Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

«Амортизаційна політика підприємства та її ефективність»

Вступ

Водночас, не можна не відзначити, що не всі сторони цієї проблеми отримали належне висвітлення в літературі. Все ще потребує дослідження процес відтворення основного капіталу з урахуванням реальних потреб практики. Крім того, на сьогодні відсутні глибокі теоретичні дослідження, які б узагальнили вітчизняний та зарубіжний досвід проведення амортизаційної політики. Також ціла низка питань носить дискусійний характер. Зокрема, існують різні погляди на визначення суті амортизації та амортизаційної політики та її ролі у відтворенні основного капіталу.

Актуальність проблеми, недостатній ступінь її дослідження стосовно сучасних потреб економіки, наявність дискусійних питань обумовили вибір теми, її мету, завдання і структуру.

Однією з найважливіших сфер економічних відносин в державі є процес відтворення виробничого апарату. На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково – технічного прогресу, зростання національного доходу і добробуту населення. Усунувшись від прямого втручання в діяльність підприємств, держава зберігає за собою головну регулюючу функцію – встановлення «правил гри», обов'язкових для всіх без винятку учасників ринку.

Невід'ємними складовими державного управління є адміністративні та економічні методи. Однак, якщо перші передбачають прямий централізований вплив на об'єкт, яким управляють, і є обов'язковими, то другі – впливають на поведінку керованих через їхні інтереси.

Економічні методи реалізуються на основі поєднання прямих та непрямих регуляторів. Їх співвідношення в окремі періоди різні. Перехід від централізованої економіки до економіки ринкового типу передбачає ширше залучення непрямих економічних регуляторів бюджетно – податкової, грошово – кредитної, амортизаційної політики.

Задачею даної курсової є дослідження та визначення найоптимальніших методів амортизації та визначення найсуттєвіших проблем управління основними фондами, а також дослідження ефективності використання амортизаційної політики.

В даній курсовій роботі я хочу зупинитися на сутності, видах, методах амортизації основних фондів та проблемах амортизаційної політики в Україні, якій належить ключова роль у регулюванні та управлінні процесом відтворення основних фондів. Амортизаційна політика – це сукупність заходів, що здійснюються державою і спрямовані на забезпечення нормального режиму відтворення основних фондів. Найважливішою умовою ефективного функціонування підприємств у ринковому середовищі є забезпечення принципу сомофінансування, який передбачає здійснення господарської та інвестиційної діяльності за рахунок власних джерел (амортизації та нерозподіленого прибутку). Серед джерел самофінансування амортизаційні відрахування посідають головне місце тому, що завдяки синхронності між кругооборотом основних фондів і формуванням амортизаційного фонду, меншій їх схильності до кон'юнктурних коливань пов'язаних з результатом господарської діяльності, вони більшою мірою, ніж прибуток, можуть бути фінансовою базою самостійності підприємств у відтворенні основних фондів.

Крім того, амортизація в певній мірі виконує і стимулюючу функцію, передбачаючи найбільш повне використання основних фондів: чим довший період функціонування обладнання, тим більше виробляється продукції і тим швидше буде перенесена вартість основних фондів. Це дозволить зменшити їх недоамортизації внаслідок морального зносу і знизити втрати підприємства, що дуже важливо в умовах ринку.

У курсовій роботі висвітлені теоретичні основи формування амортизаційної політики на підприємстві, зокрема методика нарахування амортизації, сутність та значення політики управління нею та ознайомлено з нормативно-правовим забезпеченням амортизаційної політики. Подано фінансово-економічну характеристику підприємства ПАТ «КРЗК», вибраного у якості об’єкта дослідження; здійснено аналіз та оцінку його фінансового стану, динаміки, складу та структури майна підприємства, показників ефективності використання основних засобів. Здійснено оцінку методів нарахування амортизації; подано пропозиції щодо удосконалення процесу управління амортизаційної політики підприємства.

Основною метою даної курсової роботи є розкриття сутності амортизаційних відрахувань, механізму відрахування та амортизаційних фондів та практичних проблем управління відтворенням основних фондів на підприємстві.

Завданням курсової роботи є:

– ознайомлення з законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють амортизаційну політику;

– визначення проблем та різних підходів до формування амортизаційної політики;

– ознайомлення з світовим досвідом порядку здійснення амортизаційної політики;

– здійснення аналізу та оцінки амортизаційної політики на підприємстві;

– обґрунтування шляхів вдосконалення амортизаційної політики.

