- •4. Формування вченого як особистості. Основні психологічні риси діяльності вчених, особливості розумової праці
- •5. Загальні поняття та визначення процесу пізнання. Особливості наукового пізнання
- •Діалектичний підхід у дослідженнях
- •Загальні методи наукових досліджень.
- •Основні групи загальних методів наукових досліджень
- •Інтеграція та диференціація в науці. Причини, які обумовили розвиток технічного прогресу
- •Рівні методів наукових досліджень. Методологія, метод, методика в мовознавстві
- •Методи і процедури лінгвістичного аналізу
- •1. Гіпотетично-дедуктивний.
- •2. Метод опозиції.
- •3. Дистрибутивний аналіз.
- •4. Дистрибутивно-статичний.
- •5. Валентностний.
- •6. Контекстологічний.
- •7. Компонентний.
- •Напрямки в сучасному мовознавстві
- •Системний підхід та відносини у науці при дослідженні мовних явищ
- •Спадкоємність і етика в науці
- •Поняття середовища у лінгвістиці
- •Мова як функціонуюча адаптована система
- •Тезаурусний підхід до систематичного вивчення лексики та загальні функції системи
- •Вибір методики (процедури) аналізу лінгвістичних явищ
- •Гіпотетико-дедуктивний метод аналізу
- •Метод опозицій в лінгвістичних дослідженнях
- •Дистрибутивний аналіз лексичних одиниць.
- •Дистрибутивно-статистична методика дослідження у лінгвістиці.
- •Валентністний аналіз мовних явищ
- •Контекстологічний аналіз та особливості його застосування
- •Компонентний аналіз як методика дослідження мовних явищ
- •До історії наукових ступенів та вчених знань в Європ
- •До історії наукових ступенів та вчених знань в Америці.
- •Поява наукових ступенів та вчених звань в Росії та Україні (бакалавр, магістр, доктор, професор, доцент, приват доцент)
- •Вимоги до написання курсових, бакалаврських та дипломних робіт
Інтеграція та диференціація в науці. Причини, які обумовили розвиток технічного прогресу
Развитие науки происходит по двум противоположным и в то же время взаимосвязанным направлениям: по пути внутренней дифференциации и по пути интеграции с другими науками. Оба процесса могут происходить одновременно.
В каждую эпоху существуют какие-то общие тенденции мысли во всех областях познания.
Интеграция наук весьма характерна для нашего времени и объединяет, прежде всего, далекие дисциплины. Самые интересные и принципиально новые результаты получаются в стыках наук. Так из объединения технических, физических и естественных наук возникли кибернетика и биотика.(по такому же принципу смешивания, возник ряд и других наук). А развитие науки за принципом дифференциации приводит к росту новых направлений уже существующих дисциплин. В рамках синтаксиса, например, возник семантический синтаксис, коммуникативный или прагматический, функциональный.
Темпы развития той или иной отрасли науки определяются практическими задачами. Вот поэтому и развитие нужд технического перевода определяет интенсивное развитие терминоведения и создание технических словарей. Соответственно, бурный размах и приобретает и теория перевода, как художественного, так и технического направления.
Рівні методів наукових досліджень. Методологія, метод, методика в мовознавстві
В научном исследовании необходимо различать методологию,метод и методику.
Методика - способ нахождения нового материала, т.е. совокупность приемов наблюдения, эксперимента и описания.
Метод - это подход к изучаемому материалу, его систематизация и теоретическое осмысление (теория).
Методология - применение к процессу познания принципов мировоззрения, т.е. соотнесение полученных данных с другими фундаментальными науками и в первую очередь с философией.
Выбор метода анализа имеет для успеха работы первостепенное значение. Перечислить все методы невозможно, так как их существует большое множество, а так же при комбинировании основных методов в одной работе можно получить качественно другой результат. Итак, выделяют такие основные методы анализа:
Гипотетико-дедуктивный метод
Метод оппозиций
Дистрибутивный анализ
Дистрибутивно-статистический анализ
Валентностный анализ
Контекстологический анализ
Компонентный анализ
Методи і процедури лінгвістичного аналізу
1. Гіпотетично-дедуктивний.
Складається з таких основних етапів: збір фактичного мовного матеріалу, узагальнення його індуктивним шляхом (індукція – розвиток думки від одиничного до загального) – побудова теорії у вигляді гіпотези, уточнення гіпотези різними шляхами (наприклад, зіставленням з існуючими концепціями), дедукція (виведення нової думки), перевірка істинності гіпотези на нових фактах.
Гіпотеза – наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і вимагає теоретичного обґрунтування та практичної перевірки, щоб стати достовірною науковою теорією.
Теорія – сукупність узагальнених положень, які створюють будь-яку науку або її розподіл.
2. Метод опозиції.
Оснований на теорії опозицій М.С. Трубецького. Опозиція можлива лише тоді, коли між її членами існують не тільки відмінності (диференціальні ознаки), а й спільні ознаки (підстава для порівняння). Опозицію можна визначити як семантично релевантну відмінність за однією ознакою за умов схожості інших. Під час порівняння враховуються та розглядаються не усі ознаки, а лише ті, що визнані суттєвими для запропонованої моделі.
Опозиції між членами опозиції поділяються на:
- привативні (бінарні) – один із членів характеризується присутністю, а другий – відсутністю досліджуваної ознаки;
- еквіполентні – не є ні підтвердженням, ні спростуванням якоїсь ознаки, а характеризуються лише його якісною відмінністю;
- градуальні (ступеневі) – члени опозицій відрізняються різними ступенями градації однієї тієї ж ознаки.
Опозиції по відношенню до системи:
- пропорційні – відношення між членами яких тотожні відношенням якихось інших опозицій;
- ізольовані – якщо в системі немає іншої пари, члени якої знаходилися б в таких самих відношеннях;
- багатовимірні – опозиції, основи яких не обмежуються членами даної пари, але розповсюджуються й на інші елементи в системі.