- •Тема 2. Податок на додану вартість
- •1. Економічний зміст і призначення податку на додану вартість
- •2. Платники податку і об'єкт оподаткування
- •3. Пільги з податку на додану вартість
- •4. Ставки податку на додану вартість, порядок його обчислення і сплати
- •5. Облік платників податку і податковий контроль
- •6. Особливості оподаткування окремих господарських операцій
Тема 2. Податок на додану вартість
1. Економічний зміст і призначення податку на додану вартість
2. Платники податку і об'єкт оподаткування
3. Пільги з податку на додану вартість
4. Ставки податку на додану вартість, порядок його обчислення і сплати
5. Облік платників податку і податковий контроль.
6. Особливості оподаткування окремих господарських операцій
1. Економічний зміст і призначення податку на додану вартість
Податок на додану вартість є однією з форм універсальних акцизів, що набула свого розвитку в XX столітті. На сьогодні цей податок становить вагому частку в доходах бюджетів багатих європейських країн. За своєю економічною сутністю податок на додану вартість є непрямим податком, де об'єктом оподаткування є не дохід чи прибуток, а розмір витрат для кожного конкретного споживача товару, роботи чи послуги. Тому цей податок у соціальному розумінні вважається найнесправедливішим.
Водночас при значних темпах росту суспільного добробуту в більшості країн світу ця його вада втрачає своє значення. Головними стають його фіскальні переваги, тобто регулярність надходження до бюджету, простота обрахування, неможливість зникнення об'єкта оподаткування.
Запровадження податку на додану вартість передбачає необхідність визначення поняття доданої вартості, її складових. Доданою вважається вартість, що додається в процесі виробництва товару до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача.
Величина доданої вартості розраховується як різниця між вартістю продукції, що реалізується, і вартістю сировини і матеріалів, використаних у процесі її виробництва. Додана вартість може бути розрахована також шляхом додавання складових елементів, що характеризують її структуру — заробітної плати з нарахуваннями на неї до фондів соціального забезпечення, прибутку, процентних платежів, амортизації.
Введення ПДВ потребує вибору методів його обчислення. У практиці обчислення ПДВ застосовується декілька методів, проте найпоширенішим є так званий кредитний. Він був прийнятий і в Україні. Суть цього методу полягає в тому, що сума податку, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, отриманого від покупців, і сумою податку, сплаченого постачальникам матеріальних ресурсів, спожитих в процесі виробництва.
Такий метод обчислення зобов'язань із податку на додану вартість має певні вади. Основна з них полягає у наявності часового розриву між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалізації виробленої підприємством продукції, оскільки сплаті до бюджету підлягає різниця. Величина цього розриву залежить від тривалості виробничого циклу і в деяких галузях може бути досить значною. Тут має значення також швидкість реалізації продукції. Якщо виробнича продукція з тих чи інших причин не реалізується, то підприємство не може відшкодувати податок на додану вартість, сплачений в ціні придбаних матеріальних ресурсів та основних фондів, що спричиняє вимивання оборотних коштів.
В умовах недостатнього сукупного попиту на товари, або низької якості і конкурентноспроможності багатьох видів продукції, що ускладнює її реалізацію, ця вада податку досить суттєва і створює певні труднощі в його застосуванні. Проте переваги податку на додану вартість досить значні. Він стимулює експорт, оскільки є внутрішнім податком, і обороти з експорту не оподатковуються. Він забезпечує стабільність податкових надходжень до бюджету, досить зручний у визначенні податкових зобов'язань.
Все це зумовило постійне зростання обсягу податку в доходах бюджетів багатьох країн. Є досить аргументовані висновки провідних зарубіжних вчених про те, що в подальшому податок на додану вартість матиме ширше застосування.
В Україні податок на додану вартість встановлений Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року та Законом України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 року. Це основні законодавчі акти, які встановлюють обов'язковість сплати податку, платників, об'єкт, базу оподаткування, ставки податку, строки сплати, пільги й відповідальність за ухилення від сплати податку. Крім вищезазначених законодавчих актів, є ще велика кількість нормативних актів щодо сплати ПДВ, які, наприклад, видаються Кабінетом Міністрів України, Державною податковою адміністрацією України для роз'яснення окремих положень закону.
Переваги податку на додану вартість
відсутність подвійного оподаткування ;
рівність умов щодо сплати як виробниками , так і продавцями ;
ритмічне надходження коштів до бюджету держави ;
прискорює витіснення з ринку слабких підприємств ;
включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань ;
Недоліки податку на додану вартість
складний механізм нарахування і сплати ;
можливість ухилення від сплати ;
регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення ;