1. Договір страхування є:

а) двостороннім, реальним, сплатним;

б) одностороннім, консенсуальним, безоплатним;

в) двостороннім, консенсуальним, сплатним;

г) одностороннім, реальним, сплатним.

2. Видами добровільного страхування є:

а) авіаційне страхування цивільної авіації;

б) страхування судових витрат;

в) страхування спортсменів вищих категорій;

г) страхування цивільної відповідальності інвестора.

3. Страховий випадок - це:

а) певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

б) подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі;

в) подія, настання якої залежить від волі учасників сторін страхового договору;

г) подія, на випадок якої проводиться страхування і яка не має ознак ймовірності.

4. Страхові агенти - це:

а) юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник;

б) громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності;

в) громадяни, які діють за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності;

г) юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

5. Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:

а) необережні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку;

б) вчинення страхувальником-громадянином злочину, що призвів до страхового випадку;

в) отримання страхувальником часткового відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

г) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

6. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу:

а) не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування;

б) в будь-який строк;

в) за один місяць до дати припинення дії договору страхування;

г) не пізніш як за два тижні до дати припинення дії договору страхування.

Практичні завдання:

1. Після смерті Вінніченко - завідуючої магазином - в результаті проведеної ревізії була виявлена розтрата матеріальних цінностей на суму 3200 грн. Відповідний позов про стягнення коштів у погашення боргу був пред'явлений до дочки померлої як єдиної спадкоємниці Вінніченко.

Розглянувши справу в судовому засіданні, позов було задоволено. Частково було стягнуто зі спадкоємниці суму розтрати. При вирішенні справи суд виходив з факту, що відповідачка після смерті матері одержала у спадщину 2300 грн., з яких і повинен погашатися борг, тому що відповідно до ст. 1231 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна спадкодавцем відшкодовується спадкоємцями в межах вартості майна, яке було одержане ними у спадщину. Проте дочка померлої рішення суду оскаржила. В апеляційній скарзі вона вказала, що 2000 грн., які були включені судом до суми спадщини, вона одержала не в порядку спадкоємства, а на підставі договору особистого страхування матері, відповідно до якого вона була призначена для отримання страхової суми.

Як повинна бути вирішена справа?

2. З маршрутним автобусом у дорозі трапилася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинула Короткова. Чоловік загиблої звернувся до страхової компанії, що здійснювала страхування пасажирів, з вимогою виплатити йому як спадкоємцю страхову суму. Як з’ясувалося, проїзного квитка Короткова не придбала і на цій підставі страхова компанія відмовила чоловіку загиблої у виплаті страхового відшкодування. Не погодившись із рішенням страхової компанії, чоловік Короткової звернувся до суду.

Яке рішення повинен винести суд?

3. Коваленка з ознаками гострого болю каретою швидкої допомоги було доставлено в лікарню. В результаті обстеження хворого лікарі дійшли висновку про необхідність негайного проведення операції. Перед початком операції до Коваленка звернувся працівник лікарні, який повідомив, що лікарня відчуває певний дефіцит ліків та запропонував Коваленко сплатити 311 грн. для нормального забезпечення лікування, на що одержав згоду.

Після одужання Коваленку видали квитанцію до страхового полісу, з якої слідувало, що він сплатив 311 грн. відповідно укладеному зі страховою медичною компанією договору страхування здоров’я на випадок захворювання. Коваленко не погодившись з цим, так як він не мав наміру укладати договір страхування, звернувся до страхової компанії з вимогою повернення сплачених коштів, однак одержав відмову. Коваленко звернувся до адвоката за консультацією щодо можливості звернення до суду з позовом про розірвання (або визнання недійсним) договору страхування.

Яка відповідь повинна бути надана Коваленку?

4. Сергеєва було засуджено за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому Корнєву Страхова компанія виплатила Корнєву за договором особистого страхування 500 грн., після чого звернулася до суду в порядку регресу з позовом про стягнення з Сергеєва суми, виплаченої Корнєву, обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ЦК України. Суд задовольнив позов страхової компанії.

Чи вірне рішення суду?

5. Швейна фабрика відповідно укладеному контракту одержала від англійської фірми партію тканин на суму 80000 грн. для пошиття модельного одягу. Товар було розміщено на складі. Фабрика застрахувала одержану партію товару на повну вартість тканини. Під час зберігання у приміщенні складу сталася пожежа. З метою запобігання збільшенню збитків адміністрацією було організовано вивезення (службовим автомобілем) із палаючого складського приміщення тканину, яка ще залишалася неушкодженою. Автомобіль загорівся від палаючої частини даху, що впала на нього. Всі спроби його загасити виявилися марними.

Відповідно акту пожежних органів вини фабрики у виникненні пожежі не виявлено. Збитки, завдані фабриці в результаті пожежі, становлять 60 000 грн., в тому числі: пошкодження продукції (тканини) - на загальну вартість 50 000 грн., вартість пошкоджень автомобіля — 10 000 грн.

Відповідно укладеному договору страхування фабрика звернулася до страховика з вимогою відшкодувати заподіяні їй збитки у повному обсязі. Страхова компанія, погодившись на відшкодування вартості знищеної пожежею тканини (50 000 грн.), відмовилася відшкодувати вартість пошкоджень автомобіля, посилаючись на те, що за договором страхуванню підлягала лише партія тканини.

Представник фабрики в судовому засіданні звернув увагу на той факт, що автомобіль було пошкоджено в результаті проведення заходів для зменшення ймовірної шкоди від настання страхового випадку, тому страховик зобов'язаний відшкодувати понесені страхувальником витрати у зв'язку з їх проведенням. Іншим аргументом на користь фабрики, на думку її представника, є те, що шкода, заподіяна фабриці, не перевищує страхової суми, в межах якої страховик несе ризик і зобов'язався виплатити страхове відшкодування.

Як необхідно вирішити справу?

6. Бурда від свого імені уклав зі страховою компанією договір страхування автомобілю, яким управляв на підставі довіреності. Договором передбачено, що страховий випадок це пошкодження автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди. За два дні до закінчення строку чинності договору страхування автомобіль, яким керував Бурда було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Бурда звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку.

Страхова компанія звернулась із запитом про обставини дорожньо-транспортної пригоди до відповідного органу ДАІ, який повідомив, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода, особу якого не встановлено. Крім цього страхова компанія запитала у Бурди документи, що підтверджують його право на застрахований автомобіль, на що Бурда надав довіреність, яку було видано Івановим на його ім’я. Вказаною довіреністю Бурда уповноважувався, зокрема, за своїм розсудом, продавати, дарувати та іншим чином відчужувати автомобіль, укладати договір страхування автомобіля, тощо

Страхова компанія посилаючись на те, що власником автомобіля є Іванов відмовила Бурді у виплаті страхового відшкодування, про що повідомила останнього у 15-денний строк. Не погодившись із відмовою страхової компанії у виплаті страхового відшкодування, стверджуючи, що він є власником застрахованого автомобіля, так як придбав вказаний автомобіль за грошові кошти, незважаючи на те, що керував автомобілем на підставі довіреності, Бурда звернувся з позовом до суду про стягнення з страхової компанії страхового відшкодування.

Яке рішення повинен прийняти суд?

7. ТОВ “Дельта” звернулось до банку з заявою про видачу кредиту. Банк погодився надати кредит за умови, що розмір кредиту та відсотки по ньому будуть забезпечені шляхом наданням ТОВ “Дельта” в якості застави трьох легкових автомобілів, які належать на праві власності ТОВ “Дельта”. Після укладення між банком та ТОВ “Дельта” договору застави вказаних автомобілів банк вимагав, щоб ТОВ “Дельта” згідно з чинним законодавством застрахувало предмет застави із зазначенням в договорі страхування банка в якості особи, яку призначено для одержання страхового відшкодування. ТОВ “Дельта” погодилось укласти договір страхування предмету застави, але заперечувало щодо права банку на одержання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. ТОВ “Дельта” мотивувало своє рішення тим, що у разі настання страхового випадку (пошкодження автомобілів) і виплати страхового відшкодування банку, воно буде позбавлено можливості відновити (відремонтувати) пошкоджені автомобілі за браком коштів, які призначені на їх відновлення (ремонт).

