86019 Україна

б) Кулик Софія Кузьмівна у Н. відмінку

вул. Липова, 1, к. 18, м. Тернопіль-4,

(індекс) Україна Адресу одержувача (адресата) — у правому нижньому куті конверта:

а) Козлову Василю Назаровичу у Д. відмінку с. Санюкі у Н. відмінку Єльський р-н

Мазирська обл.

(індекс) Білорусь

б) Лопухиной Елене Ильиничне у Д. відмінку ул. Героев Сталинграда, 22, кв. 36, у Р. відмінку г. Екатеринбург-2, у Н. відмінку (індекс) Россия

Над адресою зазначають вид і спосіб пересилання:

з доправленням додому; з повідомленням про вручення; цінний/цінна на 50 (п’ятдесят) грн; вручити особисто; рекомендована бандероль; до запитання.

Ґриф затвердження

Документ може затверджувати відповідний орган або посадо­вець, компетенцією яких є розв’язання питань, що викладено в документі після його підписання й потребують затвердження або ж шляхом видавання відповідного розпорядчого документа.

Якщо документ затверджує посадовець, ґриф затвердження містить слово ЗАТВЕРДЖУЮ (без лапок), повне найменуван­ня посади, особистий підпис із розшифруванням і дату затвер­дження:

ЗАТВЕРДЖУЮ Директор фабрики (підпис) В. Б. Корольов

26.04.06

Якщо діловий папір затверджують спеціально для цього вида- інім документом (постановою, рішенням, наказом), то Гриф має містити повну назву, число й дату останнього:

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом директора Харківського тракторного заводу № 41-в від 03.09.06

ЗАТВЕРДЖЕНО Протоколом зборів трудового колективу № 23 від 10.09.06

Ґриф затвердження розміщують у верхній правій частині до­кумента, перед його назвою. Цей реквізит санкціонує поширен­им сфери дії засвідченого документа на обумовлене коло струк- і уриих підрозділів або службовців.

Документ, що підлягає затвердженню, набуває юридичної си­ни лише з моменту його затвердження.

Резолюція

У резолюції фіксують указівку керівника щодо виконання до- іумента. Резолюцію пишуть від руки у верхньому правому куті під текстом документа. Якщо документ містить більше однієї ре­волюції, то другу й наступні проставляють на будь-якому вільно­му місці чільного боку документа. Якщо вільного місця немає, то резолюцію можна оформити на додатковому аркуші формату А6:

Начальникові рекламного відділу Коваленку 3. Б.

Підготувати річний звіт до 29.01.06 (підпис керівника)

07.01.06

Ииконавців може бути кілька. У цьому випадку відпові­ді ні.ним за виконання документа є особа, прізвище якої зазна­чено в резолюції першою.

іагадьні вказівки формулюють так: До виконання; До друку; До відома й под.

Віза

Віза — реквізит, близький змістом і призначенням до Грифа погодження, поліпшує якість внутрішнього документа після компетентної оцінки, редакції, оформлювання відповідними службовцями.

Віза може містити:

а) назву посади службовця;

б) підпис і його розшифрування;

в) однозначне небагатослівне рішення (позитивне, негативне);

г) дату візування:

Керівник групи (підпис) В. Д. Орєхов Зауважень немає

19.10.06

або ^Л

Не заперечую:

Голов. інженер (підпис) Б. В. Горбань

20.10.06

Якщо зауваження, доповнення особи, яка візувала документ, є розлогим, його викладають на окремому аркуші паперу:

Інспектор з економічної та радіаційної безпеки (підпис) А. О. Пугач Зауваження додано.

28.10.06

У внутрішніх документах візу ставлять лише на першому при­мірнику, а в зовнішніх візують лише примірник, що залишають в організації.

Ґриф погодження

Цей реквізит проставляють, попередньо розглянувши, обумо­вивши чи оцінивши проект документа, перед його розповсю­дженням у закладі, організації тощо.

Внутрішнє погодження — з підрозділами, відділами та служ­бовцями даної організації. Зовнішнє — з підвідомчими й непід­відомчими організаціями. Оформлюють його після підпису або на окремій сторінці.

Він має такі складники:

а) слово «ПОГОДЖУЮ»/«ПОГОДЖЕНО»;

б) назва посади особи/інституції, з якою погоджують доку­мент;

в) її підпис;

г) розшифрування підпису;

д) дата:

ПОГОДЖУЮ Ректор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (підпис) В. І. Кононенко

04.03.06

ПОГОДЖЕНО

Директор

(підпис) Д. Є. Смаглій Головний бухгалтер (підпис) 3. Г. Зорівчак

14.05.06

ПОГОДЖЕНО

Протокол засідання профкому №12 від 07.11.06

Підпис

Підпис — неодмінний реквізит більшості документів, який ілс відчує законність документа й відповідальність особи за йо- іо шіст і наслідки дії. Складниками підпису можуть бути: на­йменування посади, організації, ініціали та прізвище особи, яка підписала документ.

У бланкових документах назви установи не зазначають, назву посади скорочують. Накази, розпорядження, певні листи тощо мас підписувати лише керівник організації. У випадках його відсутності або за відсутності особи, підпис якої зазначено на проекті документа, право підпису належить особі, яка виконує її пГюв’язки. До того ж слід зазначити посаду, ініціали та прізвище особи, яка підписала документ і її тимчасовий статус (в. о., зам.). V цих випадках підписують документ без прийменника за, чи похилої риски перед найменуванням посади.

Директор коледжу, проф. Пономарьова Ю. І.

В. о. директора, доц. (підпис) В. Д. Без’язични

йПідписи кількох службовців розташовують одне під одним за ієрархією посад:

Ректор академії (підпис) С. О. Горобець

Голов. бухгалтер (підпис) В. Б. Ванштейн

Голова профкому (підпис) Л. А. Кудрич

Підписи осіб, які обіймають рівнозначні посади, розташову­ють на одному рівні:

Проректор з адміністративно- 'Проректор із навчально- господарських питань виховної роботи

(підпис) Я. В. Бездітко (підпис) С. Т. Лєсникова

В актах, висновках і подібних документах, укладених групою або комісією, позначають не посади осіб, які підписували до­кумент, а розподіл їх обов’язків у даній комісії. Після підпису голови — за абеткою підписи членів комісії, групи чи свідків:

Голова комісії (підпис) Б. О. Єрьомін

Члени комісії: (підпис) 3. Я. Всеволозький

(підпис) Л. 3. Луб’янова (підпис) А. І. Сосєдський

У витягах із наказу чи протоколу прізвище та ініціали ке­рівника або голови, а іноді й секретаря зборів, позначають без їхнього підпису:

Оригінал підписали:

Голова Дроб’язкін В. Ю.

Секретар Гзмаїлова 77. С.

З оригіналом згідно: секретар-референт (підпис) О. П. Глляшкевич

УВАГА! Розшифрування підпису (ініціали та прізвище) в дуж­ки не беремо.

ПРИМІТКА. Останнім часом помітна тенденція писати один ініціал (ім’я) після підпису.

Ректор (підпис) Ю. Сімейко

Додатки

Після тексту документа може бути позначка про наявність до­датка/додатків.

Найтиповішими є три види додатків:

а) додатки, що є самостійними документами (надсилають су­провідним листом);

б) додатки, що пояснюють/доповнюють зміст основного до­кумента;

в) додатки, що затверджують/вводять у дію розпорядчими до­кументами (додатки до розпорядчих документів).

Наявність додатка, повну назву якого наведено в тексті, фік­сують так:

Додаток — Список учасників на 3 арк. в 1 прим.

Не зазначені в тексті додатки фіксують так:

Додатки:

Довідка про виконання навчального плану за І семестр 2006/07 навч. р. на 6 арк. в 2 прим.

Список студентів, які отримували стипендію в І семестрі 2006/07 навч. р. на 3 арк. в 2 прим.

Якщо до основного документа додано інший документ, що має додатки:

Додаток — лист Державного комітету з питань еко­логічної безпеки та захисту довкілля України від 10.07.05 № 87/02-04 й додаток до нього, усього на 6 арк. у 2 прим.

