1. Визначаємо собівартість придбання кожного виду палива:

тверде паливо = 2 300 + 10 = 2 310 тис. грн.;

рідке паливо = 380 + 3 = 383 тис. грн.

2. Визначаємо торгову націнку у продажній вартості наявних для реалізації товарів (до залишку торгової націнки на початок звітного періоду додається торгова націнка у продажній вартості одержаних запасів у звітному періоді):

тверде паливо = (800 – 500) +(3 680 – 2 310) = 300 + 1 370 = 1 670 тис. грн.;

рідке паливо = (70 – 40) +(540 – 383) = 30 + 157 = 187 тис. грн.

3. Визначаємо продажну (роздрібну) вартість наявних для продажу товарів (до продажної вартості залишку товарів на початок звітного періоду додається продажна вартість отриманих в звітному періоді товарів):

тверде паливо = 800 + 3 680 = 4 480 тис. грн.;

рідке паливо = 70 + 540 = 610 тис. грн.

4. Визначаємо середній відсоток торгової націнки (торгова націнка у продажній вартості товарів, наявних для продажу, ділиться на продажну вартість наявних для продажу товарів):

тверде паливо = 1 670 / 4 480 = 37,3%;

рідке паливо = 187 / 610 = 30,7%.

5. Визначаємо суму торгової націнки на реалізовані товари (середній відсоток торгової націнки необхідно помножити на продажну (роздрібну) вартість реалізованих товарів):

тверде паливо = 37,3% х 2 100 = 783 тис. грн.;

рідке паливо = 30,7% х 500 = 154 тис. грн.

6. Визначаємо собівартість реалізованих товарів (від продажної вартості реалізованих товарів віднімається сума торгової націнки на реалізовані товари):

тверде паливо = 2 100 – 783 = 1 317 тис. грн.;

рідке паливо = 500 – 154 = 346 тис. грн.

Вибір методу оцінки запасів має значний вплив на суму оподатковуваного прибутку. Використання різних методів приводить до різного розміру балансового прибутку. В умовах зростання цін перевага надається методу ЛІФО, оскільки цей метод забезпечує більшу суму собівартості реалізованої продукції і дозволяє фактично відстрочити сплату податків. Зрозуміло, що коли ціни перестануть зростати і, навпаки, почнуть знижуватись, такі підприємства будуть віддавати перевагу іншому методу – ФІФО.

Неможливо сказати, що один з методів є кращим. На вибір методу впливають наслідки, до яких приводить використання того чи іншого методу, з точки зору оподаткування. Кращий метод – це той метод, який відповідає політиці ціноутворення підприємства. Більшість підприємств встановлюють продажну ціну, виходячи із собівартості. При іншому підході орієнтуються на те, що більш важливо: правильне відображення фінансового стану підприємства в Балансі чи більш точні дані про результати фінансової діяльності в Звіті про фінансові результати. Якщо друге – то перевагу слід надати методу ЛІФО, тому що він співвідносить поточний дохід з поточною собівартістю реалізованої продукції. Якщо перевага надається правильному відображенню залишків запасів у Балансі – то методу ФІФО, бо він показує запаси за поточною вартістю (вартість останніх закупок).

Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватися впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна мати обґрунтування, яке обов’язково розкривається у примітках до фінансової звітності.

Приклад 5. Вплив методу оцінки запасів при їх вибутті на суму прибутку

Вихідні дані про рух товару А за місяць:

Дата	Показник	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн.
01.03.2002р.	Залишок на початок місяця	15	10
14.03.2002р.	Придбано	15	12
17.03.2002р.	Продано	10	20
24.03.2002р.	Придбано	17	13
29.03.2002р.	Продано	12	20

Розрахунок:

У березні було продано 22 одиниці товару А. Дохід від реалізації склав 440 грн.

Виручка від продажу = 10 х 20 + 12 х 20 = 200 + 240 = 440 грн.

Залишок на початок місяця = 15 х 10 = 150 грн.

Усього за місяць було придбано 32 одиниці товару А.

Вартість придбання дорівнює 401 грн.

Придбано за місяць = 15 х 12 + 17 х 13 = 180 + 221 = 401 грн.

Визначимо собівартість запасів з використанням різних методів: