Зміст
Вступ 1
1. Сутність конкурентоспроможності та фактори, що впливають на неї. 3
2. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності. 1
Висновки 1
Список використаних джерел 1
Вступ
Основною метою будь-якого підприємства (фірми) в умовах ринкової економіки є збереження і розширення своїх позицій на ринку (чи сегменті), ріст чи, принаймні, стабільне одержання прибутку. Це можливо тільки при орієнтуванні на максимізацію прибутку, головним засобом досягнення якої виступає забезпечення високої конкурентоспроможності.
Все більшу актуальність ця проблема здобуває для українських підприємств, насамперед у тих сферах економіки, де починає формуватися конкурентне середовище, – у роздрібній торгівлі, суспільному харчуванні, харчовій промисловості, зборці та продажу персональних комп'ютерів та ін.
Проблема якості продукції носить у сучасному світі універсальний характер. Вона не відносилася до розряду простих за всіх часів і особливо гостро стоїть зараз, на етапі переходу до ринкової економіки. Наші підприємства зіштовхуються з великими труднощами; скороченням виробництва, багато заводів зупиняються, колективи не одержують зарплату.
Проблеми ускладнюються ще і нестабільністю у фінансовій системі. Ключем, яким, як показує досвід багатьох країн, що відкривають двері виходу з кризи, є саме якість. Від того, наскільки успішно вирішується проблема якості, залежить багато чого в економічному й соціальному житті країни. Об'єктивний фактор, що пояснює багато глибинних причин наших економічних і соціальних труднощів, зниження темпів економічного розвитку за останні десятиліття, з одного боку, і причини зростання ефективності виробництва і рівня життя в розвитих країнах Заходу, з іншого, це якість продукції, що випускається.
Якість товару, його експлуатаційна безпека і надійність, дизайн, рівень післяпродажного обслуговування є для сучасного покупця основними критеріями при здійсненні покупки й отже, визначають успіх чи неуспіх фірми на ринку. Сучасна ринкова економіка пред'являє принципово нові вимоги до якості продукції, що випускається. Це зв'язано з тим, що зараз виживаність будь-якої фірми, її стійке положення на ринку товарів і послуг визначаються рівнем конкурентоспроможності. У свою чергу, конкурентоспроможність зв'язана з дією декількох десятків факторів, серед яких можна виділити два основних – рівні ціни і якість продукції. При цьому якість продукції поступово виходить на перше місце.
Підвищити якість – це значить з тієї ж кількості сировини й матеріалів виробити продукцію, що більш повно задовольняє суспільні потреби.
Поліпшення якості готової продукції, у свою чергу, вимагає підвищення якості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, упровадження нових прогресивних технологій і методів організації виробництва та праці. Тому задача підвищення якості продукції здобуває комплексний характер і торкається всіх областей промисловості.
Одним з напрямків підвищення конкурентоспроможності є продаж продукції по більш низьких цінах. Зниження собівартості продукції служить основою для зниження цін продукції. При цьому мова йде про шляхи зниження витрат, що не знижують інших показників конкурентоспроможності. До джерел зниження собівартості відносять економію праці, яка виражається в зменшенні витрат, зв'язаних з випуском і реалізацією продукції (зростання продуктивності праці, зменшення витрат на матеріали, паливо, електроенергію, на обслуговування й керування виробництва, економія невиробничих витрат тощо).
Однак число умов, що цікавлять споживача не обмежується гарною якістю й відносно низкою ціною. В останні роки на конкурентоспроможність продукції впливає звичка споживача до визначеної продукції, марки, фірми, а також можливість виробника поставити споживачу свою продукцію раніш конкурентів і краще обслуговування. Отже до- і післяпродажний сервіс, достовірна, достатня і доступна інформація про товар становляться третім визначальним елементом конкурентоспроможності продукції.
Сутність конкурентоспроможності та фактори, що впливають на неї.
В умовах ринку задоволеність споживача сукупністю пропонованих йому властивостей у товарі знаходить вираження в акті купівлі-продажу. Такий збіг властивостей, характеристик товару і вимог споживача, при якому дотримуються інтереси виробника і споживача, що означає повну відповідність товару умовам ринку, називається його конкурентоспроможністю.
Товари, таким чином, повинні не тільки мати набір технічних, естетичних, ергономічних і інших властивостей, але і відповідати умовам їхньої реалізації (ціна, терміни постачання, сервіс, престиж фірми, реклама тощо). Конкурентоспроможність продукції визначається комплексом споживчих (якісних і кількісних) характеристик, що дозволяють задовольняти особливі умови ринку. Конкурентоспроможна продукція легко і швидко реалізується на ринку по найменш витратних каналах збуту. Фактично товар проходить перевірку на ступінь задоволення суспільним потребам. Вони диктуються смаками і перевагами визначеної групи покупців (сегментом ринку), тому поняття конкурентоспроможності завжди конкретно. Комерційно вигідний збут товару можливий лише на конкретному ринку у визначених умовах конкуренції.
