4.4. Випробовування сумішей

4.4.1 Визначення вологості

Контроль якості формувальних і стержневих сумішей зводиться до визначення наступних фізико-механічних характеристик : вологості, газопро- никності, границі міцності під час стиснення у вогкому або сухому стані, границі міцності під час розтягування.

В лабораторних умовах студенти проводять випробовування формуваль- них сумішей на вологість і міцність у вогкому стані.

Наважку дослідної суміші вагою 50 ± 0,01 г поміщають у спеціальному тиглі в сушильну шафу, висушують її при температурі 105 – 110 ºС і потім зважують. Різниця у вазі визначає вологість, виражену у процентах:

де W – вологість в %;

G – маса суміші до сушіння, г;

G1 – маса суміші після сушіння, г.

Вологість має великий вплив на властивості суміші, а значить і на якість форми.

Хід випробовування полягає в наступному : суміш, поміщену у фарфо- ровий або скляний стакан, ставимо в сушильну шафу. Через 1 год ( 45 хв ) стакан з сумішею виймають і зважують. Потім знов ставлять в сушильну шафу і через 10 хв виймають, зважують і так декілька разів до тих пір, поки не стане постійна вага. Після цього суміш ставлять в ексікатор і охолоджують при кімнатній температурі. Охолоджену суміш зважують і за формулою визна- чають її вологість.

4.4.2 Випробовування формувальної суміші на міцність.

Для випробовування на стиск використовують стандартні взірці діаметром 50-:-1,5 мм і вагою 170 г.

Для проведення випробовування необхідне таке обладнання : копер для виготовлення взірця (рис. 4.1), прилад типу ФА-2 на стиск, стандартні зразки.

Рисунок 4.1- Лабораторний копер

Основними частинами копера є станина 1, відлита разом з двома крон- штейнами і вертикальним верхнім приливом, через який проходить шток 2. на шток прикріплений вантаж 4, який піднімається на певну висоту до контроль- ного кільця з допомогою кулачка 9, зв’язаного з ручкою 5. За допомогою ручки 5 вантаж піднімається для встановлення і зняття гільзи 7 з чашечкою 8. Для видалення взірця використовується дерев’яний виштовхувач 10.

Д ля визначення міцності взірця використовують прилад ФА-2 (рис. 4.2), який складається із станини 7, ходового гвинта 6, ручки 1, каретки 4, з прик- ріпленим на ній вказівником 3. На верхній ролик каретки 4 впирається про- градуйований важіль 5. На одному кінці його закріплений груз 2. Протилеж- ний кінець важіля шарнірно з’єднаний з вертикальною стойкою 8, на верх- ньому кінці якої закріплений лоток 10 з горизонтальною площадкою 9, тут же встановлена (рухомо) площадка 11, яка переміщується гвинтом 12.

Рисунок 4.2 – Прилад ФА-2 для визначення міцності при стисканні вологих взірців

Порядок випробовування міцностей суміші полягає в наступному : взірець виготовляється на копері. Міцність сирих матеріалів характеризується вели- чиною опору стискування. Ущільнення суміші здійснюється трьома ударами грузика 4, що дорівнює 6850-10 г. Для випробовування на міцність при стиску- ванні вказівник 3 каретки 4 встановлюється на приладі ФА-2 в нульовому положенні, а взірець встановлюється на нижню площадку 9 приладу ФА-2. Поворотом гвинта 12 площадка 11 притискується до поверхні взірця будь якого тиску.

Поворотом ручки 1 пересуваємо каретку 4 по напряму до взірця (за 1 хв. каретка повинна пройти всю довжину шкали) до моменту руйнування взірця.

Зняти покази вказівника каретки з точністю до 0,01 кг/см². Дослідженню піддати 3 взірця і взяти середнє арифметичне значення. Границі міцності на стиск формувальних сумішей в сирому виді як правило становить 0,3-0,6 кг/см².