Вирішіть спір. Хто вправі одержувати страхове відшкодування?

8. Міхнєв уклав зі страховою компанією “Ласка” договір особистого страхування від нещасних випадків, сплативши при цьому встановлений страховий платіж. Страхова сума за вказаним договором страхування складала 100 000 грн. Через деякий час Міхнєв уклав аналогічні договори страхування ще з двома страховими компаніями “Васка” та “Баска”, сплативши встановлені страхові платежі. Страхова сума за двома останніми договорами страхування складала відповідно 150 000 та 250 000 грн. Під час дії всіх трьох договорів страхування Міхнєву були заподіяні тілесні пошкодження в результаті нещасного випадку, який був кваліфікований (визнаний) як страховий випадок відповідно до укладених договорів страхування. Міхнєв звернувся до страхових компаній, з якими були укладені договори страхування із заявою про настання страхового випадку та виплату страхових сум. Страхова компанія “Ласка” виплатила Міхаєву страхову суму у повному розмірі згідно з умовами договору страхування. Проте страхові компанії Васка та Баска відмовились виплатити Міхаєву страхові суми, обґрунтовуючи свою відмову тим, що, по-перше, Міхнєв уже отримав страхову суму від страхової компанії “Ласка”, а по друге, Міхнєв не надав кошторис (розрахунок) щодо заподіяних збитків (шкоди). Не погодившись з відмовою у виплаті страхової суми, Міхнєв звернувся до суду з позовом про стягнення зі страхових компаній “Васка” та “Баска” 150 000 та 250000 грн. відповідно.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Рекомендована література:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст.356.

2. Про обов’язкове струхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 1. – Ст.1

2. Про страхування: закон України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№ 18. – Ст.78.

3. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 49. – Ст.376.

4. Про ліцензування деяких видів господарської діяльності: закон України від 1 червня 2000 року № 1776-III (із змінами, внесеними згідно з Законами) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. -№ 36. –Ст.299.

5. Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 рокку № 959 (із змінами, внесеними згідно з Постановами) //

Зібрання постанов уряду України. 1996.- № 16.- Ст. 451.

6. Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523 (із змінами, внесеними згідно з Постановами) // Зібрання постанов уряду України. 1996.- № 21.- Ст. 590.

7. Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента: постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 124 // Офіційний вісник України. - 2004.- № 5.- Ст. 242.

8. Федчук С. І. Правове регулювання та співвідношення понять «види страхування» та «види страхових послуг» / С. І. Федчук. – Фінансове право. – 2010. - № 4. – С.11-14.

9. Медвідь Я. Ф. Відповідальність за правопорушення у сфері страхової діяльності / Я. Ф. Медвідь. – Наукові праці МАУП. – 2010. – С.174-178.

10. Рєзнікова В. В. Правове становище страхових агентів як посередників на страховому ринку України / В. В. Рєзніков. – Університетські наукові записки. – 2009. - № 3(31). – С. 142-148.

11. Стеценко В. Ю. Правове забезпечення медичного страхування в Україні / В. Ю. Стеценко. – Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2009. - № 4(47). – С. 191-196.

10. Фатєєва І. С. Цивльно-правові аспекти страхування транспортних засобів в Україні / І. Ф. Фатєєва. – Наукові записки. – 2007. – С.106-109.

Никифорак В. М. Договір страхування відповідальності: дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Володимир Михайлович Никифорак / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2002. – 223 с.

11. Васютін Р. Як страхують та страхуються у Сполучених штатах: особистий погляд зсередини / Р. Васютін // Економічний часопис ХХІ. – 2004.- №5.– С.40-41.

12. Демидова Г. Отграничение договора страхования от смежных гражданско-правовых обязательств / Г. Демидова // Российская юстиция.– 2003.- №8.– С.21-22.

