§ 2. Організація нотаріату

Вчинення нотаріальних дій покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, держав­них нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займа­ються приватною нотаріальною діяльністю (приватні но­таріуси). Державні нотаріуси в державних нотаріальних ар­хівах мають обмежені повноваження щодо вчинення нотаріальних дій. Вони лише видають дублікати і засвідчу­ють вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів.

Враховуючи факт відсутності українських нотаріусів за кордоном, а також у багатьох населених пунктах (селах, се­лищах), законодавець надає право вчиняти деякі нотаріаль­ні дії іншим органам та посадовим особам, для яких но­таріальна діяльність не є основною.

Так, у населених пунктах, де немає нотаріусів, деякі но­таріальні дії (посвідчення довіреностей, заповітів, засвідчен­ня вірності копій тощо) вчиняють уповноважені на це поса­дові особи місцевих (сільських, селищних, міських) рад. За кордоном нотаріальні дії вчиняють консульські установи.

Цивільним кодексом України та Законом України «Про нотаріат» право посвідчувати заповіти і довіреності, прирів­няні до нотаріальних, надається певним посадовим особам (головним лікарям, командирам військових частин та ін.).

До 1993 р. в Україні, як і в СРСР в цілому, існував тільки державний нотаріат.

У кожному районі, місті були створені державні нотарі­альні контори, які утримуються за рахунок Державного бюджету. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси стягують державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Згідно з Законом України «Про нотаріат» державні но­таріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністер­ством юстиції України. Керівництво ними здійснюється Міністерством юстиції України, Радою міністрів Автоном­ної Республіки Крим, державними адміністраціями облас­тей, міст Києва і Севастополя.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очо­лює її завідуючий.

У 1993 р. з прийняттям Закону України «Про нотаріат» почалося реформування нотаріату в Україні. Цим законом був збережений державний нотаріат, поряд з яким запровад­жувалася приватна нотаріальна діяльність, яку здійснюють самозайняті особи — приватні нотаріуси. За своєю сутністю це незалежна професійна діяльність, оскільки приватні но­таріуси діють за принципом самофінансування, самостійно забезпечують себе роботою, а також несуть повну матеріаль­ну відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок своїх не­законних дій або недбалості.

Час засвідчив дієвість такої реформи, оскільки зріс пре­стиж професії нотаріуса, підвищився рівень обслуговування фізичних і юридичних осіб, а також рівень довіри громадян до нотаріуса. Зараз на розгляді Верховної Ради України зна­ходиться законопроект про внесення змін і доповнень до За­кону України «Про нотаріат», згідно з яким державний но­таріат ліквідується, а всі державні нотаріуси мають право здійснювати нотаріальну діяльність на тих самих умовах, що і приватні нотаріуси. При цьому у законопроекті вжива­ється термін не «приватний нотаріус», а «нотаріус». Передба­чається і створення органів нотаріального самоврядування (регіональні палати нотаріусів, Палата нотаріусів України), завданням яких є захист професійних інтересів нотаріусів, а також заохочення нотаріусів і притягнення їх до професійної відповідальності. Таким чином пропонується створити ор­ганізаційно й економічно незалежний нотаріат по типу ла­тинського нотаріату.