МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор з навчальної та

методичної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

професор

_______________Е.В. Віленська

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Р о б о ч а н а в ч а л ь н а п р о г р а м а

для курсантів І курсу факультету «Економічної безпеки»

(галузь знань «право» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» на 2011-2012 навчальний рік термін навчання 3 р.)

Луганськ

2011

Розробники: Злотіна Т.В., канд. філос. наук, доцент кафедри філософії права, історії та культурології, Литвинов О.М., канд. філос. наук, доцент кафедри філософії права, історії та культурології, Тарасенко Л.Б., канд. істор. наук, доцент кафедри філософії права, історії та культурології.

Рецензенти: завідувач кафедрою історії і українознавства Луганського національного аграрного універсітету, кандидат історичних наук, доцент Теплицький Ю.М.,

в.о. завідувача кафедри філософії права, історії та культурології ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, кандидат філософських наук Левченкова О.Б.

Ухвалено на засіданні кафедри філософії права, історії та культурології Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Протокол № 1 від 30 серпня 2011р. Структура робочої програми навчальної дисципліни (курсу)

„ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ”

(За вимогами ects)

ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предмет: ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ має на меті вивчення основних тенденцій та результатів розвитку української культури від її джерел до сьогодення, що досягатиметься шляхом виявлення історичних коренів національної культури, через розгляд становлення й еволюції професійних форм культурної творчості у зв’язку з розвитком традиційної народної культури, аналіз головних етапів розвитку української культури, показ її сучасного стану і виявлення напрямів національно-культурного відродження.

Курс: підготовка бакалаврів	Напрям, спеціальність, освітньо- кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ECTS: (2 кредита) Модулів: 2 м.к. Змістовних модулів: 2 Загальна кількість годин: 72 г.	Право – 0304 Правоохоронна діяльність 6.030402 Бакалавр	Обов’язкова нормативна дисципліна – Г.02 Рік підготовки: 1. Семестр: 1 Організаційні форми навчання: аудиторні: лекції, семінари; позааудиторні: консультації, іспит. Самостійна робота. Індивідуальна робота: навчальний проект (ІНДЗ) Вид контролю: іспит

МЕТА навчальної дісципліни «ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»:

навчальна:

ознайомлення курсантів

- з проблемами походження, сутності, функцій та розвитку культури в минулому й сучасному бутті українського народу;

- з українською культурою як складним соціоісторичним феноменом, як із формою духовного опанування світом українським народом та засобом організації й мотивації його поведінки;

- з основними етапами розвитку української культури та їх особливостями;

- з найбільш визначними здобутками української культури, її самобутнім характером, тісними взаємозв`язками з культурою європейською та світовою;

- із сучасними підходами до вивчення національної культури, з розвитком української культурологічної думки;

розвиваюча:

- сформувати навички класифікації явищ національної культури за їх історичною значимістю, стильовими особливостями;

- зацікавити курсантів історією української культури як наукою;

- дати поштовх для подальшого самостійного заглиблення в широкий спектр історико-культурних проблем з метою розвитку індивідуальних здібностей та вмінь;

виховна:

- сформувати дбайливе відношення до української культурної спадщини,

- виховувати на ґрунті української духовної скарбниці потреби особистості в постійному культурному розвитку й моральному вдосконаленні.

ПЕРЕДМОВА

Духовне відродження і піднесення духовності – чи не найважливіша з глобальних проблем України. Дух громадян – найпотужніша сила нації. Отже, всіляка плідна, змістовна розробка проблем, безпосередньо пов’язаних з духовністю, є актуальною для України. Комплекс знань, що здобувається в процесі вивчення курсу «Історія української культури», допоможе краще, глибше збагнути духовне підґрунтя, на яке ми спираємось у своєму прагненні до духовного злету, крім того, він сприяє розвитку свідомості, підвищенню науково-професійного та духовно-естетичного рівня людини.

Навчальна програма курсу “Історія української культури” складена на основі відповідних нормативних документів Міністерства освіти та науки України і відповідає освітньо-професійній програмі, кваліфікаційному рівню, освітньо-кваліфікаційній характеристиці.

Програма враховує структурне реформування вищої освіти України і побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ЕСТS) і була розроблена відповідно до Законів України «Про освіту», рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 24 квітня 2003 р. «Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІУ рівнів акредитації», наказів МОН України № 48 від 23 січня 2004 р. «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу», № 812 від 20 жовтня 2004 р., «Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу», Наказу МВС України від 15.03.2006 року № 263 „Про реформування галузевої системи освіти та забезпечення ступеневої підготовки фахівців для органів внутрішніх справ", «Державної програми розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки».

Вивчення курсу “Історія української культури” тісно пов'язане з іншими дисциплінами. Розуміння особливостей української культури передбачає переплетення з курсом історії України, а аналіз категорії культури та культурних домінант кожної доби подає тісний взаємозв'язок з курсом філософії. З`ясування міста, специфіки та впливу релігії як форми суспільної свідомості, на комплекс національної духовної культури кожної доби забезпечує зв`язок з навчальною дисципліною «Релігієзнавство», а особлива увага, яку приділяють українській художній культурі, сприяє більш глибокому оволодінню знаннями по курсу естетики.

Нарешті, особливо слід підкреслити, що розуміння особливостей та досягнень у правовій сфері, зокрема знайомство з найважливішими пам’ятками нашої правової культури, характеристика розвитку теорії природного права українськими мислителями Нового часу, зумовлює взаємозв'язок «Історії української культури» з комплексом правових дисциплін.

Курс покликаний забезпечити належний рівень знань з історії української культури, сприяти гуманізації та гуманітаризації навчального процесу, вплинути на формування духовності та інтелігентності курсантів, сприяти професійному росту майбутніх правознавців.

Вимоги до знань та вмінь.

Курсант повинен знати:

• Цивілізаційні витоки та детермінанти української культури;

• Сутність українських національно-культурних проектів;

• Світоглядні особливості української культури та їх зв’язок з національним характером;

• Основні етапи формування художніх стилів в українській культурі.

Курсант повинен уміти:

• Ідентифікувати явища культури за їх історичною значущістю;

• Ідентифікувати явища культури за їх національною приналежністю;

• Ідентифікувати явища культури за їхніми стильовими особливостями та художньою вартістю;

• Аналізувати основні тенденції розвитку української культури в їх історичній ретроспективі й перспективі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Методологичні засади курсу.

Становлення української культури.

ТЕМА 1. Філософсько-теоретичні основи історії української культури. (2 год.)

ТЕМА 2. Витоки української культури. (2 год.)

ТЕМА 3. Культура Київської Русі. (2 год.)

ТЕМА 4. Українська культура литовсько-польскої доби (Х1У- пер. пол. ХУ11 ст.). (2 год.)

ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЮ 1.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

ТЕМА №1. Філософсько-теоретичні основи історії української культури.

Мета заняття:

Навчальна:ознайомлення з проблемами генезісу культури та її відображенням у європейській свідомості, структурою і функціями культури, типологіями культур, принципами дослідження; знайомство з історичними закономірностями розвитку культури та української культурологічної думки.

Розвиваюча: розвиток пізнавальних інтересів, умінь аргументовано обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, користуватися науковою термінологією.

Виховна: виховання наполегливості в здобутті знань із дисципліни, потреби у постійному культурному розвитку.

Опорні поняття: культура, культурогенез, матеріальна культура, духовна культура, европейський культурно-історичний регіон, традіційна та інноваційна культури, цивілізація, світова культура, національна культура, народна культура, субкультура.

ПЛАН

1. «Історія української культури» як навчальна дисципліна. Предмет і завдання курсу.

2. Поняття культури.

а/ Виникнення та історична еволюція поглядів на культуру в европейській культурологічній думці.

б/ Структура, функції культури.

в/ Типології культур.

3. Генезіс культури.

4. Специфика «Історіі украінської культури» в системі юридичної освіти.

Зростання гуманістичних підмурів сучасної освіти в зв'язку з загрозою загибелі людства, про що свідчать глобальні кризи (екологічна та ін.) та безперервні війни, які в умовах техногенної цивілізації в будь-який час можуть перерости межі локальних конфліктів. Значення фактору етнонаціонального, повністю пов'язаного з культурним (культурно-історичним). Зростання ролі індивіда в сучасному суспільстві та проблема відповідальності. Культура як інтегративна категорія, що відображає зростаючі устремління протистояти руйнівним тенденціям історичного розвитку; загальнолюдський та національний аспекти культурологічної проблематики.