13. Заруба О.Д. Страхова справа: підручник / О. Д. Заруба. - К.: Товариство «Знання». КОО, 1998. – 321 с.

14. Клапків М. Загальні умови страхування як необхідний елемент правового регулювання страхових відносин / М. Клапків // Право України. - 1995. - №12. - С.40-45.

15. Міхно М. Поняття, зміст та основні вимоги до страхових договорів / М. Міхно // Економіка. Фінанси. Право. – 1999.- №9.– С.18-20.

16. Пацурін Н. Б. Поняття страхової діяльності (справи) (господарсько-правовий аспект) / Н. Б. пацурін // Вісник вищого господарського Суду України. – 2000.- №1. – С.158-161.

17. Базилевич В. Д. Страхова справа / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. – Страхова справа. – К.: Знання, 1997. – 216 с.

18. Братель О. Г. Цивільне право України: посіб. для підготов. до іспитів / Братель О. Г., Пилипенко С. А. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 254 с.

19. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Вид. п’яте, перероб. та доп. / за заг. ред. Е. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – Х.: Одіссей, 2009. – 1208 с.

20. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. Друге вид., перероб. та доп. / за заг. ред. Е. О. Харитонова, О. І. Харитонової. – К.: Правова єдність, 2009. – 744 с.

21. Луць В. В. Договірне право України: сучасний стан і тенденції розвитку / В. В. Луць // Юридичний вісник. – 2009. - № 11. – С.52-55.

22. Цивільне право України: підручник. 2-ге вид. переробл. і доповн. / за ред. Є. О. Харитонова, О. В. Старцева. – К.: Істина, 2009. – 816 с.

23. Договірне право України. Особлива частина / за ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.

24. Майданик Н. І. Договірне право. Загальні положення: навчальний посібник / Н. І. Майданик. - : К.: Юрінком Інтер, 2008. - 896 с.

25. Київець О. В. Договірне право: навчальний посібник / О. В. Київець. – К.: КНЕУ, 2008. – 452 с.

26. Бичкова С. С. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: підручник / С. С. Бичкова. – К.: КТН. – 2008. - 498 с.

27. Берестова І. Е. Цивільне право України. Особлива частина. Договірні зобов'язання / І. Е. Берестова, С. С. Бичкова, І. А. Бірюков, В. І. Бобрик, О. Г. Братель. – К.: Нац. акад. внутр. Справ України, 2005. – 105 с.

28. Цивільне та сімейне право України: підручник / за ред. О. В. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Правова єдність, 2009. – 968 с.

29. Ватрас В. А. Цивільне право України: навчальний посібник / Ю. В. Білоусов, В. А. Ватрас, С. Д. Гринько, В. І. Нагнибіда. – К.: Правова єдність, 2009. – 536 с.

30. Братель О. Г. Цивільне право України: посібник для підготовки до іспитів / О. Г. Братель, В. П. Мироненко, Н. В. Павловська, С. А. Пилипенко. – К.: Текст, 2008. – 256 с.

31. Старцев О. В. Цивільне право України: підручник / О. В. Старцев, Є. О. Харитонов. – К.: Істина, 2007. - 816 с.

32. Бабаскін А. Ю. Цивільне право: академічний курс. У двох томах: підручник. Т. 2: Особлива частина / А. Ю. Бабаскін, Ю. Л. Бошицький, Венецька М. В. та ін. – К.: Ін Юре, 2006. – 513 с.

ТЕМА № 44.

ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ, КОМІСІЇ, УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

(2 ГОДИНИ)

Питання для обговорення

1. Поняття та значення договору доручення. Особисте виконання договору доручення.

2. Наслідки припинення договору доручення. Обов'язки спадкоємця повіреного та ліквідатора юридичної особи - повіреного.

3. Поняття та виконання договору комісії.

4. Субкомісія.

5. Особливості окремих видів комісії.

6. Поняття та ознаки договору управління майном.

7. Підстави припинення договору управління майном. Особли­вості управління цінними паперами.

