- •Типи документів: основні вимоги до їх оформлення. Класифікація документів. Автобіографія та її призначення.
- •Автобіографія
- •Автобіографія
- •Ділові папери
- •Документація щодо особового складу особова справа. Особова картка. Особовий листок з обліку кадрів.
- •Документація щодо особового складу характеристика
- •Характеристика
- •Довідково – інформаційні документи записка (пояснювальна, доповідна, службова)
- •Пояснювальна записка
- •Доповідна записка
- •Документи щодо особового складу заява
- •Довідково – інформаційні документи реферат
- •Довідково – інформаційні документи протокол. Витяг з протоколу
- •Протокол № 5
- •Порядок денний
- •Витяг з протоколу № 3
- •Протокол
- •Довідково – інформаційні документи
- •Довідково – інформаційні документи
- •Обліково – фінансові документи розписка
- •Доручення
- •Документи щодо особового складу резюме
- •Довідково – інформаційні документи відгук. Рецензія
- •Документи з господарсько – договірної діяльності контракт
- •Документи з господарсько – договірної діяльності договір
- •Шлюбний договір
- •Довідково – інформаційні документи оголошення
- •Організаційно – розпорядчі документи наказ
- •Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. В. Карабіна Наказ
- •Довідково – інформаційні документи список
- •Міністерство освіти і науки України Харківський національний університет ім. В. Карабіна
- •Список № 1
- •Список рекомендованої літератури з історії України
Типи документів: основні вимоги до їх оформлення. Класифікація документів. Автобіографія та її призначення.
Офіційно – діловий стиль – це мова ділових паперів: автобіографій, заяв, анкет, актів тощо.
Документ – основний вид ділового мовлення, що фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність.
Документи поділяються на види за різними ознаками.
За найменуванням документи поділяються на:
заяви, листи, довідки, службові записки, протоколи, автобіографії, акти, доручення, інструкції тощо.
За походженням розрізняють такі документи:
службові (документи, що створюються організаціями, установами);
особисті (документи, що створюються окремими особами).
За місцем складання документи поділяють на:
внутрішні (мають чинність у межах установи, закладу, де їх укладено);
зовнішні (результат спілкування установи з іншими організаціями).
За призначенням:
організаційні, розпорядчі, інформаційні, кадрові, довідково – інформаційні, обліково – фінансові, господарсько – договірні.
За напрямком документи бувають:
вхідні (документ, що надійшов до установи);
вихідні (документ, відправлений організацією).
За формою документи поділяються на:
стандартні (типові);
індивідуальні (нестандартні).
За терміном виконання розрізняються документи:
звичайні (безстрокові; документи, що виконуються в порядку черги);
термінові (за встановленим строком виконання: телеграми, телефонограми);
дуже термінові (документи з такою позначкою «дуже терміново»).
За ступенем гласності документи поділяють на:
несекретні (для загального користування);
секретні (таємні, цілком таємні);
для службового користування.
За стадіями створення розрізняють такі документи:
оригінали (основний вид документа, перший і єдиний його примірник);
копії (точне відтворення оригіналу, також має юридичну силу);
дублікати (повторний примірник офіційного документа, має юридичну силу);
виписки (копія офіційного документа, що відтворює деяку його частину).
За юридичною силою документи бувають:
справжні (чинні, нечинні);
підроблені (фальсифікати).
За складністю документи поділяються на:
прості (відображають одне питання);
складні (відображають два і більше питань чи фактів).
За терміном зберігання документи бувають:
постійного зберігання;
тривалого зберігання (понад 10 років);
тимчасового зберігання (до 10 років).
За технікою відтворення розрізняють такі документи:
рукописні;
відтворені механічним способом.
За носієм інформації документи бувають:
оформлені на папері;
оформлені на дискеті, диску, магнітофонній стрічці;
оформлені на фотоплівці, перфострічці.
Кожен документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами. Розрізняють постійні й змінні реквізити документа. Постійні наявні на бланку документа, а змінні вносить суб’єкт у процесі заповнення.
Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром.
Існує два основні види формулярів:
з повздовжнім розміщенням реквізитів;
з кутовим розміщенням реквізитів.
Бланк – це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію.
Штамп – це група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок.
Текст – це головний елемент документа, який є джерелом певної інформації.
Ознаки тексту:
цілісність;
зв’язність;
завершеність;
структурна організація.
Документ умовно поділяють на 3 частини:
заголовна (входять усі реквізити до «тексту»);
основна (входять «текст» і «додатки»);
оформлення (реквізити, що розміщені нижче додатків).
Основні вимоги до тексту:
точність;
стислість;
достовірність;
переконливість.
Текст буває:
простий (складений із закінчення);
складний (містить логічні елементи: вступ, доказ, закінчення).
Автобіографія – документ, що містить опис життя та діяльності особи і складається нею самою.
Реквізити:
Назва виду документа.
Текст, в якому зазначається:
прізвище, ім’я, по батькові (у Н. відмінку однини);
дата народження (число, місяць (літерами), рік);
місце народження (село, місто (у Н. відмінку), район (у Р. відмінку), область, країна (якщо за межами України) (у Н. відмінку));
відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, де здобувалася освіта);
відомості про трудову діяльність (стисло і послідовно подаються назви місць роботи й посад);
відомості про громадську роботу (всі її види);
короткі відомості про склад сім’ї (без займенників):
а) якщо неодружені: батько, мати, сестри, брати (П.І.Б., рік народження, місце роботи або навчання, посада);
б) якщо одружені: дружина, чоловік, діти (П.І.Б., рік народження, місце роботи чи навчання, посада).
3. Повна домашня адреса і номер телефону.
4. Дата написання (ліворуч).
5. Підпис (праворуч).
Зразки автобіографії.