Проблема, досліджувана в даній роботі, є особливо актуальною для виробничих галузей економіки держави і, насамперед, для тих підприємств, що займаються виробництвом засобів виробництва, високотехнологічного обладнання, підприємств паливно – енергетичного комплексу тощо.

Сучасний аналіз відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що оновлення основного капіталу не здійснюється на належному рівні. Причинами цього є відсутність стимулів до оновлення основного капіталу та недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню нормального процесу відтворення.

Все це свідчить, що сьогодні досить актуальною є проблема щодо формування такої амортизаційної політики в Україні, яка б в межах загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найбільш сприятливий режим відтворення основного капіталу і успішно розвиватися всім галузям національної економіки. Вирішення цієї проблеми потребує уваги як з боку теоретиків так і практиків.

Проблеми амортизаційної політики, її роль у процесі відтворення основного капіталу активно досліджують провідні вітчизняні економісти: Н.Д. Баб’як, А.А. Безуглий, І.А. Бланк, О.Ю. Болховітінова, З.М. Борисенко, М.А. Борисенко, Н.Г. Виговська, І.О. Галиця, М.С. Герасимчук, Л.В. Городянська, О.М. Горошко, І.О. Губарєва, О.І. Губенко, П.Є. Житний, О.Н. Короткевич, І.Д. Косова, І.І. Лукінов, О.О. Лук’янченко, Л.В. Лях, П.А. Орлов, С.П. Орлов, В.М. Пархоменко, Т.Л. Саган, Ю.І. Стадницький, А.Е. Фукс, М.Г. Чумаченко, А.А. Чухно та ін., а також російські економісти: А.А. Аракелян, В.В. Александров, Д.А. Баранов, А.М. Бірман, В.Ю. Будавей, Л.М. Кантор, Ю.В. Куренков, Ю.І. Любимцев, А.С. Павлов, Д.М. Палтерович, В.К. Сенчагов та інші науковці.

1. Теоретичні основи амортизаційної політики підприємства

1.1 Економічна сутність амортизації та амортизаційної політики підприємства

амортизація нарахування основний засіб

Україна в 2006 році здобула статус країни з ринковою економікою, виконавши при цьому, відповідні умови та реформування економіки, до наближення її до європейських стандартів розвитку. Важливим питанням постає реформування економічних процесів. Серед яких є реформування амортизаційної політики.

Наукові дослідження будь-якого питання неможливі без чіткого визначення термінології. Однак думки вчених щодо економічних понять і термінів часто різняться.

Об'єктом дослідження є матеріали з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та інші звітні документи.

Термін «амортизація» має неоднозначне трактування. Одні вважають, що амортизація – це грошовий вираз зносу (К. Маттерн, Б. Райзберг, Л. Лозовський), інші, що амортизація – це не що інше, як процес перенесення вартості зносу на собівартість продукції (П. Безруких, Л. Соріна, М. Молдованов). Враховуючи на неоднозначне трактування поняття амортизації, чіткого визначення не існує, враховуючи те, що вирішення цього питання є досить важливим і принциповим.

К. Маттерн і 3. Танхойзер зазначають, що амортизація відображає процеси перенесення уречевленої в основних засобах суспільної праці на вироби, які виготовляються з їх допомогою. Вони вважають, що було б одностороннім визначати амортизацію як витрати.

Окремі автори (П. Бунич, Я. Кваша) вважають, що амортизація – це перенесена в результаті конкретної праці вартість основних фондів на новий продукт. При такому визначенні амортизації остання нічим не відрізняється від вартості оборотних засобів, яка теж в результаті конкретної праці переноситься на продукт. На відміну від вартості оборотних засобів, амортизація виражає вартість основних засобів, перенесену на продукт не повністю, а пропорційно зношуванню.

Ці автори, надаючи своє трактування терміну амортизації, наводять наступні докази. Вартість, що переноситься на продукт основними та оборотними засобами, відповідно до відмінності способу їх обігу, створює дві частини фонду відшкодування: вартість відшкодування основних засобів та вартість відшкодування оборотних засобів.

Класична економічна теорія стверджує, що амортизація – це поступове перенесення вартості основних засобів на продукт, який виробляється з їх допомогою, цільове накопичення грошових коштів та їх послідовне використання на відтворення зношених основних засобів.

Зміст амортизаційної політики підприємства та держави складає взаємодія економічних категорій та важелів, які виявляють свою дію через сутність і функції амортизації. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу національного доходу як на мікроекономічному, так і на макроекономічному рівні, тобто на рівні підприємств та на загальнодержавному рівні.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

На мікроекономічному рівні під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є у розпорядженні підприємств.

