2.3 Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення терміну "Конструкція побутового ЕА".

2. У чому суть конструктивної ієрархії?

3. Наведіть структурні рівні конструкції за конструктивною складністю.

4. Сформулюйте принципи розміщення органів керування, індикації та підключення на передній панелі.

5. Сформулюйте принцип комплектування елементів у модулі першого рівня.

6. За якими принципами виконується компонування модулів нижчих рівнів у блоці ЕА?

7. У чому суть принципу електромагнітної сумісності під час компонування блока ЕА?

8. У чому суть принципу теплової сумісності під час компонування блока?

9. Розкрийте зміст методу графічного компонування блока ЕА.

10. Наведіть приклад питомих компонувальних характеристик блока ЕА.

2.4 Приклади аудиторних і домашніх задач

Завдання. Провести аналіз конструкції підсилювача потужності 100У-101.

Розв’язання.

Підсилювач потужності 100У-101, що розглядається, призначений для підсилювання електричних сигналів звукової частоти у мережах радіотрансляції.

Підсилювач має такі технічні характеристики:

1. потужність, що споживається – близько 120 Вт;

2. діапазон робочих частот – від 50 до 16 000 Гц;

3. маса – 14,5 кг;

4. електроживлення від мережі – ~220±22 В, 50±1 Гц;

5. габаритні розміри – 460350135 мм.

На рис. 2.1 наведено зовнішній вигляд підсилювача потужності.

Підсилювач потужності 100У-101 виконано у вигляді паралелепіпеда, боковими панелями якого є радіатори транзисторів вихідного каскаду 1 (рис. 2.1). Плоскі верхня та нижня, С-подібні передня 2 і задня 3 панелі корпуса виготовлені з листової легованої сталі товщиною 0,8 мм. Бокові панелі-радіатори, задня та передня панелі кріпляться між собою на стальній Г-подібній несівній 4 товщиною 1,2 мм за допомогою гвинтів M46g-8 ГОСТ 17473-80. Верхня і нижня панелі мають перфорацію та затискуються передньою і задньою. Конструкція не містить гайок, різьба для гвинтів виконана безпосередньо у товщі матеріалу елементів корпуса. Використання сталі, як матеріалу корпуса і несівної, значно знижує показники технологічності конструкції, збільшує її масу та собівартість.

вид показано без верхньої панелі

Рисунок 2.1

Органи керування, контролю (головка 15), індикації підсилювача та вхідні з’єднувачі ГР5 винесені на передню панель. Усі ці органи згруповано і розміщено на одній лінії. Виділено: три лінійні входи для зовнішніх пристроїв 16; блок регуляторів 17 («Низькі частоти», «Високі частоти», «Рівень вихідного сигналу»); два мікрофонних входи з регуляторами («Рівень вхідного сигналу») 18; вхід для звукознімача з регулятором («Рівень вхідного сигналу») 19; індикатор підключення до радіотрансляційної мережі 20; лінійний вихід для зовнішніх пристроїв 21; тумблер включення із світлодіодом-індикатором 22; перемикачі роботи («Мережа – Динаміки») 23.

На задній панелі розміщено: ряд вихідних розеток по п’яти каналах 11; тумблери 12 – перемикачі режимів виходу каналів; планка електрозапобіжників від короткого замикання у каналі 13; вивід для підключення заземлення та з’єднувач живлення. На панелях за допомогою гравірування нанесено пояснювальні написи та позначки. Подібне конструктивне вирішення зовнішнього компонування покращує ергономічні показники конструкції.

Функціональна схема підсилювача реалізована на двох друкованих модулях: попереднього підсилювання 7 та підсилювача потужності 8. Модуль попереднього підсилювання кріпиться ближче до передньої панелі за допомогою чотирьох гвинтів M36g-6 вертикально до стійок-пластин несівної з різьбою. Модуль підсилювача потужності кріпиться горизонтально на несівній у середині блока. Друковані плати модулів виготовлено по першому класу точності зі склотекстоліту марки СФ-1-50-2 ГОСТ 10316-78.

На несівну конструкцію кріпляться: блок з дванадцяти конденсаторів фільтра живлення 9; стійки для розрядника-запобіжника 10 та вісім діодів випрямлювача. Діоди встановлено за допомогою свого кріплення безпосередньо на несівну, яка для них є тепловідводом. Узгоджуючий трансформатор 5 і трансформатор живлення 6 кріпляться у центрі за допомогою чотирьох гвинтів M66g-8 до бокових панелей-радіаторів. Вихідні транзистори встановлено по боках від трансформатора. Застосування несівної, як тепловідвода, та кріплення до бокових панелей дає змогу зменшити габарити та кількість елементів пристрою, але ускладнює його складання.

У підсилювачі використана елементна база 3-го покоління. Електромонтаж у блоці виконаний пайкою монтажних отворів і виводів навісних елементів окремими провідниками, які потім зібрані у джгути. Всі регулятори встановлено на вертикальну пластину несівної. З’єднання між модулями конструкції виконані екранованим джгутом через з’єднувачі ГР5, розетки яких встановлено з боків від регуляторів.

Зовнішня поверхня корпуса викрашена світло-коричневою нітрофарбою. На нижній кришці розташовані гумові ніжки 24, які є опорою всієї конструкції блока. Для перенесення підсилювача використовуються ручки 14, які виготовлено разом з боковими панелями-радіаторами.

Перевагами конструкції розглянутого підсилювача є: добре ергономічне опрацювання, раціональність внутрішнього компонування та значна механічна міцність. Недоліки: використання сталі для виготовлення корпуса, значна кількість гвинтових з’єднань, проведення електромонтажу у блоці за допомогою джгута із зібраних окремих провідників, низький коефіцієнт технологічності.