Предмет курсу «Історія української культури» в контексті всесвітнього (насамперед європейського) культурно-історичного процесу. Термін "культура" та його значення; історичний та теоретичний підходи як основні напрями (вектори) вивчення культури. Кумулятивний характер функціонування культури; культура як "Історія втрат".

Завдання курсу: засвоєння головних (основних) категорій філософії (теорії) культури; знайомство з історичними закономірностями розвитку культури; ознайомлення з основними етапами розвитку всесвітньої та вітчизняної культури; вивчення та осмислення основних проблем української культури; мати уявлення про право як феномен культури.

Методологічні основи курсу спираються на конкретно-історичне тлумачення культурних явищ, переважно на підходи - діяльносний, аксіологічний, онтологічній. Основи української культурологічної думки XIX ст. - романтичні; сучасна філософсько-культурологічна думка в Україні та плюралістичність підходів.

Сутність професії юриста та правоохоронця - гуманістична, головне завдання сьогодення у сфері правової культури - розвиток правосвідомості та подолання правового нігілізму. Культура як механізм захисту людності як світової спільноти в своїй історії виділяє право як головну гарантію розвитку в цьому напрямі. Право стає інтегральним наднаціональним культурним феноменом.

Початок осмислення та протиставлення людського (людської діяльності та її результатів) і природного - в античній філософії, тоді ж перше - критика культури, її досягнень (кіники та ін.). Полібій: тлумачення розвитку культури як відповідного коловороту явищ природи. Перший історик культури - Сима Цянь (сучасник Полібія, ІІ ст. до н.е.): історія як циклічний процес, рух по колу. Монолінійні концепції розвитку історії та культури: християнство, іслам. Теорія культурно-історичного процесу Ібн Халдуна: виявлення його характеру, підкреслення географічного фактору та значення матеріального виробництва; етапи життя суспільства. Географічні фактори розвитку культури за Ш. Монтеск'є; епохи історичного розвитку народу за Дж. Віко.

Сутність та особливість розвитку культури та її критика в епоху Просвітництва. Радикальне "відкидання" надбань культури та цивілізації Ж. -Ж. Руссо. Розвиток науки Вольтером, Лессінгом, Кантом та розумне виховання індивідів як основа гуманності. Висновки Гердера про неправомірність нав'язування європейської культури іншим народам та щодо щасливої долі України у майбутньому; основні думки щодо значення народної творчості й національного мистецтва в цілому. Романтична міфологізація історичного процесу та ідеалізація середньовіччя. Звернення до фольклору. Німецький романтизм та його вплив на культуру європейську, також українську. Суб'єктивізм романтиків, теорії "органічності" культури, типологія культур. Протиставлення культур Сходу і Заходу. Слов'янофіли в Росії та ідеї російського месіанізму. Українська культурологічна думка: у руслі романтизму Кирило-Мефодіївське братство та ідеї демократичного устрою слов'янської федерації. Плани кирило-мефодіївців щодо розвитку національних культур слов'янських народів. "Руська трійця" в Західній Україні. Т.Г. Шевченко та його культуротворча роль в історії України. Розвиток ідей романтизму в український культурологічній думці другої половини ХІХ ст. опора на народну творчість і культуру.

Теорії локальних культур (цивілізацій) як найвпливовіші в ХХ ст. О. Шпенглер і його "Занепад Заходу": критика європоцентризма (в романтичній традиції) ; локальна культура як "живий організм"; збігання і відміни від концепції Данилевського; протиставлення культури і цивілізації; вплив ідей Шпенглера на філософсько-культурологічну думку ХХ ст. А. Тойнбі: локальні цивілізації на стадії їх розвитку; релігійна основа цивілізації та їхня рушійна сила - "творча меншість"; критика західної цивілізації Шпенглером та Тойнбі; футурологічні міркування Шпенглера та Тойнбі.

Роль і значення історіко-культурної концепції М. Грушевського розробка "української ідеї" як в теоретичному, так і історичному аспектах. Культурологічні проблеми в творах найвизначніших діячів української культури 20-х років (М. Хвильовий, М. Зеров та ін.) ідеї відродження національної культури на шляху революційного романтизму (Д. Донцов та ін.): культурологічна проблематика у творах філософів-марксистів радянської України; розвиток культурології як філософської науки: київська школа (В. Іванов та ін.); культурологічна думка на сучасному етапі (Е. Бистрицький, В. Горський та ін.)