Необхідно зосередити свою увагу на тому, що управління амортизаційною політикою являється найважливішою сферою діяльності будь-якого суб'єкта ринкового господарства. Передусім це зумовлено швидкими змінами у технології виробництва, у якій основу складають сучасні обладнання. Для розв'язання існуючої проблеми в амортизаційній політиці, на мою думку, необхідно опиратися на сам термін «амортизація», а потім вже починати з відповідних рахунків проведених за період визначеного моменту часу. І це не випадково, тому що багато хто із фахівців цього напрямку і досі не мають навіть єдиної точки зору щодо визначення поняття «амортизація» яке представляє собою основу амортизаційної теорії економічного розвитку. Більшість розвинутих індустріальних країн світу вже перейшли до застосування нового тип амортизаційного розвитку економіки. Останнім часом амортизаційна теорія економічного зростання почала знаходити все більше прихильників і в нашій країні.

В дискусії про економічну сутність амортизації виділяють три основні позиції, а саме:

• одна група вчених вважає, що амортизація – це просто грошовий вираз зносу основних засобів;

• прихильники другої позиції вважають амортизацією не що інше, як процес перенесення вартості зносу основних засобів на собівартість продукції;

• третя група вчених стверджує, що амортизація – це прийом або метод бухгалтерського обліку.

Причому така різноманітність поглядів є характерною не лише для початкового періоду розвитку теорії амортизації, а й для сучасного періоду.

Однак, не дивлячись на неоднозначне трактування поняття амортизації, єдиної точки зору до цього часу не існує, хоча принципові вирішення цього питання є досить важливим. Найбільш поширеним у вітчизняній літературі зустрічається наступне трактування цього поняття, а саме що амортизація – це поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, а також поступове перенесення їх вартості на виготовлену продукцію з метою нагромадження засобів для їх відтворення.

Наприклад, Кантор Е.Л. відмічає, що «процесс переноса возмещения износа называется амортизацией» і вважає основним завданням амортизації – «возмещение износа основных фондов». А Борисенко З.Н. в свою чергу висловлює зовсім протилежну думку «неверно отождествлять амортизацию с возмещением износа основных производственных фондов. Возмещение износа происходит не в процессе формирования амортнзационного фонда, а при последующем его использовании для замены устаревшего оборудования и в ходе капитального ремонта и модернизации».

Пелих А.С. дає наступне визначення амортизації «механизм переноса части стоимости основных фондов на вновь созданный продукт носит название амортизации и позволяет ко времени полного износа накопить денежные средства для воспроизводства». При цьому він вважає, що «амортизация в денежной форме выражает износ основних фондов и отчисляется на издержки производства на основе нормы. Ці два визначення суперечать одне одному. Спочатку автор представляє амортизацію як певниш механізм. Любий механізм складається з конкретних елементів, які мають свої специфічні особливості, призначення та виконують в його складі свої функції. До таких складових елементів, слід віднести знос, зношення, амортизаційні відрахування, амортизаційний фонд. В другому ж визначенні ототожнюється поняття амортизації з поняттям амортизаційних відрахувань, а вони є зовсім різними, хоча і тісно пов'язані між собою. Амортизаційні відрахування – це та частина вартості засобів праці, яка переноситься на вироблену продукцію, це складова амортизаційного механізму, яка показує ступінь зношення засобів праці. Не є економічно обгрунтованим і ототожнення амортизації з амортизаційним фондом. Амортизаційний фонд – це фінансовий результат накопичення послідовно здійснюваних амортизаційних відрахувань. Він утворюється лише після реалізації готової продукції, а амортизація представляє собою процесі перенесення частинами вартості основних засобів на виготовлену продукцію, тобто вона є передумовою утворення амортизаційного фонду. Отже утворення амортизаційного фонду та амортизація – це різні поняття.

Неточним також являється трактування амортизації як процесу перетворення вартості із товарної в грошову. Це знову ж таки мотивується тим, що амортизація охоплює не весь процес перетворення вартості засобів праці з виробничої форми в грошову, а являється лише складовою частиною цього процесу, оскільки весь він охоплює такі стадії як: виробниче використання, перенесення вартості засобів праці на виготовлену продукцію, створення амортизаційного фонду, відтворення зношених основних засобів в нові засоби праці.

амортизація нарахування основний засіб