Ритмічність фізіологічних функцій.

Фізіологічні процеси жит­тєдіяльності навіть в умовах повного фізіологічного спокою перебіга­ють із різною активністю. Посилення або ослаблення їх відбувається під впливом складної взаємодії екзогенних й ендогенних факторів, що отримало назву "біологічні ритми". Причому періодичність коливання різних функцій варіює в надзвичайно широких межах, починаючи від періоду до 0,5 год. аж до багатоденних і навіть багаторічних.

Поняття про гомеостаз.

Ефективне функціонування біологічних процесів потребує певних умов, більшість з яких мають бути постійними. І що вони стабільніші, то надійніше функціонує біологічна система. До цих умов насамперед необхідно зарахувати ті, що сприяють збереженню нормального рівня обміну речовин. Для цього необхідне надходження вихідних інгредієн­тів обміну і кисню, а також видалення кінцевих метаболітів. Ефек­тивність перебігу обмінних процесів забезпечується певною інтенсив­ністю внутрішньоклітинних процесів, зумовленою насамперед актив­ністю ферментів. Водночас ферментативна активність залежить і від таких, здавалося б, зовнішніх факторів, як, наприклад, температура. Стабільність більшості умов необхідна на будь-якому структурно-функціональному рівні, починаючи від окремої біохімічної реакції, клітини і закінчуючи складними функціональними системами орга­нізму. У реальному житті ці умови часто можуть порушуватися. Поява змін відбивається на стані біологічних об'єктів, перебігу в них процесів обміну. До того ж що складніше влаштовано біологічну систему, то більші відхилення від стандартних умов вона витримує без суттєвих порушень життєдіяльності. Це пов'язано з наявністю в організмі відпо­відних механізмів, спрямованих на ліквідацію змін, що виникли. Так, наприклад, активність ферментативних процесів у клітині при зни­женні температури на кожні 10 °С знижується у 2—3 рази. Разом з тим теплокровні тварини завдяки наявності механізмів терморегуляції збе­рігають внутрішню температуру постійною за досить широкого діапа­зону зміни зовнішньої. Унаслідок цього підтримується стабільність цієї умови для перебігу ферментативних реакцій на незмінному рівні. І наприклад, людина, що володіє ще й розумом, маючи одяг і житло, може тривалий час існувати при зовнішній температурі, значно нижчій від 0 °С.

У процесі еволюції відбувалося формування пристосувальних ре­акцій, спрямованих на підтримання постійних умов зовнішнього сере­довища організму. Вони існують як на рівні окремих біологічних про­цесів, так і всього організму. Кожну з цих умов характеризують відпо­відні параметри. Тому системи регуляції сталості умов контролюють сталість цих параметрів. А якщо зазначені параметри з якоїсь причини відхиляються від норми, механізми регуляції забезпечують повернення їх до вихідного рівня.

Універсальну властивість живого активно зберігати стабільність функцій організму, незважаючи на зовнішні впливи, що можуть її по­рушити, називають гомеостазом. Стан біологічної системи будь-якого структурно-функціонального рівня залежить від комплексу впливів. Цей комплекс складається із взаємодії багатьох факторів, як зовнішніх стосовно неї, так і тих, що пе­ребувають усередині або утворюються внаслідок процесів, що відбува­ються в ній. Рівень впливу зовнішніх факторів визначають відповідним станом середовища: температурою, вологістю, освітленістю, тиском, газовим складом, магнітними полями тощо. Однак ступінь впливу да­леко не всіх зовнішніх і внутрішніх факторів організм може й повинен підтримувати на постійному рівні. Еволюція відібрала ті з них, що більш необхідні для збереження життєдіяльності, або ті, для підтри­мання яких було знайдено відповідні механізми.