1.7. Цитати

Правопис цитати

48. Орфографію та пунктуацію в цитаті здебільшого при­стосовують до чинного правопису. Не виправляють правопис цитати у випадках:

• якщо потрібно передати колорит авторського стилю, епохи;

• вказати на помилки, допущені автором. У цьому разі у квадратних дужках зазначають правильний варіант на­писання або у круглих дужках ставлять знак питання.

Наприклад:

СОН

Комедія

Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его.

Ионна, Глава 14, стих 17

У всякого своя доля

І свій шлях широкий..

(Т. Шевченко)

49. Цитата може починатися як із великої, так і з малої літери.

З великої літери розпочинають цитату, якщо:

• її вводять усередині речення після двокрапки і вона роз­починається з великої літери в цитованому джерелі;

• з неї розпочинають речення. У цьому випадку цитата розпочинається з великої літери, навіть якщо у ній пропу­щені перші слова.

З малої літери розпочинають цитату, якщо:

• її уводять всередині речення, і вона розпочинається з ма­лої літери в цитованому джерелі;

• вона органічно входить у структуру основного речення і перед нею не ставлять двокрапку. Таким чином уводять цитати, навіть якщо у цитованому джерелі вони розпочи­наються з великої літери (власні назви, зрозуміло, зберіга­ють написання з великої літери).

50. Цитату слід брати у лапки, якщо вона розташовується всередині основного тексту. Лапки не ставлять при цитатах:

• поданих з абзацу і виділених шрифтовим чи іншим способом;

• віршованих цитатах;

• цитаті-епіграфі до тексту.

51. У віршованій цитаті, складеній у підбір до основного прозового тексту, рядки розмежовують однією або двома навскісними чи вертикальними рисками (/; //; |; ||). При цьому зберігаються всі розділові знаки, а також великі літери в пер­ших словах рядків.

Наприклад:

Тільки щасливому поглядові захопленого Тичини, Тичини середини 1917 року, могло здатися, що почалася доба загальнонаціональ­ного єднання: «І всі сміються як вино: // І всі співають як вино; // Я — дужий народ, ; // Я молодий!»

(В. Стус)

Виділення цитати на шпальті

52. Цитату, відмежовану від основного тексту (складену з нового рядка), подають зниженим кеглем.

53. Цитату, відмежовану від основного тексту, варто роз­починати з абзацного відступу, якщо вона є багатоабзацною або ж потребує логічного виділення на шпальті.

Внутрішні абзаци в багатоабзацній цитаті зберігають у цілковитій відповідності до джерела.

54. Цитати, що починаються з абзацу і складені шрифтом основного тексту з втяжкою, не відбивають від тексту ні вгорі, ні внизу.

Цитати, що починаються з абзацу і складені шрифтом ос­новного тексту зниженого кегля, без втяжки, відбиваються від тексту вгорі та внизу.

Купюри в цитатах

55. Цитати можна подавати як дослівно, так і скорочено. Купюри в цитатах позначають так:

• трьома крапками ... — якщо пропущене одне слово чи кілька слів;

• трьома крапками у квадратних дужках [...] — якщо про­пущене ціле речення.

Наприклад:

Б. Грінченко до Ф. Вовка писав про своє видання: ...Діло се мені дуже дороге і на мою думку сього тепер дуже треба... Як я починав його, то думав, що діло се зустріне симпатію від усіх свідомих українців. Як же я помилявся тяжко! Тільки небагато... лю­дей справді прихильним оком глянули на се, а інші всі або глузували або ворогували. […] І через се перші роки книжки майже не продавалися... Додайте до сього цензурні заборони раз-у-раз і те, що в Чернігові трудно й дорого видавати книжки, і Ви зрозумієте, що перший час мені дуже скрутно було. Аж тепер уже трохи полегшало, і є надія, що се діло виросте в щось більше, коли не стріне його якесь несподіване лихо.

56. Пропуски слів у кінці або на початку абзацу в багато­абзацній цитаті позначають трьома крапками.