На значну кількість додатків окремо складають їх опис, а в головному документі зазначають:

Додатки: згідно з описом на 45 арк.

Додаток до головного розпорядчого документа має:

а) позначку з посиланням на цей документ;

б) його дату;

в) нумер.

І Іозначку роблять у верхньому куті першого аркуша додатка:

Додаток 1

до наказу ректора Харківського національного університету ім. В. Каразіна 02.10.06№ 56

Відбиток печатки

Документи, що засвідчують права певних службовців, вигра­ні копґгів, матеріальних цінностей і под., потребують наявності

відбитку печатки організації, закладу, які несуть юридичну від­повідальність за цей акт.

Відбиток печатки має захоплювати частину назви посади й підпису посадовця, який підписав документ.

Директор технікуму (підпис) Б. Ю. Семенова

(відбиток печатки)

Терміни та їх місце в діловому й науковому мовленні

Наукові поняття визначають спеціальними словами — тер­мінами¹⁷, які складають основу наукової мови. Саме ж понят­тя «термін» можна схарактеризувати конкретними вимогами, що до нього висувають. На сьогодні є майже десять визначень, пропонуємо лише два. Термін —- це слово або усталена слово­сполука, що виразно й однозначно фіксує наукове чи спеці­альне поняття. Термін — це слово або словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної зорганізованої галузі піз­нання (науки, техніки) і вступає в системні відносини з ін­шими словами і словесними комплексами, утворюючи разом із ними в кожному окремому випадку і в певний час замкнену систему, якій притаманна інформативність й однозначність, точність й експресивність, нейтральність [37, с. 124]. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття при­писують терміну, додають до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише за­вдяки його дефініції — стислому логічному визначенню, яке зазначає істотні ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

Усі терміни мають низку певних ознак, до яких належать:

а) системність терміна (зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;в

65

) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних від­тінків.

Терміни поділяють на загальновживані (авангард, ідея, гіпоте­за, формула) й вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник, бісектриса).

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спіл­кування передбачає однозначність тлумачення ключових по­нять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне застосування того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уник­нути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовано у словниках останніх видань.

У множині термінів кожної галузі вирізняють два складники: термінологію й терміносистему. Термінологія — це така підмно- жина термінів, яка відображає поняття, що утворились і фун­кціонують у кожній галузі стихійно. На відміну від термінології, герміносистема — це опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі [47, с. 224].

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви — своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви — одиничне.

До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, исрстатів, найменування підприємств, установ, організацій, гео­графічні назви й назви рослин, звірів і под.

Термінологія, яку вживають у сфері професійного спілку­вання, існує у двох вимірах: як результат фіксації наукового пізнання (термінологічні словники) та функціювання (наукова й навчальна література).

Вимоги до терміна¹

Г.1 Термін означає логічне наукове поняття, яке в сукупності і іншими поняттями певної предметної галузі є складник науко­вої теорії. Для термінів використовують різні лексичні форми: простий термін (вісь, рідина, зуб, коло), складний термін (водо­

гін, листоноша, вантажомісткість, ДСС), термін-словосполука (складений термін) (випробовування на тріщинотривкість, напру­жено-здеформований стан), термін-символослово (а-частинка, уран-235, Н-профіль).

ПРИМІТКА. Сукупність термінів-іменників, які відобража­ють систему понять, у деяких випадках дозволено допов­нювати дієсловами, прикметниками тощо, разуразно вживаними в нормативних документах.

Г.2 Найпоширенішими способами термінотворення є семан­тичний (коліно, пояс), синтаксичний (лінійне зварювання), мор­фологічний (прислівник, репродукція, спектроскоп, ККД), запо­зичання чужомовних термінів без змін (адаптер — еп adapter) чи калькою, тобто достотнім перекладом (бетонозмішувач — сіє Betonmischer).

Г.З Термін оцінюють на відповідність вимогам щодо його здат­ності виконувати свої функції. Проте вимоги до терміна можуть суперечити одна одній, а кожна з них забезпечує здебільшого лише одну функцію терміна. Тому термін розглядають усебічно для того, щоб визначити, які вимоги до нього — важливіші.