Практичні завдання:

1. Іванов уклав з Миколаєнко договір, за яким зобов’язався придбати для нього будівельні матеріали. Коли будівельні матеріали були придбані, Миколаєнко відмовився прийняти матеріали і відшкодувати їх вартість Іванову, посилаючись на те, що матеріали придбані по завищеним цінам. Іванов вимагав оплати матеріалів, вказавши, що в довіреності Миколаєнка, нотаріально посвідченої, не було вказівки щодо ціни, за якою передбачалось придбання будівельних матеріалів, а було лише вказано, що Іванову “доручається придбати будівельні матеріали за діючими цінами”. Крім того, у зв’язку з затримкою у прийнятті будівельних матеріалів, Іванов поніс додаткові витрати щодо їх зберігання, які він вимагає відшкодувати. Миколаєнко проти позову заперечував і посилався на те, що при укладенні договору він назвав суму, яку Іванов не повинен був перевищувати, виконуючи доручення.

Сторони звернулись до юридичної консультації.

Яке роз’яснення їм слід дати?

2. Богдан після виконання договору доручення вимагав від Курило виплати винагороди за вчинення правочину по найму жилого приміщення у розмірі 15% від ціни укладеного договору. Курило відмовився виплатити винагороду у такому розмірі, оскільки при укладенні договору конкретна сума винагороди названа не була, однак він задоволений умовами укладеного Богданом правочину і в змозі виплатити винагороду у розмірі 3% від ціни договору. Богдан вважає, що має право самостійно визначати суму винагороди. Крім того, як йому відомо, агенції по найму житла за таку послугу отримують винагороду у розмірі від 15% до 25% від ціни договору, а він назвав мінімальну суму.

Як вирішити спір?

3. Петренко уклав у січні місяці з Воложенко договір доручення на продаж партії шуб по визначеній у договорі ціні.

Воложенко у березні, дізнавшись, що скоро ціни на даний товар можуть різко знизитися, приймає рішення продати товар за ціною, яка є максимальною на даний час, але нижчою, ніж обумовлено договором.

Петренко вимагав повернути гроші за проданий товар у сумі, яка була обумовлена в договорі. Воложенко заперечував і посилався на те, що він повинен був прийняти рішення швидко і отримати вказівку довірителя не зміг, оскільки той знаходився на лікуванні у шпиталі.

Як слід вирішити справу?

4. Коробов уклав з Борисенко договір комісії у відповідності до умов якого останній за винагороду у розмірі 250,00 грн. повинен був придбати для Коробова персональний комп’ютер (ПК): монітор, системний блок, принтер, тощо за ціною, яка не буде перевищувати 4 500 грн. Зазначена сума була надана Борисенку одразу після укладення договору комісії. Через тиждень Борисенко повідомив Коробова про купівлю для нього замовленого ПК, отримав за це від Коробова обумовлену договором винагороду та передав йому майже всі складові ПК за винятком монітора, який поки що залишився у продавця – приватного підприємця Ряднова. Через два дні Борисенко повідомив Коробова, що він змушений їхати у відрядження, а тому порадив Коробову самому забрати придбаний для нього у Ряднова монітор. Коли Коробов прийшов до Ряднова за монітором, останній відмовив йому, посилаючись на те, що йому невідомо чи є Коробов тією особою, якій можна передати монітор, а якщо Коробов доведе, що він є власником, то йому необхідно доплатити ще 250, 00 грн., оскільки загальна вартість ПК складає 4 750,00 грн.

Коробов не погодився з вимогами Ряднова та звернувся до юридичної консультації з наступними запитаннями:

1) Чи є він власником ПК, зокрема монітора? 2) Чи може він вимагати від приватного підприємця Ряднова передання йому монітора? 3) Чи потрібно доплачувати 250,00 грн.? 4) Хто повинен здійснити таку доплату? 5) Чи можливо відмовитися від купівлі ПК, та вимагати повернення грошей? 6) Чи можливо вимагати від Борисенка повернення сплаченої йому винагороди?