Під конкурентоспроможністю товару розуміється сукупність його якісних і вартісних характеристик, що забезпечує задоволеність конкретної потреби покупця й вигідно для покупця відрізняє від аналогічних товарів - конкурентів.
Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей продукції, що входять до складу її якості і важливих для споживача, визначаючих витрати споживача по придбанню, споживанню й утилізації продукції.
Кожен покупець здобуває той товар, що максимально задовольняє його особисті потреби. У цілому покупці здобувають той товар, що більш повно відповідає суспільним потребам у порівнянні з іншими. Тому ступінь задоволеності покупця теж складається із сукупності думок одиничних покупців і формується ще в передодні появи його на ринку, на будь-якому етапі життєвого циклу виробу до моменту його утилізації. У цей час і відбувається гостра конкурентна боротьба за споживача. Конкурентоспроможність залежить від ступеня задоволеності покупця товаром.
Конкурентоспроможність товару визначається (на відміну від якості) тільки тією сукупністю властивостей, що становлять безсумнівний інтерес для визначеної групи покупців і забезпечує задоволення даної потреби. Інші характеристики і властивості продукції в увагу не приймаються. Товар з більш високим рівнем якості може бути менш конкурентоспроможним, якщо його вартість значно підвищилася за рахунок додання товару нових властивостей, не викликаних групою споживачів, для яких він призначений. Крім того, той самий продукт може бути конкурентоспроможний на внутрішньому ринку і неконкурентоспроможний на зовнішньому, і навпаки [1].
Конкурентоспроможність визначається з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями і, з іншого боку, цінами, установлюваними продавцями товарів. Крім того, на конкурентоспроможність впливають мода, продажний і післяпродажний сервіс, реклама, імідж виробника, ситуація на ринку, коливання попиту.
Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно становиться більш прибутковим в порівнянні з його головними конкурентами. Це одночасно припускає, що підприємство займає міцне положення на ринку товарів і послуг і його продукція користується постійним попитом. Однак у житті цей стан не є незмінним. Він знаходиться в постійному русі та розвитку. Останнє залежить від змін в умовах виробництва товарів і їхньої реалізації, що виявляється у виникненні нових, більш прогресивних технологій виробництва товарів і надання послуг, появі нових конкурентів, зміні смаків і бажань.
Всі ці зміни відбуваються під впливом багатьох суб'єктивних і об'єктивних причин розвитку економіки країни і регіонів, причому не одночасно, а в різний час і у всіляких комбінаціях. Тому керівництво підприємства повинне уміти відслідковувати зміни, які відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва і реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, упровадження нових технологій, диверсифікованість виробництва, перетворення організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв тощо [2].
Конкурентоспроможність продукції (послуг) залежить від ряду факторів, що впливають на перевагу товарів і визначають обсяг їх реалізації на даному ринку. Ці фактори можна вважати компонентами (складовими) конкурентоспроможності і поділити на три групи: техніко-економічні, комерційні, нормативно-правові фактори.
Техніко-економічні фактори включають: якість, продажну ціну і витрати на експлуатацію (використання) чи споживання продукції чи послуг. Ці компоненти залежать від: продуктивності й інтенсивності праці, витрат виробництва, наукомісткості продукції й ін.
Комерційні фактори визначають умови реалізації товарів на конкретному ринку. Вони включають: кон'юнктуру ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом та пропозицією даного товару, національні й регіональні особливості ринку, що впливають на формування платежеспроможного попиту на дану продукцію чи послугу); наданий сервіс (наявність дилерсько-дистриб'ютерських пунктів виробника і станцій обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту й інших наданих послуг); рекламу (наявність і дієвість реклами й інших засобів впливу на споживача з метою формування попиту); імідж фірми (популярність торгової марки, репутація фірми, компанії, країни).
Нормативно-правові фактори відображають вимоги технічної, екологічної та іншої (можливо, морально-етичної) безпеки використання товару на даному ринку, а також патентно-правові вимоги (патентної чистоти і патентного захисту). У випадку невідповідності товару діючим у розглянутий період на даному ринку нормам і вимогам стандартів і законодавства товар не може бути проданий на даному ринку. Тому оцінка цієї групи факторів і компонентів за допомогою коефіцієнта відповідності нормативам позбавлена змісту. Дані фактори виступають як обмеження, обов'язкові до виконання.
Отже, конкурентоспроможність залежить від розглянутих вище факторів. Визначити характер цієї залежності і виразити її кількісно важко, однак її наявність є стимулом для пошуку шляхів оцінки і підвищення конкурентоспроможності. Найбільш для цієї мети підходять експертні методи.