Основні вимоги до терміна такі:

• однозначна відповідність терміна поняттю (Г.4);

• відповідність лексичного значення терміна позначеному ним поняттю (Г.5);

• системність (Г.6);

• раціональна стислість (Г.7);

• словотвірна (дериваційна) здатність (Г.8);

• мовна правильність (Г.9).

Г.4 У межах даної терміносистеми термін мусить означати ли­ше одне поняття. Порушування однозначної відповідності між терміном і поняттям призводить до омонімії терміна.

Позначаючи два чи більше понять, що належать до одної або кількох систем понять з однаковою словесною формою терміна, виконують одну з таких дій:

Г.4.1 стандартують для кожного з певних понять різні са­мостійні терміни, наприклад, дію позначають зазвичай віддіє­слівними іменниками з суфіксом -ння, утвореними від дієслів недоконаного виду: ізолювання, класифікування, повертання, зги­нання, устатковування, подію — віддієслівними іменниками з суфіксом -ння, утвореними від дієслів доконаного виду: заізо- лювання, розкласифікування, повернення, зігнення, устаткування, а об’єкти — відповідними однокореневими іменниками з інши­ми суфіксами або без них: ізоляція, класифікація, поворот, згин, устатковання;

2. стандартують омонімічний термін, супроводжуючи кож­не з його значень уточненням чи поясненням:

• стабілізатор (хімія) — у цьому випадку слово в дужках не вважають частиною терміна;

• (хімічний) стабілізатор — у цьому випадку слово в дужках є частина повної форми терміна, а термін без слова в дуж­ках — коротка форма терміна.

Г.5 Власне/достотне значення терміна, тобто значення частин герм і на, що входять до його складу, з урахуванням їхньої семан­тики і синтаксичних зв’язків, мають відповідати поняттю, яке він означає.

Г.6 Термін має бути системним, тобто відображати відношення між названим поняттям і пов’язаними з ним поняттями. Напри­клад, терміни-словосполуки електромагнетний сейсмоприймач і п 'сзоелектричний сейсмоприймач відповідають вимогам систем­ності. Вони відображають належність відповідних цим термінам циох понять до загальнішого (родового) поняття сейсмоприймач і відображають істотну ознаку — приймач коливання.

Системними вважають і прості терміни, якщо їх утворено сис­темним застосуванням словотвірних або інших мовних засобів. Наприклад, назви хвороб внутрішніх органів можна утворювати під назв цих органів, додаючи суфікс -ит, -іт, -їт (стоматит, бронхіт, трахеїт), назви хвороб загального типу від назв про- ниів, додаючи суфікс -оз (фурункульоз). Інші приклади систем­ності простих термінів подано в пп. Г.4.1, Г9.1, Г.9.3—Г.9.9.

Г.7 Термін повинен мати раціональну (оптимальну) довжи­ну. Занадто довгі терміни скорочують, вилучаючи слова й інші складниці термінів, які означають неістотні ознаки поняття і не впливають на його здатність відрізнятися від інших термінів.

Г.7.1 Не можна замісць терміна стандартувати опис поняття. Інмісць опису понять добирають або утворюють термін. На­приклад, описовий вираз наслідок будь-яких причин, дій і заходів можна замінити терміном ефект.

2. Щоб скоротити довжину терміна, удаються таких заходів: вилучають із терміна малоінформативні компоненти, напр.: конвеєрна електропіч безперервної дії— конвеєрна електропіч (піч такого типу належить до печей неперервної дії); в’язівні речовини — в’язівники; метрополітен — метро;

замінюють багатокомпонентні терміни коротшими си­нонімами, напр.: оптичний квантовий Генератор — лазер. Деякі терміни, що містять іменники в непрямому відмін­ку, замінюють складним багатокореневим прикметником (пристрій для вловлювання пилу й газу — пилогазовловлю- вальний пристрій) або багатокореневим іменником (пило- газовловлювач);

• створюють абревіатури різних типів: літерні (система керу­вання базами даних — СКБД, державна автоінспекція — ДАІ), частково-поскладові (державне приймання — держприйман­ня, універсальний магазин — універмаг); ініціально-поскла­дові (надвисокочастотний Генератор — НВЧ-ґенератор);

• створюють символослова (С0-лазер, а-частинки), зосібна, моделеслова, у яких первень-знак схожий формою на об’єкт (Y-подібна муфта);

• використовують коротші словотвірні складниці терміна (гальмівна здатність — гальмівність).

