Ряди розподілу
Ряд розподілу – це ряд, що характеризує розподіл одиниць сукупності за однією суттєвою ознакою, варіанти якої розташовуються у певній послідовності. Розподіл може здійснюватись або за атрибутивною, або за кількісною ознакою.
Атрибутивний ряд – це ряд, розподіл якого здійснено за атрибутивною ознакою.
Варіаційний ряд – це ряд, розподіл якого здійснено за кількісною ознакою.
Ознака може бути:
перервна – завжди цілі числа. Такий розподіл називається дискретним варіаційним рядом розподілу (наприклад, розподіл студентів за оцінками).
Для побудови ряду розподілу потрібно виписати варіанти цієї ознаки, розташувати їх у певній послідовності і підрахувати кількість кожного варіанта. В тих випадках, коли при дискретній варіації ознаки варіантів є велика кількість, будують інтервальний варіаційний ряд розподілу.
неперервна – ці варіанти можуть набувати будь-яких значень. Такий розподіл називається інтервальним варіаційним рядом розподілу. Побудова цього розподілу заснована на принципах (правилах) групування.
Ряд розподілу обов’язково містить два елементи:
варіанти – різновиди групувальної ознаки;
частоти – кількість одиниць сукупності в кожній групі. Або частки – кількість одиниць в кожній групі у відсотках до загальної кількості одиниць сукупності.
Крім цього, ряд розподілу може містити накопичені частоти (частки). Вони показують, скільки одиниць сукупності мають значення ознаки, не більше даного значення.
Табл. 4
Розподіл квартир житлового будинку за кількістю мешканців
Кількість мешканців квартири, чол. |
Кількість квартир, од. |
Накопичені частки (S) |
2 |
9 |
9 |
3 |
24 |
9+24=33 |
4 |
23 |
56 |
5 |
21 |
77 |
6 |
16 |
93 |
7 |
7 |
100 |
Разом |
100 |
- |
Табличне та графічне представлення даних
Кожна таблиця, оскільки замінює собою текст, має підмет и присудок.
Підмет – це об’єкт дослідження, тобто те, про що йде мова в таблиці. Зазвичай підмет розташовується в першій графі таблиці.
Присудок – це усі числові значення, які характеризують її підмет. Присудок розташовується в усіх інших графах, крім першої.
Залежно від побудови підмета, таблиці бувають:
прості – якщо таблиця містить простий перелік об’єктів, суб’єктів, територій або дат (інтервалів часу), то вона називається простою. Якщо таблиця містить перелік об’єктів чи суб’єктів, то таблиця є простою переліковую (об’єктовою). Якщо підмет таблиці містить перелік територій – проста територіальна. Дати чи періоди часу – проста хронологічна.
групові – якщо підмет таблиці містить групування за однією ознакою.
комбінаційні – якщо підмет містить дві і більше ознаки.
Правила побудови таблиці:
Таблиця має бути невеликою за розміром, оскільки таку таблицю легше аналізувати;
Таблиця повинна мати чітку назву, яка коротко відображає ії сутність. Вона повинна відповідати на такі запитання: що? де? коли? Якщо таблиць в документі або в тексті декілька, то вони повинні мати нумерацію. Номер таблиці пишеться в правому верхньому куті над назвою;
Кожна графа і рядок таблиці повинні мати назву, а якщо необхідно – то і одиниці вимірювання. Якщо граф або рядків багато,то вони повинні мати нумерацію. Назва всіх граф таблиці утворює «шапку».
Округлені значення показників таблиці залежно від їх розташування (чи в графах, чи в рядках) повинні наводитись з однаковим ступенем точності.
В таблиці не повинно бути порожніх клітинок:
якщо інформація про окреме значення показника відсутня, то проставляють три крапки;
якщо існування показника чи його окремого значення взагалі неможливе, проставляють прочерк або хрест;
якщо окреме значення показника менше, ніж прийнята в таблиці точність, то проставляють залежно від точності:
до десятих – 0,0
до сотих – 0,00
до тисячних – 0,000;
Таблиця може містити примітки, які наводяться зразу ж під нею;
Інформацію в таблиці зручніше подавати від часткового до загального, тобто спочатку складові частини, а потім – разом.
Графік – це умовне зображення числових величин та їх співвідношень у вигляді різноманітних геометричних фігур, а саме – точок, ліній, плоских фігур і т. д. Серед множини видів графіків, найбільш поширеними є діаграми.
Діаграми бувають:
Стовпчикові – інформація подається у вигляді прямокутників з рівними основами, висота яких відповідає окремим значенням показників. Наприклад, подати у вигляді прямокутної діаграми інформацію про загальну чисельність міського і сільського населення України за даними таблиці № 1.
Рис. 1. Кількість сільського і міського
населення України (на 01.01.2008) млн.. осіб
Квадратні – іноді порівнювані дані, які зображуються на графіку , значно відрізняються один від одного. В цих випадках будують квадратні або кругові діаграми. Їх побудова заснована на тому, що величини зображувальних показників повинні бути пропорційними площам квадратів або кругів.
рис. 2. Обсяг продукції двох підприємств
Кругові – використовують для зображення структури. При цьому площа кожного сектора повинна бути пропорційною часткам зображуваного показника.
Наприклад, навести графічно структури кількості працівників підприємства за даними таблиці №3.
рис. 3. Структура працівників підприємства
Для зображення показників динаміки зручно будувати лінійний графік у прямокутній системі координат.
Наприклад, є інформація про динаміку виробництва продукції на підприємстві (табл.. 5).
Табл №5
Динаміка виробництва продукції на підприємстві
Рік |
Виробництво продукції, млн.. грн |
2003 |
35,4 |
2004 |
37,2 |
2005 |
32,6 |
2006 |
36,3 |
2007 |
39,1 |
2008 |
38,2 |
2009 |
37,9 |
Зобразити наведену інформацію графічно.
Рис. 4. Динаміка виробництва продукції на підприємстві
Для зображення варіаційних рядів розподілу використовують лінійні і площинні діаграми, побудовані в прямокутній системі координат. При дискретній варіації ознаки графіком варіаційного ряду є полігон розподілу – ламана лінія, абсцисами якої є значення варіюючої ознаки,а ординатами – відповідні їм частоти або частки (на вісі ординат – масштаб,а не окремі значення).
Графіком інтервального варіаційного ряду розподілу є гістограма.
Приклад: зобразити графічно розподіл працівників підприємства за стажем роботи за даними таблиці 2.
Рис. 5. Розподіл працівників підприємства
за стажем роботи