2. Господарські правовідносини  це вид суспільних відносин, у яких зв’язок між суб’єктами господарювання полягає в їх юридичних правах і обов’язках.

Види господарських правовідносин:

абсолютні речові господарські правовідносини (наявність власності на засоби виробництва у суб’єкта надає йому необхідну господарську самостійність, що робить його незалежним від інших осіб);

абсолютно-відносні речові господарські правовідносини (майно може закріплюватися за суб’єктом по праву повного господарського відання, оперативного управління, оренди, у такому разі він володіє, розпоряджається та використовує майно незалежно від усіх інших, за винятком власника, з яким він перебуває у відносних правовідносинах);

абсолютні господарські правовідносини з ведення власної господарської діяльності (виникають з приводу ведення власної діяльності, при здійсненні якої у межах закону відсутні конкретні зобов’язані особи);

відносні зобов’язальні господарські правовідносини (один учасник має право вимагати від іншого здійснення тих чи інших дій);

немайнові абсолютні господарські правовідносини (виникають з приводу немайнових благ, які використовуються суб’єктами господарювання у процесі діяльності).

Метод господарського права  сукупність способів і прийомів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб’єктів господарських правовідносин.

Основним, інтегруючим методом господарського права є рівне підпорядкування всіх суб'єктів господарського права суспільному господарському порядку.

Суспільний господарський порядок  це пануючий у суспільстві уклад матеріального виробництва, заснований на положеннях Конституції, нормах права, моральних принципах, ділових правилах і звичаях, схвалених вищою законодавчою владою в стратегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів, що створює партнерські і добропорядні взаємини в господарюванні.

3. Суб'єкти господарювання  учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1. господарські організації - юридичні особи: державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2. громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3. філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна.

Суб'єкти господарювання – господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи.

Суб'єкти господарювання – відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій, які можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Господарська правосуб’єктність  це визнана законодавством за суб'єктом господарювання сукупність загальних юридичних можливостей по участі в безпосередній господарській діяльності і керівництві нею.