Лекції по дисципліні "гроші та кредит"
Тема 6. Кредит у ринковій економіці план
6.1. Кредит: необхідність, сутність, теорії, формита види.
6.2. Процент за кредит.
6.3. Функції та роль кредиту.
6.1. Кредит: необхідність, сутність, теорії, форми та види
Необхідність кредиту
Внаслідок розвитку процесів обміну товарами, виникає кредит. Кредитні відносини з'являються і розвиваються на підставі кругообігу капіталу, який є безперервним, але при цьому не виключаються коливання, приливи і відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.
За допомогою кредиту як невід'ємного атрибуту товарного виробництва усувається невідповідність між часом виробництва і часом обігу, вирішується відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів та необхідністю їх використання в народному господарстві.
Необхідність кредиту в умовах ринкової економіки тісно пов'язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Також кредит необхідний для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технологій.
Завдяки кредиту зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб; кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.
Отже, необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб'єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників. Конкретні причини, що зумовлюють необхідність кредиту, - коливання потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу
Сутність кредиту
Кредит - це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності.
Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є.
• позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами -банківські установи;
• гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);
• джерелом позикового відсотка є прибуток на позичені кошти;
• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку
Об'єктом кредитних відносин виступають грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.
Суб'єктами кредитних відносин є:
• кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб'єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності;
• позичальник-сторона, що одержує позику.
Теорії кредиту
До засновників натуралістичної теорії кредиту можна віднести англійських економістів А. Сміта (1723-1790рр.) і Д.Рікардо (1772-1823рр.). Основні постулати цієї теорії:
• об'єктом кредитує натуральні, тобто негрошові, матеріальні цінності,
• позиковий капітал ототожнюється з реальним капіталом,
• кредит виконує пасивну роль, а банки - це прості посередники. Отже, кредит трактувався як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визнаючи ролі банків у створенні кредиту, участі кредиту в сприянні розширеного капіталістичного відтворення. Водночас представники натуралістичної теорії обґрунтували такі положення щодо кредиту:
• кредит не створює реального капіталу;
• кредит залежить від виробництва;
• кредит залежить від позикового відсотка, від коливань і динаміки прибутку.
Основні концепції капіталотворчої теорії були сформульовані англійським економістом Дж.Ло( 1671-1729 рр.).
Згідно з його поглядами кредит займає становище, що незалежне від процесу відтворення і йому належить вирішальна роль у розвитку економіки. Кредит ототожнювався з грішми і багатством. Кредит може створювати багатство і капітал, а банки є творцями капіталу, а не простими посередниками. Головні положення цієї теорії були використані Дж. Кейнсом і його послідовниками, які обґрунтували принципи кредитного регулювання економіки через зниження норми позикового відсотка та відповідне розширення інвестицій, що призводить до збільшення виробничого і споживчого попиту, а відтак-до зменшення безробіття.
Послідовниками Кейнса виступили представники неокейнсіанської школи грошово-кредитного регулювання (П. Самуельсон, Л. Лернер, Дж. Гелбрейт). В основі їх поглядів - ідея Кейнса про активне втручання держави в господарські процеси, зокрема і за допомогою кредиту.
Капіталотворча теорія згодом отримує розвиток у теорії монетаризму (М. Фрідмен, А. Берне, О. Файт), згідно з якою основними інструментами регулювання економіки є зміни грошової маси і процентних ставок, що дає змогу застосовувати кредитну рестрикцію чи експансію.
Форми та види кредиту
Існують товарна і грошова форми кредиту, що визначаються залежно від об'єкта кредитних відносин. У товарній форм/кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу (комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо). У грошовій форм/здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й більшість позик надається і погашається грошима.
За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:
• комерційний - надається одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів з відтермінуванням платежу і, як правило, оформляється векселем;
• банківський- надається банками, як правило, у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами, але й позичальниками;
• державний - надається юридичними та фізичними особами державі (в особі центральних та місцевих органів влади);
• міжнародний- надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненості, строковості, платності.
Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит, що базується на використанні таких принципів:
• цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси;
• поверненість кредиту передбачає надання позики у тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу;
• строковість кредиту вимагає повернення позики у терміни, передбачені кредитною угодою;
• платність кредиту полягає в тому, що за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів;
• забезпеченість кредиту полягає у відповідності між вартістю майна, що є заставою позики, і заборгованістю за позикою.
Існує дуже багато різних класифікацій банківських кредитів. Так, види банківського кредиту поділяються:
1) за призначенням (на виробничі цілі (юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів); споживчий кредит (фізичним особам));
2) за термінами користування (короткострокові (до 1 року), серед ньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки));
3) за забезпеченням (забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації), незабезпечені (бланкові));
4) за ступенем ризику (стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні, безнадійні);
5) за методами надання (у разовому порядку, відповідно до відкритої кредитної лінії, гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою));
6) за строками погашення (водночас, на виплату, достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника), з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу)).