План

ВСТУП…………………………………………………………………….…………3

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Розділ 1. Визначення базового поняття «комерційне (фірмове) найменування………………………………………………………………………4-5

Розділ 2. Міжнародно-правове регулювання………………………………………6

Розділ 3. Проблеми охорони комерційного (фірмового) найменування в Україні…………………………………………………………………………...…7-9

Розділ 4. Форми і способи захисту права на комерційне (фірмове) найменування…………………………………………………………………....10-16

ВИСНОВОК…………………………………………………………………..…17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..…..….18

Вступ

На сьогоднішньому етапі розвитку ринкових відносин в Україні нікому не потрібно пояснювати цінність засобів індивідуалізації суб’єктів ринкових відносин та виробників товарів і послуг. В Європі вже давно ринкова вартість підприємства часто перевищує фактичну вартість її матеріальних активів. Цей факт пояснюється вартістю нематеріальних активів до яких відносять фірмові найменування, знаки для товарів та послуг, промислові зразки, гудвіл, комерційна таємниця, ноу-хау, право власності на винаходи, право власності на сорти рослин та інше.

Українським законодавством визначено, що правом промислової власності можуть володіти як фізичні так і юридичні особи. Зосередимо свою увагу на такому об’єкті, як фірмові (комерційні) найменування.

Кожна юридична особа має право на індивідуалізацію своєї діяльності для відмежування її від іншої спорідненої діяльності. Ця індивідуалізація може здійснюватися шляхом вибору спеціальної назви - фірмового найменування (фірми). Таке найменування (фірма) юридичної особи охороняється законом і підлягає державній реєстрації в установленому порядку.

Розділ 1. Визначення базового поняття «комерційне (фірмове) найменування

Комерційне (фірмове) найменування, поряд з торговельною маркою, є важливим елементом у системі взаємовідносин між виробниками та споживачами, а також має першочергове значення як могутній економічний фактор стабільності і добробуту фірми. Вдало підібране комерційне найменування сприяє привабленню покупців, збільшенню обсягів продажу, а в результаті — оптимізації розвитку виробництва. Будучи відображенням ділової репутації фірми, складовою її престижу, авторитету, іміджу, економічна цінність комерційного (фірмового) найменування зростає з підвищенням репутації підприємства на ринку, отримує конкретну вартісну оцінку.

Термін "комерційне (фірмове) найменування" з'явився у правовому полі України після прийняття Цивільного кодексу України 16 січня 2003 p., а до цього використовувався термін "фірмове найменування". Такий термін більше відповідає міжнародним договорам і є звичним для світового співтовариства. Так, у англомовному варіанті Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 p., яка відносить комерційні найменування до "об'єктів охорони промислової власності", вживається термін "trade name" (trade з англ. "торгівля, торговий"), а в оригінальному французькому варіанті — термін "le nom commercial" (commercial з франц. — комерційний, торговий). У законодавствах більшості зарубіжних країн загальноприйнятими є терміни "trade name" та "business name".

У різних країнах у поняття "комерційне найменування" вкладається неоднакове значення, тому й правові режими з використання комерційних найменувань є різноманітними. Правові норми, що регулюють ці відносини, звичайно, містяться в торговельних або цивільних кодексах відповідних країн, у законодавстві про припинення недобросовісної конкуренції, а також встановлюються судовими прецедентами в країнах, де за прецедентом закріплюється значення одного із джерел права. Деякі норми стосовно комерційних найменувань можуть міститися й у законодавстві про торговельні марки. Наприклад, у таких скандинавських країнах, як Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, бізнес частіше охороняється через охорону зареєстрованих комерційних найменувань, ніж за допомогою закону про торговельні марки, і комерційні найменування отримують значно сильнішу охорону, ніж торговельні марки. [1:112-120].

В Україні правові питання регулювання суспільних відносин щодо використання комерційних (фірмових) найменувань є досить проблемними через новизну зазначених відносин і часто стають предметом судових спорів, а деякі проблеми як практичного, так і теоретичного характеру — наріжним каменем багатьох дискусій між ученими-правниками. До таких проблем відносяться визначення поняття комерційного (фірмового) найменування, суб'єктів права на нього, питання реєстрації, змісту та порушення права на комерційне (фірмове) найменування, його захисту.

Розділ 2. Міжнародно-правове регулювання

Фундаментальною міжнародно-правовою угодою, що містить норми, які регламентують охорону комерційних найменувань, є Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 p., якою закріплено принцип охорони комерційних найменувань у країнах, що приєдналися до неї. Однак у ній відсутні поняття комерційного найменування та механізму надання правової охорони, є тільки вказівка на передачу цих питань до компетенції національних законодавств. Стаття 8 зазначеної Конвенції передбачає , лише, що фірмове найменування охороняється у всіх країнах Союзу без обов'язкової подачі заявки чи реєстрації і незалежно від того чи є воно частиною товарного знаку.

Однією з найбільш сучасних міжнародних регіональних угод, які встановлюють правовий режим комерційного (фірмового) найменування, є Андський пакт (Картахенська угода 1993 p.), учасницями якої є країни Латинської Америки — Болівія» Колумбія, Еквадор, Перу та Венесуела. Нею визначено, що комерційне найменування — це будь-яке позначення, що ідентифікує економічну діяльність, підприємство чи торговельний заклад. Також закріплено положення, що підприємство чи заклад можуть мати більше, ніж одне комерційне найменування. А комерційне найменування може складатися із корпоративного зазначення підприємства чи закладу, його ділової назви чи іншого зазначення, внесеного до реєстру торговців чи торговельних підприємств. Значну увагу питанням правового регулювання комерційних найменувань приділяє Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ).