через фізичний чи матеріаль­ний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права і свободи, а також осіб, які потребують державної підтримки та допомоги (учасники війни, інваліди, ліквідатори аварії на ЧАЕС, соціально незахище- ні верстви населення).

Крім того, відповідно до параграфа 25 Рекомендації (2000) 19: «Державні прокурори повинні утримуватись від будь-якої дискримінації за расовою чи статевою приналежністю, кольором шкіри, мовою, віросповіданням, політичними та іншими погля­дами, національним і соціальним походженням, приналежністю до національних меншин, майновим станом, народженням, інва­лідністю тощо¹.

Прокурори повинні виконувати свої обов’язки справедливо, послідовно та оперативно; крім того повинні відігравати активну роль у кримінальному судочинстві наступним чином:

а) брати участь у випадках, визначених законом або практи­кою, у розслідуванні злочинів або здійснювати повноваження по відношенню до поліції чи слідчих, і робити це об’єктивно, неупе- реджено та професійно;

б) при проведенні нагляду за розслідуванням злочинів вони повинні гарантувати, що слідчі служби дотримуються судових приписів та основних прав людини;

в) при наданні інформації вони повинні залишатись неупе- редженими та об’єктивними;

г) при порушенні кримінального переслідування вони бу­дуть проводити його тільки у разі, якщо справа достатнім чином базується на доказах, які обгрунтовано вважаються достовірними та прийнятними, і не буде продовжуватись судовим переслідуван­ням за відсутності таких доказів;

д) у ході виконання процесуальної дії справа буде рішуче, але справедливо переслідуватись у судовому порядку; і не більше того, що визначено доказами;

е) коли згідно з внутрішнім законом та практиктикою вони здійснюють наглядову функцію щодо виконання рішення суду або виконують інші не прокурорські функції, вони будуть завжди діяти в інтересах держави.

Згідно зі ст. 28 проекту Кодексу професійної етики та пове­дінки прокурора, захищаючи права та законні інтереси громадян, прокурор повинен уважно розбиратися з їхніми проблемами від­повідно до вимог закону, принципів справедливості та людяності, уникати проявів формалізму бюрократизму, бездушного ставлен­ня до потреб особи. Неприпустимими є прояви зверхності, чван­ливості, зневажливого ставлення до законних прохань і вимог.

Крім того, наприклад, відповідно до п. 2.1.8 Кодексу етики прокурорського працівника, затвердженого наказом Генерально­го прокурора Російської Федерації 17 березня 2010 року № 114, прокурор не повинен допускати проявів бюрократизму, формаліз­му, зухвальства, неповажного ставлення до законних прохань та вимог громадян.

Окремого розгляду потребують особливості етики взаємин органів прокуратури України із представниками засобів масової інформації. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України діють гласно, інфор­мують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

На організацію реалізації зазначеної норми Генеральним прокурором України було видано наказ «Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності» від

14. липня 2006 року № 11 гн, відповідно до п. 1 якого заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Респу­бліки Крим, областей, міст Києва, і Севастополя, військовим про­курорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та іншим, прирівняним до них прокуро­рам, слід розглядати гласність у діяльності прокуратур усіх рівнів як важливий засіб запобігання злочинності, зміцнення законності та формування в суспільстві об’єктивної думки щодо виконання органами прокуратури покладених на них завдань і функцій, осо­бисто організовувати роботу на зазначеному напрямі.

Пунктом 3.1 наведеного наказу прокурорів усіх рівнів зобов’язано налагодити й підгримувати ділові зв’язки та контак­ти із загальнодержавними, регіональними і місцевими засобами масової інформації.

Здійснюючи свою професійну діяльність, прокурору обов’язково слід враховувати, що, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію», забороняються втручання у профе­сійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певних відомостей, замовчування суспільно необхідної інформації, на­кладення заборони на висвітлення окремих тем, заборони крити­кувати суб’єкти владних повноважень, крім випадків, встановле­них законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

Потрібно також враховувати, що умисне перешкоджання за­конній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику тяг­не за собою відповідальність згідно із законами України¹.

У роботі також необхідно враховувати й положення ч. З ст. 6 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»², де закріплено, що діяльність друкованих засобів ма­сової інформації забезпечується самостійністю її суб’єктів у всіх видах відносин, пов’язаних із здійсненням їх прав і обов’язків. Втручання в діяльність друкованих засобів масової інформації поза межами, визначеними цим Законом, забороняється.

Важливо зауважити, що відповідно до ст. 24 Кодексу профе­сійної етики та поведінки прокурора «Взаємовідносини із засо­бами масової інформації» прокурор повинен з повагою ставитися до діяльності представників засобів масової інформації щодо ви­світлення роботи органів прокуратури, а також сприяти в отри­манні достовірної інформації в установленому законом порядку. Утримуватися від офіційних висловлювань, міркувань та оцінок з питань, розгляд яких не віднесено до його компетенції.

Дотримуватися встановлених правил публічних виступів і надання службової та конфіденційної інформації.

Офіційні (письмові та усні виступи) прокурора у засобах ма­сової інформації повинні бути точними, виваженими, враховува­ти той факт, що вони можуть розцінюватись як офіційна точка зору прокуратури.

Окремо зауважимо, що, спілкуючись із представниками за­собів масової інформації, доцільно дотримуватись таких правил: чесність, точність інформації, повага до праці журналіста, ініціа­тива у спілкуванні, самостійність, простота і доступність, власна ініціатива, довіра та обов’язковість попереднього погодження пе­ред опублікуванням інтерв’ю'.

Також перед тим як давати інтерв’ю представнику ЗМІ, до нього слід підготуватися (якщо це питання не виникає зненацька). Тому, коли телефонує репортер, ведучи розмову з ним, слід дізна­тися його ім’я та прізвище, а також який орган він представляє, причину дзвінка і питання, що підлягають обговоренню.

Прокурору потрібно з’ясувати, чи є він тією особою, у якої слід брати інтерв’ю з даного питання, або ж необхідно звернутися до когось іншого, про що повідомити кореспондента.

Готуючись до інтерв’ю, слід обдумати кілька пунктів з об­говорюваного питання, щоб викласти їх за можливості найбільш стисло, але зрозуміло та доступно для конкретної аудиторії, зібра­ти необхідну інформацію на підтвердження своїх слів, які будуть звучати у такому випадку більш переконливо. Не варто намагати­ся імпровізувати, краще бути добре підготовленими³.

Водночас пунктами 1.2, 1.3 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності» від 14 липня 2006 року № 11 гн всіх підпорядкованих прокурорів зобов’язано своєчасно реа­гувати на критичні публікації і повідомлення про роботу органів прокуратури.

Крім того, діяльність із забезпечення реалізації принципу гласності слід проводити у суворій відповідності до вимог зако­нодавчих актів, що регулюють правовідносини у сфері інформа­ційної діяльності.

Відповідно до п. 1.4 наведеного наказу Генерального про­курора України прокурорів усіх рівнів зобов’язано запобігати поширенню інформації, яка містить державну чи будь-яку іншу таємницю або конфіденційні відомості, стосовно яких законодав­ством встановлено особливий порядок охорони.

Інформацію про порушення кримінальних справ, проваджен­ня досудового слідства оприлюднювати лише за умови, що це не­гативно не вплине на всебічність, об’єктивність та повноту до­судового слідства, при дотриманні таємниці слідства і законних прав учасників процесу. Не допускати, зокрема, обнародування даних щодо особи підозрюваного, обвинуваченого або підсудно­го до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї, а стосовно потерпілого - без його згоди. У разі порушення вказаних вимог призначати службову перевірку та вживати від­повідних заходів реагування.

Що ж стосується представників засобів масової інформації, то у спілкуванні з ними потрібно використовувати досвід, на­копичений прокурорами країн Заходу, які чудово розуміють, що встановлення довірливих, партнерських стосунків із журналіста­ми буде на користь обом сторонам.

Будь-які прояви зневаги або ворожого ставлення до органів масової інформації, на зразок «не хочу з вами говорити, бо ви од­нак перекрутите», часто викликають негативну реакцію у відпо­відь, а це, в свою чергу, збільшує кількість негативних відгуків про діяльність органів прокуратури у засобах масової інформації. Проте у разі, коли представники мас-медіа дозволяють собі явно наклепницькі твердження стосовно прокурорів, останні не мають права відмовчуватися та, проявляючи принциповість, мусять до­магатися спростування неправдивих відомостей і навіть зверта­тися із цією метою до суду. Якщо самі судді почали вдаватися до таких кроків, то чому б це не робити і прокурорам? Адже йдеться про морально-етичну категорію як «порядність», що уособлюєть­ся у заповіді: «Поводься з іншими так, як ти хочеш, щоб поводи­лись із тобою».

Питання для самоконтролю

1. Основні вимоги до службової діяльності та поведінки прокурорів.

2. Професійна компетентність. Незалежність і самостій­ність. Справедливість та об’єктивність.

3. Взаємовідносини всередині колективу прокуратури.

4. Етика взаємовідносин прокурорів з органами: виконавчої влади та місцевого самоврядування; законодавчої влади.

5. Взаємовідносини із засобами масової інформації.

6. Взаємовідносини з громадянами.

7. Етика взаємовідносин з контролюючими та правоохорон­ними органами.

Список рекомендованих джерел:

1. Конституція України: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року] // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№30.

2. Про державну службу: закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІ1 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52 (28.12.93).

3. Про засади запобігання і протидії корупції: закон України від

14. червня 2011 року // Голос України. - №107.

4. Про інформацію: закон України від 2 жовтня 1992 року // Відо­мості Верховної Ради України. - 1992. - № 48.

5. Про доступ до публічної інформації: закон України від 09 лю­того 2011 року // Голос України. - № 24.

6. Кодекс етики прокурорського працівника Російської Федерації, затверджений наказом Генерального прокурора Російської Федерації від 17 березня 2010 року. - № 114.

7. Моральний кодекс, затверджений Угорською Асоціацією Про­курорів // Проект Кодексу професійної етики та поведінки прокурора. Документи, використані при його підготовці. - К: Генеральна прокура­тура України, 2005.

8. Зтический кодекс прокуроров Латвии, утвержден решением Совета Генерального Прокурора № 70 от 17.06.1998.

9. Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 5.

10. Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокуро­рів, прийняті 24-26 січня 2005 року у м. Страсбург Координаційним бюро Конференції Генеральних прокурорів Європи.

11. Долежан В. Кодекс прокурорської етики: яким йому бути? / До- лежан В. // Прокуратура. Людина. Держава, і 2005.3 № 12.

12. Рене Бахер. Суддівська етика з швейцарської точки зору: [Елек­тронний ресурс].

13. Зинатуллин 3.3. Зтика адвоката-защитника. - Ижевск. - 1999.

14. Шинальский. О. Прийняття Кодексу професійної етики та по­ведінки прокурора - невідкладна вимога часу // Вісник прокуратури. - 2008. - № 7.

15. Кобликов А.С. Юридическая зтика: учеб. для вузов / Кобли- ков А.С. - М.: Издательство НОРМА - (Издательская группа НОРМА

• ИНФРА . М), 2000.

16. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. - Юридична деонтологія / Гуса- рєв С.Д., Тихомиров О.Д. - К.: Знання, 2008.

17. Сливка С.С. Юридична деонтологія / Сливка С.С. - [3-тє вид., перероб. і доповн.]. - К.: Атіка, 2008.

19. Тимошенко Н.Л. Корпоративна культура: діловий етикет: навч. посіб. / Тимошенко Н.Л. - К.: Знання, 2006.

20. Хміль Ф.1. Ділове спілкування: навч. посіб. / Хміль Ф.І. - К.: Академвидав, 2004.

21. Шеломцев В.Н. Зтикет и культура общения / Шеломцев В.Н. - К.: Оберіг, 1995.

22. Шумський П.В. Етика професійної діяльності / Шумський П.В. -К.: НАУ, 2011.