Підривання дерев’яних балок двотаврового січення зосередженими зарядами:

1 – заряди; 2 – закріплення зарядів на дошці; 3 – запалювальна трубка; 4 – відрізок детонуючого шнуру з капсулями-детонаторами на кінцях.

За вагою кожний з цих зарядів приймається удвічі більшим порівняно із зарядом, що визначений за умови перебивання відповідного поясу, як окремого брусу.

Підривання пакетів колод і зосереджених кущів паль здійснюється зосередженими зарядами.

Підривання зосередженого куща паль контактним зарядом:

1 – заряд; 2 – запалювальна трубка; 3 – мотузка (дріт)

Вага заряду, що необхідний для перебивання пакету колод (куща паль), визначається за формулою: C = KD² ; в якості розрахункового діаметра приймається загальний найбільший діаметр пакету колод в сантиметрах.

При підриванні плоских пакетів більше чим із двох колод заряди доцільно розташовувати поперек його широкої грані.

Підривання плоского пакету колод зовнішнім зарядом:

1 – заряд; 2 – запалювальна трубка; 3 – мотузка (дріт)

Розрахунок зарядів в цьому випадку здійснюється за формулою: C=KF; за розрахункову площу поперечного перерізу пакета приймається площа описаного навколо нього прямокутника.

Пакет з двох колод підривають одним зосередженим зарядом, розрахованим на перебиття однієї (найтовстішої) колоди.

Підривання пакету із двох колод:

1 – заряд; 2 – шпагат (дріт); 3 – запалювальна трубка

Заряд закладають в паз між колодами.

При підриванні одиноких колод, брусів і пакетів колод контактними зарядами під водою величина маси зарядів, що визначені за формулами: C = KD² і C = KF, зменшується у двічі.

Вказане правило справедливе лише у тих випадках, коли глибина занурення заряду у воду дорівнює або більша подвоєної товщини елементу, що підривається.

При менших заглибленнях зарядів їхня величина визначається за умов підривання елементів у повітрі.

Неконтактні заряди доцільно застосовувати для підривання груп дерев’яних елементів, розташованих на деяких відстанях один від одного.

Підривання розосередженого куща палів неконтактним зарядом:

1 – заряд; r – радіус руйнування

Вагу неконтактного заряду, необхідного для перебивання любого дерев’яного елемента, визначається за формулою:

C = 30KDr² – формула застосовується для розрахунку неконтактних

зарядів за умов, що r ≥ 2D

де С – вага заряду в кілограмах;

К – коефіцієнт, що залежить від породи і вологості деревини;

D – діаметр (товщина) найбільш віддаленого з елементів, що підривається в метрах;

r – відстань від центра заряду до вісі найбільш віддаленого елемента в метрах.

При підриві дерев’яних елементів неконтактними зарядами під водою вага зарядів, що визначена за формулою: C = 30KDr² , при величині коефіцієнту К, яка відповідає вологому стану деревини, зменшується у два рази.

Це правило є чинним лише у тих випадках, коли глибина занурення заряду є рівною або більше половини розрахункової відстані r (відстань від центра заряду до вісі найбільш віддаленого елемента). При меншому заглибленні зарядів їхня вага визначається за умов підриву дерев’яних елементів на повітрі

Корчування пнів здійснюється вибухами зосереджених зарядів, які закладаються в ґрунт між коренями. Вага заряду, який необхідний для викорчування пенька, залежить від породи дерева, свіжості пенька, розвитку коренів, міцності ґрунту й т.п. Орієнтовано вага заряду може бути визначена з розрахунку 10-15 г. вибухової речовини на кожен сантиметр діаметра пенька біля поверхні землі. Прийнята за цим розрахунком вага заряду має бути уточнена пробними вибухами.

Заряд для корчування закладається під середину пенька на глибину 1,0-1,5 його діаметру. Для закладки заряду за допомогою лома, лопати або ручного земляного бура створюється шпара необхідного діаметра, яка заряджається не більше ніж на одну третину його довжини.