Дайте відповідь

5. ТОВ “Магазин ”Молоко” уклало договір комісії на реалізацію дитячих молочних продуктів, що належали ВАТ „Деснянське молоко”. Відповідно до укладеного договору ТОВ „Магазин „Молоко” як комісіонер приймало на себе обов'язок щодо реалізації молочної продукції комітента споживачам, отримуючи винагороду за надані послуги у розмірі 10% від вартості реалізованої продукції.

У липні цього ж року, внаслідок аварії системи енергопостачання і у зв'язку з цим простою протягом тривалого часу холодильних агрегатів ТОВ “Магазин ”Молоко”, молочна продукція ВАТ “Деснянське молоко” втратила споживчі властивості. ВАТ “Деснянське молоко” звернулося з вимогами до ТОВ “Магазин ”Молоко” про відшкодування вартості молочної продукції, що стала непридатною для реалізації, на суму 16 000 грн.

Оцініть законність та обґрунтованість вимог комітента. Яке юридичне значення має та обставина, що молочна продукція втратила споживчі властивості внаслідок аварії системи енергопостачання?

6. Придатко на праві власності належить 2 тони пшениці 3-го класу. Вона уклала договір комісії з Кобзарь про продаж цієї пшениці в строк до 01 грудня поточного року, за що Кобзарь мав отримати винагороду у розмірі 200,00 грн. Незабаром, Кобзарь був змушений відбути у тривале відрядження. З метою належного виконання своїх обов'язків комісіонера він домовився з Боднарем про те, що останній продасть пшеницю, за що отримає 50% винагороди, яку мав отримати Кобзарь, тобто 100,00 грн. Боднар продав пшеницю за встановленою у договорі комісії ціною та в необхідний термін. Дізнавшись про це, Придатко звернулася до Боднара з пропозицією передати їй гроші, одержані за продану пшеницю, з отриманням за надану послугу 150,00 грн. у якості винагороди. Боднар погодився, передав гроші Придатко, залишивши собі обіцяну винагороду. Повернувшись з відрядження Кобзарь звернувся до Придатко з вимогою про сплату йому обіцяної винагороди оскільки договір комісії виконано належним чином. Придатко відмовилась задовольнити вимоги, вважаючи, що Кобзарь не має підстави отримувати винагороду за послуги, що не були ним надані, а якщо він і має претензії, то їх потрібно пред’являти до Боднара.

Оцініть відповідність чинному законодавству дій та аргументів сторін.

7. Будько уклав із підприємцем Спритним договір управління житловим будинком строком на 5 років, встановивши плату останньому у розмірі 30 % доходу від експлуатації будинку щомісячно.

Спритний здав будинок в оренду під магазин. Згодом, отримавши кредит у банку під іпотеку будинку, він надбудував у житловому будинку два поверхи на 4 квартири, які став здавати за договором найму (оренди) житла туристам за певну плату, за рахунок якої розраховувався з банком за отриманий кредит. Будько, не задоволений таким станом справ, звернувся з позовом до суду про розірвання договору і стягнення з управителя неотриманих доходів відповідно до умов договору.

Як повинна бути вирішена справа?

8. Коваленко отримав у спадщину бетономішалку. Оскільки остання не була йому потрібна він вирішив передати її Потапову в управління, уклавши з останнім договір строком на 1 рік. Відповідно договору Потапов повинен був здавати бетономішалку у короткострокову оренду строком на 1-2 місяці. Під час дії договору Потапов продав бетономішалку Васильєву, вважаючи себе довірчим власником (ч.2 ст. 1029 ЦК).

Коваленко звернувся з віндикаційним позовом до Васильєва про витребування бетономішалки і до Потапова про відшкодування збитків за договором управління майном

В судовому засіданні Потапов пояснив, що як довірчий власник він мав право розпоряджатися майном на свій розсуд, бо укладеним договором управління майном не передбачалося обмежень його прав. До цього ж бетономішалку продано дуже вигідно, а тому розрахунки з Коваленко повинні складатися з вартості бетономішалки за вирахуванням плати за її управління.

Вирішіть спір.