Розділ 1. Розвиток інформаційного суспільства, мова html

Тема 1. Розвиток інформаційного суспільства

1.1. Інформація та її роль у глобалізованому світі

Сучасний стан розвитку суспільства характеризується стрімким зростанням обсягів інформації і знань. Виведено, навіть, закон експоненційного зростання знань, згідно з яким з початку ери подвоєння знань відбулось у 1750 році, наступне подвоєння знань здійснилось у 1900 році, третє у 1950 році. Однак, дотепер точаться дискусії щодо визначення понятійної бази вивчення процесів, що відбуваються у суспільстві, навіть таке поняття, як «інформація» вченими розуміється по різному.

У загальному випадку під інформацією (від лат. іnformatio – пояснення, викладення) розуміють відомості про об’єкти навколишнього середовища або сукупність відомостей, які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.

Американський математик Клод Шеннон у своїй роботі «Математична теорія зв’язку» (1948 р.) висловив думку , що інформація – це те, що знижує ступень невизначеності (ентропії) знань у її адресата про який-небудь об’єкт або явище, збільшує ступень знань про об’єкти і явища оточуючого світу. Відповідно кількість інформації можна розрахувати по збільшенню вірогідності успішного вирішення поставленої задачі. Міра невизначеності (ентропії) вимірюється вірогідністю настання однієї з N можливих подій. Якщо вірогідність одного з них дорівнює 1, то невизначеність відсутня. Максимальна невизначеність існує, якщо всі події рівновірогідні. Цей підхід оцінки кількості інформації ґрунтується на законах теорії ймовірностей, виник у результаті розв’язання задач електрозв’язку, завдання яких полягало у передачі даних без утрат і викривлень. Імовірнісний підхід орієнтується на характеристику повноти інформації з точки зору ймовірності її правильності, відповідності певній задачі. Такий підхід до визначення інформації призвів до ігнорування семантичної цінності інформації, людської оцінки з точки зору наявного смислу.

Для оцінки кількості інформації використовується також «об’ємний» підхід, який полягає у оцінці, що ґрунтується на визначенні кількості двійкових знаків (бітів), потрібних для зберігання інформації. Цей підхід виник і отримав розповсюдження завдяки розвитку обчислювальної техніки, дає можливість оцінити обсяги масивів даних також абстрагуючись від їх смислу.

Англійський вчений – кібернетик і психіатр Уильям Росс Эшби уточнив поняття інформації як «знятої» невизначеності, вважаючи, що інформація є там, де є різноманіття, неоднорідність. Тоді одиницею її виміру стає будь-яка відмінність між двома об’єктами за будь-якою ознакою. Чим більше у деякому об’єкті відмінних один від одного елементів, тим більше цей об’єкт містить інформації.

Видатний український вчений академік Віктор Михайлович Глушков вважав, що причиною різноманіття у природі є неоднорідність у розподіленні енергії у просторі та в часі. Інформація виступає як міра цієї неоднорідності та існує остільки, оскільки існують матеріальні тіла, власно неоднорідності. Відповідно, інформацію можна розглядати як властивість об’єктів реального світу, які існують незалежно від того, сприймає хтось інформацію чи ні. В.М. Глушков розробив загальне ємне поняття інформації, підкреслюючи незалежність її від одержувача, що також залишає поза увагою смислову характеристику інформації.

Задачу оцінки змісту інформації почали вирішувати розвиваючи семантичну теорію інформації. Засновником цієї теорії є радянський математик Юлій Анатолійович Шрейдер. Сутність семантичної теорії інформації полягає в тому, що кількість інформації, яка отримується із спілкування, можна визначити ступенем зміни знань особи, що сприймає інформацію. Таким чином, чим більше відбулось змін у знаннях, тим більше інформації отримано, і , відповідно, інформацією є данні, що мають новизну.

Достатньо молода наука семіотика вивчає знаки як особливий вид носіїв інформації. Під знаками розуміється деякий матеріальний носій, який представляє іншу сутність (у загальному випадку – інформацію) або, у іншому розумінні, знак – це двостороння сутність, що включає матеріальний носій (він називається означаючим), а також те, що він представляє. Під словом семіотика розуміє сукупність знаків, що мають змістовне значення, а під мовою – словник і правила користування ним. Семіотика вивчає знакові системи як засоби виразу смислу, певного змісту, тобто правила інтерпретації знаків і їх сполучень, змістовну сторону мови. Висновки цієї науки мають як філософське значення, так і прикладне застосування (наприклад, використовуються при розробці алгоритмічних мов програмування, мов індексування документів, алгоритмів оброблення текстів на природних мовах тощо).

Різні підходи до визначення і оцінки інформації свідчать про те, що ці питання є актуальними для сучасної науки, потребують ще подальшого опрацювання.

Інформація, знання, інформаційно-комунікаційні технології відіграють важливу роль у всіх сферах сучасного суспільного життя, у тому числі вони стали важливим фактором економічного зростання. Основною ознакою сучасного світу стала глобалізація. Під глобалізацією розуміється процес інтеграції соціально-економічного життя, взаємопроникнення і взаємозалежності ринків, валют, корпоративних організацій, культурних і політичних факторів. Основними характеристиками процесу глобалізації є такі:

• Глобалізація ринку. Корпорації працюють з урахуванням того, що їх ринком стає вся земна куля, ринки розчинені для всіх економічних суб’єктів. Це означає, що без інформації про ринки, потужних баз даних і знань, сучасних інформаційно-комунікаційних технологій підприємства, корпорації не можуть розробляти і впроваджувати ефективні маркетингові стратегії, існувати у глобальному економічному просторі.

• Глобалізація виробництва. Глобальні виробничі стратегії передбачають організацію виробництва по всьому світу. Очевидним є те, що без інформаційної діяльності неможливо здійснювати управління такими складними виробничими системами.

• Глобалізація фінансів. Важливим аспектом глобалізації є постійно зростаючий інтегрований глобальний фінансовий ринок, розповсюдження таких інформаційних послуг, як банківське і страхове обслуговування, дерегулювання біржових ринків, курсів валют. Ці процеси значно прискорили обсяги і швидкість фінансових транзакцій, неможливі без постійного надходження фінансової інформації в режимі реального часу.

• Глобалізація комунікацій. Суттєвим показником глобалізації є розповсюдження комунікаційних мереж, що об’єднують усю земну кулю.

• Створення і постійний розвиток інформаційної інфраструктури. Усі аспекти глобалізації висувають певні вимоги до інформаційної інфраструктури, основними елементами якої є:

• Накопичення, зберігання та використання (виробництво і розповсюдження) інформації про ринки, споживачів, регіони, економіки, ризики, моделі інвестування, податкові системах тощо.

• Виробництво і постійне вдосконалення комп’ютерів і засобів комунікаційних технологій.

• Постійний розвиток програмного, інформаційного, математичного, лінгвістичного (мовного) забезпечення інформаційних систем.