Література

1. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. – СПб., 2000. – С. 32–62.

2. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – М., 2001.

3. Грановская Р.М., Никольская И.М. Защита личности. – СПб., 1999.

4. Крайг Г. Психология развития. – СПб., 2000.

5. Концепція національного виховання // Освіта. 1994.– 26 жовтня.

6. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К., 2003. – С. 180–200.

7. Макаренко А.С. Книга для родителей. – М., 1985.

Тема 3. Методи та організаційні форми виховання план

1. Особливості методів, прийомів і засобів виховання.

2. Методи формування свідомості; організації діяльності, спілкування і формування досвіду суспільної поведінки; стимулювання діяльності і поведінки.

3. Організаційні форми виховної роботи.

Література

6. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. Вид. 2-ге, перероб., доп. – К.: Академвидав, 2007. – С. 103–132.

7. Мартиненко с.М., Хоружа л.Л. Лекції із загальної педагогіки: Навчальний посібник. – к.: кмпу ім. Б.Д.Грінченка, 2003. – 136 с.

8. Фіцула м.М. Педагогіка: навч. Посіб. Для студ. Вищих пед. Закл. Освіти. – к., 2000.

Методи виховання – шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.

Прийом виховання – складова частина методу, що визначає щляхи реалізації вимог методів виховання.

Засоби виховання – надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, Інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність), які здійснюють під час використання певного методу.

Методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.

Методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадянська думка, довір’я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування.

Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.

Методи самовиховання – самопізнання, самооцінювання, саморегуляції.

Самовиховання – цілеспрямований самовплив з метою корекції поведінки, свідомості, переконань.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Індивідуальні, мікрогрупові, групові, масові (за кількістю учасників).

Позакласна виховна робота – різноманітна діяльність педагогів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час (класна година, етична бесіда, диспути, зустрічі з відомими людьми, обговорення книг, читацькі конференції, виставки, масові свята, змагання, конкурси, олімпіади).

Колективні творчі справи – методи співпраці, рівноцінної взаємодії дорослих і дітей, які, об’єднуючись задля загальної мети, формують стосунки між собою на принципах співробітництва і співтворчості.

Методи колективного творчого виховання (КТВ), створені російським педагогом Ігорем Івановим (60-ті роки ХХ століття). У методиці КТВ виділяються людяність, діяльність, творчість. Основні переваги:

• соціальна спрямованість діяльності;

• турботливі стосунки;

• поділ колективу на міні-колективи (творчі групи, екіпажі, бригади, ланки тощо);

• колективні творчі справи;

• чергування творчих доручень;

• різноманітність дільності.