4. Система договірних зв’язків в апк

Договір в АПК - природний спосіб оформлення товарно-грошових відносин, притаманних ринковій економіці. Договір виступає правовою формою регулювання економічних відносин усіх без винятку аграрних підприємців. Така правова форма застосовується при здійсненні господарської та іншої діяльності виробників аграрної продукції у відносинах з державними, кооперативними і приватними партнерами. Одним із договірних зобов'язань, що притаманні сільському господарству є зобов'язання щодо реалізації с\г продукції. Аграрні товаровиробники мають право на договірній основі реалізувати продукцію за державним контрактом, за оптовими, форвардними, ф'ючерсними контрактами, за опціонами, через біржу, торговий дім. У цих договорах зазначається: вид продукції, її кількість, якість, строки, ціна, порядок та умови доставки, місце здачі-приймання, вимоги до тари, порядок розрахунків, обов'язки заготівельника по наданню господарству допомоги в організації виробництва аграрної продукції, її транспортуванні, майнова відповідальність сторін за порушення договору та інші умови.

5. Передумови аграрної реформи в Україні

Передумовою аграрної реформи є формування науково обґрунтованої аграрної політики, чітке визначення її мети на найближчий та особливо довгостроковий періоди. Для сільського господарства України метою на короткостроковий період є припинення кризи в цій сфері і поступове відновлення обсягів виробництва, забезпечення продовольчої безпеки держави. Метою аграрної політики України на перспективу є перетворення держави на стабільного експортера значної частини с\г продукції, забезпечення продовольчої безпеки, соціальна розбудова села. Щоб досягти поставлених цілей, необхідно ліквідувати руйнівний для сільського господарства диспаритет цін, сформувати реальних власників землі та власників інших засобів с\г праці та створеної продукції. Дійсними власниками на землі повинні стати с\г кооперативи, колективні господарства, частково держ. господарства, фермерські господарства. Колективні форми власності і господарювання слід оптимально поєднувати з індивідуальним привласненням результатів колективної праці.

6. Комплексність аграрного права

Комплексність аграрного права означає, що частина його норм - похідні від норм основних профільних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового та ін. Тому в системі аграрного права є норми, які регулюють майнові, трудові, управлінські й інші відносини. У зв’язку з тим, що аграрне право регулює цілий комплекс суспільних відносин, що складаються у сфері виробництва с\г продукції, правові норми, які є складовими аграрного права, мають різний юрид. зміст. Разом з тим, між ними існує нерозривна єдність, що зумовлюється як органічним зв’язком суспільних відносин, які є предметом їх правового регулювання, так і спільним відображенням у них специфіки с\г виробництва. Комплексність аграрного права нерозривно пов’язана з інтегрованим характером цієї галузі права. Адже множинність суспільних відносин, що утворюють предмет правового регулювання аграрного права, передбачає необхідність їх інтегрованого регулювання.