Обстеження грудної клітини і органів подиху статичний огляд грудної клітини

Форма: правильна (нормо-, гіпер-, астенічна), патологічна (емфізематозна або бочкоподібна, паралітична, рахітична, човноподібна, кіфосколіотична), асиметрія (зменшення, збільшення однієї частини) і деформація грудної клітини (випинання, западення: одно-, двобічні). Стан над- і підключичних ямок (виражені слабко, помірно, різко, згладжені, випирають з однієї або обох боків) і міжреберних проміжків (вузькі, широкі, утягнені). Положення лопаток. Надчеревний кут.

Динамічний огляд грудної клітини

Рівномірність рухів обох половин грудної клітини під час подиху (відставання правої або лівої половини). Участь в акті подихи основних (діафрагма і міжреберні м'язи) і допоміжних (шиї, плечового поясу) м'язів.

Тип подиху (черевний, грудний, змішаний). Частота подиху. Задишка (експіраторна, інспіраторна, змішана). У нормі співвідношення частоти подиху і пульсу складає приблизно 0,25. Глибина подиху: поверхневий, глибокий, подих Куссмауля. Ритм (ритмічний, неритмічний), патологічні ритми – періодичний подих: Чейна-Стокса, Біота, Грокко-Фругоні. Дихальна екскурсія грудної клітини (см).

Пальпація грудної клітини

Пастозність і стовщення шкіри грудної клітини, уточнення форми грудної клітини, її розмірів, наявності відставання в акті подихи, розміри надчеревного кута. Характер поверхні ребер (нерівна, гладка), їхня еластичність, стовщення. Хворобливість під час пальпації ребер, м'язів, міжреберних проміжків, у точках Валле (місця поверхневого розташування міжреберних нервів), тобто біля грудини, по середній пахвовій лінії, біля хребта. Зміна інтенсивності болю в залежності від фази подиху і нахилу тулуба убік. Резистентність (еластичність) грудної клітини: еластична, рігідна (з однієї або обох сторін). Голосове трямтіння на симетричних ділянках (однакове, посилене, ослаблене або відсутнє з однієї сторони). Відчуття шуму тертя плеври, сухих хрипів, крепітації (при зламах), флуктуації і пульсації.

Перкусія легенів

Порівняльна перкусія. Подих повинний бути рівним і неглибоким. Перкусію ділянок, що розташовані нижче ключиць, виконують винятково по міжреберних проміжках. Виявляють характер перкуторного звука на симетричних ділянках грудної клітини: наявність основних перкуторних тонів (ясний легеневий звук, тімпаничний, тупий) або перехідних, "змішаних" звуків (коробковий, притуплений легеневий, притуплений тімпаничний, металевий і ін.), межи зміненого перкуторного звука.

По навкологрудниним і середньоключичним лініях перкусію по обидва боки виконують тільки по III ребру. Потім перкутують послідовно по правій пригруднинній і середньоключичній лініях (зліва розташоване серце), порівнюючи звуки, що виникають при перкусії ділянок, що лежать нижче - у III, IV і V міжребір’ях. На бічній поверхні грудної клітини порівняльну перкусію, як правило, проводять тільки до V міжребір’я, оскільки при перкусії розташованих нижче міжребірних проміжків зліва визначається тімпаничний звук простору Траубе–Яновсского, а по правій стороні, навпаки, лежить ділянка печінкової тупості.

Топографічна перкусія. Висота стояння верхівок легень попереду (при визначенні висоти стояння верхівок лікар розташован попереду справа обличчям до хворого, попереду зліва – за ним) і позаду (перкусію проводять від середини надлопаткової ямки в напрямку до точки, розташованої на 3-4 см ззовні від остистого відроска Сv). Якщо визначають висоту стояння верхівок cпереди, використовують тиху перкусію, позаду – перкусію середньої сили.

Нижня межа легень. Визначають за допомогою суцільної тихої перкусії (по ребрах і міжреберних проміжках). Нижню межу лівої легені по передньої і середньої пахвовим лініям встановлюють у випадку переходу легеневого тону в притуплено-тімпаничний, що обумовлено близькістю дна шлунка. По інших лініях перкутують до появи абсолютної тупості.