Тема 4. Типологія культури

План

1.Типологія та класифікація.

2.Класифікація культури за змістом, за основним споживачем, за кількістю стилів, за художньо - стильовими ознаками, за основними формами сприйняття.

3.Динаміка культури. Циклічна, хвильова, постмодерністська та інші моделі руху культури.

4.Типологія культури за Ф.Ніцше, М.Данилевським, О.Шпенглєром, К.Ясперсом, А.Флієром та ін.

Проблемно-пошукові питання:

1. Чим відрізняються типологія та класифікація?

2. Національна культура. Народна культура.

3. Масова та елітарна культура.

4. Художня культура.

5. Антикультура, контркультура.

6. Субкультурна диференціація суспільства.

Методичні рекомендації:

Важливо усвідомити, що діахронний та синхронний методи є визначальними у з’ясуванні конкретного типу культури. В процесі культурно-історичного розвитку формувалася послідовність історичних типів культури. Кожна з сучасних соціокультурних систем проходить (пройшла) у своєму розвиткові ті ж самі стадії, етапи, яким відповідають певні історичні типи культури:

При цьому, важливо усвідомлювати, кожен культурно-історичний етап має власну «горизонтальну» типологію. Так, Середньовіччя репрезентують чотири основні типи культури: західно-християнська, східно-християнська, ісламська та індо-китайська. Наприклад, Відродження в Європі має свої локальні різновиди: Італійське та Північне Відродження.

Зрозуміло, що на будь-якому етапі культурно-історичного процесу паралельно з культурою відповідного (найбільш прогресивного) типу існували також культурні системи інших, більш ранніх історичних типів. У Середньовіччі поряд із локальними культурами домінуючого середньовічного типу розвивались культури первісного та стародавнього типів: африканська, месоамериканська тощо.

Сучасне культурологічне знання представлене різними типологіями. Культури класифікуються за різними ознаками: за їх змістом (регресивна, прогресивна, традиційна, модерністська, стагнаційна, репресивна), за основним споживачем (масова, елітарна), за кількістю домінуючих стилів (моностильові, полістильові). Підставою для класифікації культур можуть слугувати художньо-стильові ознаки: ренесанс, бароко, класицизм, рококо, романтизм, реалізм, модерн, модернізм, постмодернізм.

Рекомендована література: 1, 3, 4, 7, 17, 21, 24, 30, 55, 64, 89, 101, 114, 120, 126, 127

Тема 5. Історична своєрідність культури Месопотамії

План

1. Джерельна база вивчення культури Межиріччя.

2. Короткі відомості з історії Шумеру, Аккаду, Вавилону.

3. Періодизація та характерні риси історії культури Месопотамії.

4. Релігійно-міфологічні уявлення.

5. Писемність, наукові знання, освіта та література в Межиріччі.

6. Архітектура та образотворче мистецтво.

Проблемно-пошукові питання:

1. Чим характеризуються релігійні уявлення в культурі Месопотамії?

2. Порівняйте уявлення про потойбічне життя єгиптян і мешканців Месопотамії.

3. Вавилонські міфи. Аналогії з Біблією.

4. Що являв собою Зиккурат?

5. Своєрідність епосу про Гільгамеша.

6. Кодекс законів царя Хаммурапі.

7. Порівняйте єгипетський і вавилонський канони образотворчого мистецтва.

Методичні рекомендації:

Тема висвітлюється у зв’язку з загальними закономірностями виникнення давньосхідних цивілізацій. Месопотамія як культурологічне поняття пов’язана, перш за все, з проблемою етнічної неоднорідності, що визначила своєрідність державного устрою та світоглядні уявлення месопотамської культури. Уваги потребує питання, як особливості географічної регіоналізації, економічного життя, об'єктивних умов організації соціального існування позначилися на ментальності шумерів, аккадців, ассирійців. Як характерні риси міфології, релігії, літератури, наукового знання, художніх здобутків давньомесопотамської культури визначили своєрідність космоцентризму соціокультурних і ціннісних вимірів давньої Месопотамії?

Варто звернути увагу на джерела інформації про культуру Месопотамії. Основним джерелом знань була Біблія, де є розповіді про будівництво Вавілонської вежі, про правителя Навуходоносора і полонення євреїв, про халдеїв – мешканців Вавілона, про столицю Асірії – Ніневію – «велику блудницю», про чаші гніву, яку сім ангелів вилили на приєвфратські землі. Опис цих місць зустрічається і у давньогрецького історика Геродота. Він захоплювався стінами Вавілона – такої ширини, що на них могли роз'їхатися дві бойові колісниці, прирахував до чудес світу «висячі сади Семіраміди». У XIX ст. відбулися грандіозні археологічні відкриття в долинах Тигру і Євфрату. Були розкопані головні міста Месопотамії, розшифрована писемність, що дозволило досить детально реконструювати минуле Дворіччя і принаймні спробувати дати відповідь на питання, куди могла зникнути велика цивілізація.

Рекомендована література: 5, 14, 25, 32, 78, 88, 121, 123, 129