Г.7.3 У деяких випадках, коли неможливо створити оптималь­но короткий термін, стандартують повну й коротку (укорочену частину повного) форму терміна, використовуючи круглі дуж­ки (див. 7.4.4.2): відшаровування (лакофарбового покриву). Корот­ка форма терміна відшаровування є дозволений замінник його повної форми відшаровування лакофарбового покриву. Якщо для того самого поняття застандартувати термін відшаровування (ла­кофарбові покриви), то в такому разі матимемо лише один термін з поясненням, яке не є частиною терміна. Коротка форма не може містити нових термінокомпонентів, які не входять у ці­лісний термін, або бути побудована за іншою термінотвірною моделлю. Наприклад, для повного терміна дорожня віха термін тичка — це не коротка форма, а синонім.

Г.7.4 Не можна задовольняти вимогу стислості терміна, — по­рушуючи норми мови або нехтуючи інші вимоги до термінів. Наприклад, не можна пропонувати як коротку форму терміна процес записування термін запис, бо останній, передовсім, озна­чає наслідок процесу, отож, слід стандартувати записування.

Г.8 Термін повинен мати словотвірну (дериваційну) здатність, тобто бути основою для творення нових термінів.

Терміни для нових понять звичайно творять на основі на­явних термінів. Перед створенням нового терміна на позначен­ня поняття слід переконатися, що терміна для даного поняття не існує.

Г.9 Щоб задовольнити основні вимоги до термінів, забез­печити внутрішньомовну згармонізованість української термі­нології та однозначну зрозумілість і несуперечливість україн­ського науково-технічного стилю, розробляючи термінологічні стандарти, слід дотримувати правил словотворення і слово­вживання (пп. Г.9.1—Г.9.9), що відповідають структурі україн­ської мови.

Г.9.1 Терміни-іменники на позначення загальної абстрактної назви дії (недоконаного процесу) і терміни-іменники на позна­чення конкретної події, що відбулася або має відбутися (доко­наного процесу), слід подавати в одній терміностатті, уживаючи для цього квадратні дужки.

Г.9.1.1 Поряд із кожним іменником у фігурних дужках слід подавати дієслова недоконаного і доконаного видів, від яких ці іменники утворено, щоб:

• дати змогу в нормативних документах уживати дієслова на правах застандартованих термінів, оскільки для української мови дієслівний спосіб позначання процесів природніший від іменникового;

• уточнити значення віддієслівних іменників на позначення дії і події, потрібних для викладу текстів в українському науковому й діловому стилях;

• допомогти ліпше сприймати та розуміти іменники, які означають абсолютно те саме, що й відповідні дієслова, напр.:

[видовжування {видовжувати}] [видовження {видовжити}] [збільшування {збільшувати}] [збільшення {збільшити}] довжи- ни{-у} тіла.

Такі дієслова слід подавати в абетковому покажчику окремо під іменників як стандартовані терміни.

Г.9.1.2 Як у термінологічних словосполуках, так і в науко­во-технічному тексті терміни-іменники на позначення недо- конаного процесу слід уживати завжди в однині, оскільки такі іменники є узагальненою назвою дії як багаторазової, так і не­повторюваної, не визначеної ні кількістю циклів, ні обсягом, пі тривалістю: лабораторія досліджування теплотривкості, метод шпначання напряму.

ПРИМІТКА. Терміни-іменники на позначення події (докона­ного процесу) можна вживати у множині, якщо обсяг подій якось визначено: серія досліджень теплотривкос­ті, кількість визначень напряму.

Г.9.2 Терміни, що означають назви виконавців дії та засобів і способів виконування дії, у розлогій формі мають таку струк- і vpv: <назва суб’єкта> (для) <назва дії> (<назва об’єкта>), напр.: прилад для вимірювання тиску; алгоритм розв’язування задачі.

ПРИМІТКА 1. Тут словом суб’єкт позначено як власне вико­навця дії, так і засіб чи спосіб виконування дії; (для), (<назва об’єкта>) — неодмінні складники.

ПРИМІТКА 2. Кожна із трьох назв-складників терміна може складатися з іменника та його означення чи означень (прикметники, дієприкметники чи іменники, що ви­ражають ознаки пояснюваного іменника): електронний прилад для точного вимірювання атмосферного тиску, ал­горитм наближеного розв’язування осесиметричної задачі теплопровідності.

Г.9.2.1 Назву дії в таких мовних конструкціях слід завжди по­значати віддієслівним іменником, утвореним від дієслова недо­конаного виду, тобто іменником, що означає загальну назву дії. Не можна в таких випадках уживати іменників, що означають подію (доконаний процес).

Г.9.2.2 Щоб утворити коротший термін, можна:

• конструкцію (для) <назва дії> (<назва об’єкта>) передати прикметником: прилад для вимірювання — вимірювальний прилад; прилад для вимірювання тиску — тисковимірюваль- ний прилад;

• частково чи повністю конструкцію (для) <назва дії> (<назва об’єкта>) передати іменником: прилад для вимірювання тис­ку — мірник тиску, тискомірник, але не можна передавати прикметником лише частину цієї конструкції: вимірюваль­ний прилад (для) тиску, тисковий прилад (для) вимірювання, бо такі словосполуки мають значення, відмінні від вихід­ного — прилад для вимірювання тиску.

Гармонізувати (узгоджувати) українські терміни з чужомов­ними й добирати чужомовні терміни-відповідники слід, почи­наючи зі з’ясування відповідності понять, а завершувати на рів­ні термінів. Слід мати на увазі, що не завжди вдається знайти повну відповідність понять однієї мови поняттям іншої мови. Часом одному українському термінові можуть відповідати кілька поняттєво різних термінів іншої мови й навпаки. Наприклад, український термін пряження означає специфічне оброблян­ня зернових і молочних продуктів. У російській мові таке об­робляння молочних продуктів позначають терміном топление, а зернових — жаренье, але останній у собі осягає поняттєву ца­рину українських термінів смаження і пряження. У такому разі до українського терміна пряження слід подавати два несиноні- мічних російських терміни-відповідники жаренье і топление, до смаження — один: жаренье. Критерій відповідності термінів двох мов є лише один — відповідність означуваних ними понять (див. також пп. Г.9.3—Г.9.11 на с. 368—371).

Терміни монофункційні і їх зазвичай уживають у науково­му стилі. Детермінологізовані одиниці втрачають свою основ­ну функцію — номінувати спеціальне поняття, а з виходом за межі вузькоспеціального тексту вони втрачають і статус терміна.

Оскільки термін — особливий лінгвістичний знак, він по­гребує й іншого підходу в розв’язанні проблеми термінологічної норми. Норми літературної мови можна поділити на універсаль­ні (обов’язкові для всіх письмових стилів) і специфічні (прита­манні конкретному стилеві). До перших належать орфоепічні, орфографічні, граматичні й лексичні норми, до других — стиліс­тичні. Термінологія базується на національній мові, тому вона не може бути позанаціональною й не відповідати літературній нормі. Універсальні норми літературної мови є обов’язкові і для національної термінології.

Професійна лексика

І Ірофесіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми використовують на позначення спеціальних понять лише у сфері того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. Вони ні- »>и деталізують загальновідомі назви. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, про- і трічно-жарґонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

11а відміну від термінів, професіоналізми не мають виразного наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо ісрміни —це зазвичай абстрактні поняття, то професіоналізми — конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, икості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відпо- иідного фаху, напр.:

І. Слова та словосполуки, притаманні мові моряків: кок (ку- ч.ір); камбуз (кухня); кубрик (кімната відпочинку екіпажу); бак (носова частина корабля); чалитися (приставати до берега); ходи­ти в море (плавати); компас, Мурманськ, рапорт тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торго­вельної та под. галузей: зняти касу, підбити, прикинути баланс, твер­да валюта (стабільний курс), відмивання грошей (легалізація про­тизаконних коштів), брудні гроші (протизаконно отримані кошти).

3. Назви фігур вищого пілотажу: штопор, бочка, петля, піке й ін.

4. Професіоналізми користувачів ПК: мама (материнська пла­та); клава (клавіатура); скинути інформацію (переписати); глюк (збій програми); вінт — вінчестер (твердий диск нагромаджу­вання інформації).

5. Професіоналізми музикантів: фанера (фонограма); ремікс (нова версія старої мелодії); розкрутити (розрекламувати пісню, ім’я).

Здебільшого професіоналізми застосовують в усному не­офіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важли­ву номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють ліпшому взаєморозумінню. У писем­ній мові професіоналізми приявні у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також літератори, щоб ство­рювати фаховий колорит, відтворювати життєдіяльність певного фахового середовища у своїх творах.

В ОДС професіоналізми вживають із певними застереженнями.

Канцеляризми — слова й живомовні звороти, що позбавляють образності, емоційності та індивідуальності стилю, надають йо­му нейтрального, офіційного й шаблонного значення:

восени й узимку — в осінньо-зимовий період хвилюватися — переживати стан занепокоєння зголодніти — відчувати потребу в харчуванні кури вступили в період інтенсивної носки яєць.

Неологізми й запозичення

Неологізми — слова, що позначають нові поняття і предме­ти, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, і неологізми-професіоналізми, або слова професійного жаргону. Уживання неологізмів у тексті документа залежить від того, чи є це слово термін і чи називає поняття, яке має усталене позна­чення в мові

.Неологізми першої групи доцільно вживати в діловій мові. Це гакі слова, як автосалон, прес-секретар (речник), телефакс, супут- никова інформація, фінанси, політика, демократія, бюджет, баланс, авізо, бандероль, бланк, шифр, нумер, серія, комп ’ютер, робот й ін.

Неологізми другої групи не слід уживати, якщо українська мова має їхні прямі відповідники усталеного традиційного зна­чення.

авторитет повага, пошана, вага

апеляція звертання

аргумент підстава, мотив, обґрунтування, доказ

асортимент набір

бартер товарообмін

бізнес справа, діяльність

дебати обговорення

дебітор боржник

дефективний з вадою (хибою, ґанджем, упущенням,

пошкодженням) домінувати переважати

експеримент дослід, спроба

ексклюзивний винятковий

екстраординарність особливістьелекторат

ідентичний

імплементований

компенсувати

конвенція

координувати

лаконічний

лімітувати

превентивний

прерогатива

пріоритет

прогрес

пролонгація

репродукувати

симптом

спонсорувати виборці

тотожний, рівнозначний, однаковий упроваджений

відшкодовувати, сплачувати, покри­вати угода

погоджувати

стислий, короткий, малослівний

обмежувати

запобіжний

перевага, виключне право першість, переважне право поступ, розвиток продовження (подовження) відтворювати ознака, риса, прояв, знак надавати допомог

у

І

73

мачна частина неологізмів XX ст. у XXI перейшла в ряд істо­рії їм і її зі зміною соціально-політичних реалій: колгосп, радгосп, трудодень, комнезем, стахановець, сількор, незаможник, жовтеня, номсорг, партгрупорг, ударник і под.

Н <'учиенп ділова мов

а

Кілька порад щодо залучення неологізмів, чужомовних слів у ділову мову й до наукового стилю:

а) не слід уживати чужомовних слів, якщо в українській мові маємо їх прямі відповідники;

б) доцільніше вживати чужомовні слова лише в тому значен­ні, у якому їх зафіксовано в сучасних словниках, а якщо є синоніми — добирати потрібних найточніших відповід­ників, виходячи з контексту;

в) не можна вживати в одному документі (тексті) чужомовне слово та його український відповідник.

Доречно віддавати переваги державній мові, що значно по­легшить справникарство й допоможе уникнути небажаних дво- значностей і помилок.

Неологізми — категорія історична, отже, з часом активно вживані слова вже не є новими.ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 1. Прочитайте текст. Визначте, до якого стилю він на­лежить. Які характерні мовно-стилістичні звороти уривку при­таманні цьому стилеві?